Рішення № 6764318, 29.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2009Справа №2-7/5080-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Агроавіа» (97543, Сімферопольський район, с. Курганне, вул. Южна, буд. 11, ідентифікаційний код 35978915) До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» (95013, м. Сімферополь, вул. Соколина, 24А, ідентифікаційний код 33655707)

Про стягнення 203922,01 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Адамова Л. Е., предст., дов. від 01.07.2009 р.; Позігун В. М., предст., дов. від 01.06.2009 р.

Від відповідача – не з’явився (клопотання).

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Агроавіа» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» 203922,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови укладеного між сторонами договору №02/02 від 02.02.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості здійснених позивачем авіаційно-хімічних робот, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Агроавіа» складає 122618,50 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, за порушення виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути пеню у сумі 5740,51 грн. та штраф у розмірі 75563,00 грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, однак направив до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи на більш пізніший строк у зв’язку з необхідністю надання доказів у справі.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому, суд звертає увагу на те, що розгляд справи відкладався двічі, а в попереднє судове засідання відповідачем також направлялося клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом. Отже, відповідач мав достатній час для підготовки до судового засідання, у зв’язку з чим заявлене ним клопотання суд розцінює як намір штучного затягування судового процесу.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

02.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Агроавіа» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» (Замовник) був укладений договір №02/02 на виконання авіаційно-хімічних робіт, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець надає послуги по виконанню авіаційно-хімічних робіт (АХР) повітряними суднами (ПС), ліцензованими для цього виду робіт, з залученням третіх осіб, на умовах цього Договору, відповідно до таблиці 1 – внесення аміачної селітри повітряним судном типу Ка-26 на 776,00 га землі. Витрата робочої рідини – 100 кг/га.

Відповідно до пункту 3.2 Договору в день закінчення АХР сторони підписують акт виконаних робіт та скріплюють його печатями.

Акт виконаних робіт, оформлений відповідно до умов цього договору, а при його непідписанні Замовником у встановлений цим договором строк – розрахунок обсягу виконаних робіт, здійснений Виконавцем згідно з планом-завданням та бортовим листом, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.6 Договору).

Згідно з пунктом 3.7 Договору остаточний розрахунок здійснюється 01 липня 2009 року з моменту виконання п. 3.2 та 3.6 цього договору відповідно до додатку №1, який є невід’ємною частиною Договору.

Причому, в пункті 3.7.1 Договору сторони передбачили, що у випадку сплати після спливу строку, вказаного в п. 3.7, розрахунок здійснюється відповідно до таблиці 2 додатку №1.

Матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконані свої обов’язки за договором та здійснені авіаційно-хімічні роботи по внесенню аміачної селітри на площі в 776 га, на відстані 1 км від аеродрому, що підтверджується відповідним актом від 02.03.2009 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а. с. 12). Розрахунок вартості робіт у вказаному акті зроблений виходячи з розцінок, вказаних в таблиці 1 додатку №1 до Договору, у даному випадку – 93,00 грн. за 1 га площі, що обробляється, тобто на загальну суму 72168,00 грн. (93,00 грн. х 776 га). Крім того, в акті також вказана вартість перельотів та внутрішньогосподарських перельотів на суму 6790,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2.17 укладеного між сторонами договору Замовник прийняв на себе обов’язок здійснити своєчасну оплату загальної вартості виконаних Виконавцем робіт, що складається безпосередньо з погектарної вартості робіт та вартості перельотів з попереднього місця роботи до місця виконання робіт, а також вартості невиробничих перельотів всередині господарства та перельотів на стоянку Виконавця.

Проте, в обумовлений в договорі строк, тобто до 01 липня 2009 року, відповідач не здійснив оплату, у зв’язку з чим, згідно з п. 3.7.1 договору, розрахунок вартості виконаних робіт повинен здійснюватися виходячи з розцінок, вказаних в таблиці 2 додатку №1 до Договору, тобто за тарифом 186,00 грн. за 1 га площі.

Отже, за виконані позивачем роботи Товариство з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» зобов’язано сплатити 151126,00 грн. (144336,00 грн. (186,00 грн. х 776 га) + 6790,00 грн.).

Матеріали справи свідчать, що в рахунок погашення заборгованості відповідач за витратною накладною №РН-0000015 від 04.08.2009 р. передав позивачеві товар – продовольчу пшеницю, на суму 28507,50 грн. (а. с. 13).

Отже, розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Агроавіа» складає 122618,50 грн. (151126,00 грн. – 28507,50 грн.).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 122618,50 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обов’язків за договором №02/02 від 02.02.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості здійснених позивачем авіаційно-хімічних робот, через що вимоги позивача про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» заборгованості у сумі 122618,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

В пункті 3.8 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасну сплату виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати припиняється через один рік з моменту виконання робіт.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, позивачем не враховано, що відповідно до постанови НБУ від 10.08.2009 N 468 облікова ставка НБУ з 12.08.2009 р. дорівнює 10,25%.

Отже, враховуючи, що позивачем заявлена до відшкодування пеня за період з 02.07.2009 р. по 09.09.2009 р., розмір пені є наступним:

1)          за період з 02.07.2009 р. по 03.08.2009 р. – 3005,96 грн. (151126,00 грн. х 22% : 365 дн. х 33 дн.);

2)          за період з 04.08.2009 р. по 11.08.2009 р. – 591,26 грн. (122618,50 грн. х 22% : 365 дн. х 8 дн.);

3)          за період з 12.08.2009 р. по 09.09.2009 р. – 1997,17 грн. (122618,50 грн. х 20,5% : 365 дн. х 29 дн.).

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Агроавіа», складає 5594,39 грн.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 75563,00 грн. на підставі пункту 5.5 Договору.

Вказаним пунктом передбачено, що у випадку затримання оплати більше ніж на 30 календарних днів п. 3.7, договором передбачається штраф в розмірі 50% від суми заборгованості відповідно до таблиці 2 додатку №1.

Проте, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вже було вказано вище, згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватися одночасно, оскільки, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Таким чином, одночасне стягнення штрафу та пені, які є одним видом юридичної відповідальності, неможливо, оскільки умови договору повинні відповідати вимог ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості, подвійне стягнення одного виду юридичної відповідальності, чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-Дар» (95013, м. Сімферополь, вул. Соколина, 24А, ідентифікаційний код 33655707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Агроавіа» (97543, Сімферопольський район, с. Курганне, вул. Южна, буд. 11, ідентифікаційний код 35978915) заборгованість у сумі 122618,50 грн., пеню в розмірі 5594,39 грн., 1282,13 грн. державного мита та 148,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.