Рішення № 6764277, 27.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2009Справа №2-1/3339-2009 за позовом Фонду майна АР Крим, (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17), до відповідача Приватного підприємства «Таврійський консалтинговий центр», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 25, кв. 39); (98600, м. Ялта, а/с 325),

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 24231, 15 грн.

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача - Хабібуліна Л.О. - довіреність від 29.12.2008 р. №154-Д

від відповідача не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Фонд майна АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Таврійський консалтинговий центр» про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 17348, 51 грн., пені у сумі 6882, 64 грн., всього 24231,15 грн. та зобов’язання відповідача повернути за актом прийому-передачі (повернення) нерухоме майно – нежитлове приміщення № 4-4, літ. «Б», загальною площею 34,1 кв.м, яке розташовано на другому поверсі будівлі №3 по вул. Московська в м. Ялта.

В обґрунтування позовних вимог Фонд майна Автономної Республіки Крим посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору оренди від 20.02.2003р. №02.03.ТКЦ-1 та не вносяться своєчасно та в повному обсязі орендні платежі, у зв’язку з чим утворилась заборгованість перед державним бюджетом в сумі 17348,51 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку, а також пеню в сумі 6882,64 грн. Крім того, Фонд майна зазначає, що відповідачем не був виконаний обов’язок щодо страхування орендованого майна, а також, приймаючи до уваги наявність заборгованості більш ніж за три місяця, ним було направлено повідомлення про розірвання договору оренди, у зв’язку з чим договір вважається припиненим на підставі статті 782 Цивільного кодексу України. З урахуванням цього, позивач також просить зобов’язати ПП «Таврійський консалтинговий центр» повернути орендоване майно за відповідним актом приймання-передачі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. У зв’язку з чим справу розглянуто у порядку ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2003р. між Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оперативної оренди окремого індивідуально визначеного майна №02.03.ТКЦ-1, пунктом 1.1. якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –нежиле приміщення №4-4, загальною площею 34,1 кв. м., яке знаходиться на другому поверсі будівлі №3 по вул. Московська в м. Ялта.

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, яке належить Автономній Республіці Крим, затвердженої Верховною радою АР Крим. Базова ставка для розрахунку орендної плати за січень 2003 року складає 348,78 грн. без урахування ПДВ, 418,54 грн. з урахуванням ПДВ. Оплата орендних платежів здійснюється щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. При цьому, 50% орендної плати підлягає перерахуванню до Державного бюджету, інші 50% - до Представництва Фонду майна АР Крим в м. Ялті.

В пункті 10.01. договору сторони передбачили, що цей договір укладений строком на один рік та діє з 20.02.2003р. по 01.03.2004р. включно.

В свою чергу, згідно з пунктом 10.7. договору при відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. На підставі цього пункту договір був неодноразово пролонгований.

Як свідчать матеріали справи, майно передано в оренду підприємству за відповідним актом приймання-передачі від 20.02.2003р., підписаним обома сторонами, (аркуш справи 11).

Наказом Фонду майна АР Крим від 04.03.2005р. №64 Представництво Фонду майна АР Крим в м. Ялта ліквідовано, у зв’язку з чим наказом Фонду майна АР Крим №763 від 29.08.2005 р. вирішено передати з балансу Представництва Фонду майна АР Крим в м. Ялта на баланс Представництва Фонду майна АР Крим в м. Алушта будівлю загальною площею 963,3 кв. м., літ. «А», «Б», розташовану за адресою: м. Ялта, вул. Московська, 3.

В подальшому, наказом Фонду майна АР Крим від 21.01.2006р. №27 представництво Фонду майна АР Крим в м. Алушта ліквідовано, а наказом Фонду майна АР Кримвід 21.02.2007р. №88 зазначене вище нерухоме майно передано на баланс кримського республіканського центру обліку нерухомого майна.

Звертаючись до суду з позовом, Фонд майна АР Крим посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість ПП «Таврійський консалтинговий центр» перед Державним бюджетом у розмірі 17348,51 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості перед Державним бюджетом з орендної плати у сумі 17348,51 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору оренди №02.03.ТКЦ-1 від 20.02.2003р., у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Таврійський консалтинговий центр» 17348,51 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 3.3 Договору оренди сторони передбачили, що за кожен день прострочення внесення орендної плати орендар зобов’язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості (включаючи день оплати).

За такими обставинами, виходячи з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, суд вважає вимоги Фонду про стягнення пені в сумі 6882,64грн. підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави для зміни або розірвання договору встановлені статтею 651 Цивільного кодексу України.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, договір може бути розірваний або змінений в результаті односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково або в результаті односторонньої зміни договору, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору. Серед таких наслідків може бути і настання обов'язків для іншої сторони договору.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Із частини 1 та 2 статті 653 ЦК України випливає, що законодавець чітко розрізняє поняття зміни та розірвання договору, з одного боку, та поняття зміни та припинення зобов'язання, - з іншого. Зміна договору тягне за собою зміну змісту зобов'язань, які на цьому договорі ґрунтуються. Розірвання договору спричиняє припинення зобов'язань, що виникли на його підставі.

Ст. 653 ЦК не визначає моменту зміни або розірвання договору, а встановлює лише долю зобов'язання у зв'язку із зміною або розірванням договору (воно припиняється). Момент розірвання або зміни договору визначається ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо це питання вирішується судом. В такому випадку договір вважається розірваним або зміненим з дня набрання чинності рішенням суду. Інше може бути встановлене рішенням суду відповідно до загального правила ч. 1 ст. 638 ЦК, що встановлює момент, з якого вважається укладеним будь-який договір. Якщо сторони укладають угоду про зміну або розірвання договору, останній відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК має визнаватись зміненим або розірваним з моменту укладення цієї угоди. Проте, викладені вище правила, що встановлюють момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним, не поширюються на випадки зміни або розірвання договору шляхом вчинення стороною договору одностороннього правочину, тобто шляхом відмови від договору.

Загальні правила щодо порядку вчинення односторонніх правочинів, зокрема, щодо моменту, з якого такі правочині вважаються здійсненими, не встановлені. Оскільки відмова від договору - це односторонній правочин, який породжує, змінює чи припиняє права та обов'язки обох сторін договору, його слід вважати вчиненим в момент отримання стороною повідомлення про відмову, яке можна належно іденти фікувати як таке, що виходить від сторони договору, якщо інший строк припинення дії договору не вказаний у відповідній відмові.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Керуючись цією нормою, Фонд майна АР Крим направив на адресу відповідача лист №03/969 від 14.04.2009 р., в якому повідомив, що договір оренди є припиненим у порядку статті 782 ЦК України через невнесення відповідачем орендних платежів. У вказаному листі також викладена вимога щодо повернення орендованого майна впродовж двадцятиденного строку після отримання претензії. Зазначений лист був отриманий відповідачем, про що свідчить відповідне поштове повідомлення.

Отже, враховуючи те, що можливість односторонньої відмови передбачена статтею 782 Цивільного кодексу України, та приймаючи до уваги направлення відповідачеві відповідної письмової відмови, суд дійшов висновку, що договір оренди №02.03.ТКЦ від 20.02.2003р. є припиненим з 16.04.2009р.(дата отримання листа).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, у встановлений в листі строк (20 днів після отримання претензії) відповідач не звільнив орендовані приміщення. Іншого суду, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доведено не було.

З урахуванням цього, порушені права Фонду майна АР Крим також потребують спонукання ПП «Таврійський консалтинговий центр» повернути орендоване майно за відповідним актом приймання-передачі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Таврійський консалтинговий центр», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 25, кв. 39, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 30484087) до Державного бюджету України (рахунок 31113093700039 в Головному управлінні Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ідентифікаційний код у ЄДОПО України 34740850, код платежу 22080200) заборгованість з орендної плати в сумі 17348,51 грн. та пеню у розмірі 6882,64грн.

Зобов’язати Приватне підприємство «Таврійський консалтинговий центр», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 25, кв. 39, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 30484087) повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860) за актом приймання-передачі (повернення) нерухоме майно – нежитлові приміщення № 4-4, літ. «Б», загальною площею 34,1 кв.м, яке розташовано на другому поверсі будівлі №3 по вул. Московська в м. Ялта.

Стягнути з Приватного підприємства «Таврійський консалтинговий центр», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 25, кв. 39, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 30484087) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 327,31 грн. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємства «Таврійський консалтинговий центр», (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 25, кв. 39, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 30484087) на користь державного бюджету України (банківські реквізити: рахунок 31218259700002 в УДК в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.