Рішення № 6764299, 10.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2009Справа №2-27/4547-2009 За позовом – Приватного підприємства "Крим-Автолік", м. Сімферополь, пров. Виробничий, 8 До відповідача - Суб’єкта підприємницької діяльності Лаєвської Галини Василівни, м. Сімферополь, вул.. Лермонтова, 3 кв. 56

Про стягнення 23 400,00 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Мірошниченко Н.О.

представники:

Від позивача – Емельянов, дов. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 23400,00 грн., також просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання усного договору про поставку запасних частин, позивач перерахував на користь відповідача 23400 грн. Однак відповідач взятих на себе забовязань перед позивачем не виконав.

Позивачем було представлено довідку №31 від 28.08.2009 р. про те, що гр. Лаєвська Г. В. працювала директором ПП «Крим – Автолік»: з 01.07.2005 р. за сумісництвом, відповідно до наказу №2- л/с від 01.07.2005 р.; з 02.05.2007 р. постійно, відповідно до наказу №6/1 – к від 02.05.2007 р.; переведена на посаду замісника директора з 05.02.2009 р. до 07.04.2009 р., відповідно до наказу №7 – к від 05.02.2009 р.

Також позивач клопотанням від 21.09.2009 р. просив суд залучити до матеріалів справі фотокопію трудової книжки на ім’я Лаєвської Г. В., а також: наказ від 01.07.2005 р. за №2 – л/с; штатний розпис, наказ від 02.05.2007 р. за №6/1 – к, наказ від 05.02.2009 р. за №7 – к.

Суд вказане клопотання задовольнив.

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що на час існування договірних відносин гр. Лаєвська Г. В. займала посаду директора ПП «Крим – Автолік». Відповідач неодноразово звертався до керівництва ПП «Крим – Автолік» з проханням провести звірку фінансових взаємовідносин між ПП «Крим – Автолік» і СПД Лаєвською Г. В., в чому їй було відмовлено. Також відповідач вказав на те, що всі бухгалтерсько – фінансові документи, звіти про економічний стан ПП «Крим – Автолік», за період роботи гр. Лаєвської Г. В. на посаді директора цього підприємства утримуються позивачем, а звірка не здійснюється. Також позивачем не надано суду переліку запасних частин, котрі повинні бути йому поставлені відповідно до умов усного договору, а також рахунки СПД Лаєвської Г. В. на них, в зв’язку з чим просить суд забовязати позивача представити вказані документи. Також відповідач вважає, що представлені позивачем платіжні доручення про перерахування грошових коштів за запасні частини не є прямими доказами не виконання відповідачем умов усного договору, так як позивач відмовляється здійснити бухгалтерську звірку по фінансовому руху платіжних доручень, які він надав до суду в якості доказів.

На підставі вказаного, просить у позові відмовити.

Судом було зроблено запит до Севастопольської філії ЗАТ «Банк Петрокоммерц – країна» з проханням повідомити чи було перерахування грошових коштів Приватним підприємством "Крим-Автолік" по р/р260093827201 ЗКПО 33187462 у СФ ЗАТ «Банк Петрокоммерц – Україна» м. Севастополь на користь Фізичної особи - підприємця Лаєвської Галини Василівни р/р 260085354601 у сумах 3620,00 грн., 4000,00 грн., 4680,00 грн., 2100,00 грн., 2000,00 грн., 7000,00 грн., відповідно до платіжних доручень № 166 від 13.10.08р., № 177 від 31.10.08р., № 213 від 26.12.08р., № 239 від 19.01.09р., № 255 від 12.02.09р., № 1 від 08.01.09 р.

У відповідь на вказаний запит вих.. №358 від 21.09.2009 р. суду було повідомлено про те, що ПП «Крим – Автолік» було перераховано грошові кошти на користь СПД Лаєвської Г. В. наступними платіжними дорученнями: № 166 від 13.10.08р. на суму 3620,00 грн., № 177 від 31.10.08р. на суму 4000 грн., № 213 від 26.12.08р. на суму 4680 грн., № 239 від 19.01.09р. на суму 2100 грн., № 255 від 12.02.09р. на суму 2000 грн., № 1 від 08.01.09 р. на суму 7000 грн.

Позивач клопотанням від 06.10.2009 р. просив суд залучити до матеріалів справи бухгалтерську довідку №36 від 01.10.2009 р. щодо сплати рахунків.

Суд вказане клопотання задовольнив.

Ухвалою ГС АР Крим від 14.09.- 21.09.-06.10.2009 р. строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представив бухгалтерську довідку №37 від 10.11.2009 р., відповідно до якої вбачається, що по платіжним дорученням № 166 від 13.10.08р. на суму 3620,00 грн., № 177 від 31.10.08р. на суму 4000 грн., № 213 від 26.12.08р. на суму 4680 грн., № 239 від 19.01.09р. на суму 2100 грн., № 255 від 12.02.09р. на суму 2000 грн., № 1 від 08.01.09 р. на суму 7000 грн. позивачем від відповідача матеріальні цінності не отримані.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням вих.. №407 від 09.11.2009 р. просив суд відкласти розгляд справи в зв’язку з неможливістю явки.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки не явка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута за наявними у неї матеріалами, в порядку ст.. 75 ГПК України.

Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва, в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Між сторонами по справі було досягнено усну домовленість, відповідно до якої відповідач забовязався поставити на користь позивача запасні частини, а позивач забовязався сплатити вартість поставленого товару.

У виконання взятого на себе забовязання, позивач по справі перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 23400 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 166 від 13.10.08р. на суму 3620,00 грн., № 177 від 31.10.08р. на суму 4000 грн., № 213 від 26.12.08р. на суму 4680 грн., № 239 від 19.01.09р. на суму 2100 грн., № 255 від 12.02.09р. на суму 2000 грн., № 1 від 08.01.09 р. на суму 7000 грн., а також відповіддю Севастопольської філії ЗАТ «Банк Петрокоммерц – країна» вих.. №358 від 21.09.2009 р.

При цьому оплата здійснювалася з розрахункового рахунку позивача без надання рахунків на автозапчастини, що підтверджується бухгалтерською довідкою вих.. №36 від 01.10.2009 р.

Однак відповідач, у супереч взятих на себе забовязань, обумовлений товар позивачу не поставив.

Відповідач не пояснив суду причини не поставки товару та не за перечує проти того факту, що гроші кошти йому було перераховано позивачем.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як свідчать обставини справи, між сторонами не було досягнено згоди за всіма істотними умовами договору. Грошові кошти у розмірі 23400 грн. були перераховані позивачем без надання рахунків на автозапчастини, що підтверджується вищевказаною бухгалтерською довідкою. Тобто відсутні відомості про те, які саме запасні частини, в якої кількості, в якому асортименті відповідач забовязався передати позивачу, в зв’язку з чим зазначений договір купівлі - продажу запасних частин не можно вважати укладеним.

Обов’язок повернення майна або відшкодування його вартості передбачений нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що підставою виникнення забовязання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття ( збереження ) майна однією особою за рахунок іншої та відсутність для цього підстав, або наступне припинення підстави, за якою воно було набуте.

При цьому під терміном « майно», в контексті ч. 1 ст.1212 ЦК України, слід розуміти і грошові кошти.

Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 23400 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується, відповідач не здійснив ніяких дій, спрямованих на передання товару та виконання договору, що підтверджує висновок про відсутність у відповідача правових підстав для отримання та збереження грошових коштів, перерахованих позивачем в рахунок оплати товару у розмірі 23400 грн.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити .

2. Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності Лаєвської Галини Василівни, м. Сімферополь, вул.. Лермонтова, 3 кв. 56, ( ідентифікаційний номер 2200312481, банківські реквізити не відомі ) на користь приватного підприємства "Крим-Автолік", м. Сімферополь, пров. Виробничий, 8, ( р/р 2600933657901 в ПАТ «Банк Петрокомерц – Україна», МФО 300120, ЗКПО 33187462 ) грошові кошти у розмірі 23400 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 234,00 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.