Рішення № 6764273, 10.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2009Справа №2-24/4623-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія" ( 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жені Дерюгіної, 6, ідентифікаційний код 31284550) до відповідача – Торгового підприємства "Присівашшя" (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, Мкр-н 8 буд.7, ідентифікаційний код 25137183)

про стягнення 2 713,12 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Кадуха П.В. – представник, довіреність № КПК-09-2 від 20.10.2008р., посвідчення № 09 КПК- 1 від 01.01.2006р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Торгового підприємства "Присівашшя" про стягнення з відповідача на користь позивача 2 713,12 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 1394,41 грн., пені у розмірі 453,22 грн., штрафу у розмірі 266,71 грн., трьох процентів річних у розмірі 78,92 грн., інфляційних втрат у розмірі 519,86 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 102, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору постачання № 5337/6 від 27.11.2007р., який було пролонговано відповідно до п. 4.1. до 31.12.2007р., відповідач у повному обсязі не оплатив поставлений йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія" товар, у зв’язку з чим у Торгового підприємства "Присівашшя" сформувалась заборгованість у розмірі 1394,41 грн.

Позивач зазначає, що ним були у повному обсязі виконані взяті за договором зобов’язання, так, за період з серпня до листопаду 2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія" було поставлено відповідачеві продукцію за видатковими накладними (№ К0708-0035, № К1809-0036, №К1809-0052 та № К2711-00) на загальну суму 2667,18 грн. Відповідач же прийняв товар у повному обсязі, проте оплату за нього здійснив часткову.

Позивач вказує, що ним неодноразово пропонувалось Торговому підприємству "Присівашшя" повернути товар та підписати акт звірки взаємних розрахунків, що останнім було проігноровано.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з наведеним суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

27.07.2006 року між ТОВ "Кримська продовольча компанія" (Постачальник) та Торговим підприємством "Присівашшя" (Покупець) укладено|ув'язнений| договір поставки № 5337/6 (а.с.18).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Постачальник на умовах дійсного договору зобов’язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується приймати та сплачувати його у строки, передбачені цим Договором. Найменування товару, кількість, асортимент, одиниці вимірювання та ціна за одиницю товару вказуються у накладних, які є невід’ємною частиною дійсного договору.

Строк оплати за кожну партію товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту поставки чергової партії товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок або шляхом їх внесення до каси постачальника або передачі грошових коштів торговому представнику Постачальника, із подальшою здачею ним грошових коштів в касу підприємства (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2006 р.

У випадку якщо за 10 днів до закінчення строку дії жодна зі сторін не виявить бажання розірвати договір, він вважається пролонгованим на однин рік (п. 4.2 Договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання договору або змін його умов, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що строк дії договору був продовжений до 31.12.2007 р. на тих же умовах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання обов’язків за договором та протягом дії договору позивачем на адресу відповідача були поставлені продовольчі товари, які були отримані відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача у накладних.

Протягом дії договору між сторонами були підписані акти звірки взаєморозрахунків, які відображають відносини між сторонами щодо поставки, отримання товарів та розрахунки за ними.

Також з виписок банку по рахункам позивача вбачається, що відповідачем були здійснені часткові сплати за отриманий товар, проте за накладною № К0708-0035 від 07.08.2007 р. на суму 265,11 грн. вартість отриманого товару була сплачена частково у розмірі 200,00 грн., за накладною № К1809-0036 від 18.09.2007 р. на суму 518,15 грн. вартість отриманого товару не була сплачена взагалі, за накладною № К 1809-0052 від 18.09.2007 р. на суму 1217,25 грн. вартість отриманого товару була сплачена частково у розмірі 1206,13 грн., за накладною № К 2711-0062 від 27.11.2007 р. на суму 800,19 грн. вартість отриманого товару не була сплачена взагалі.

В результаті не сплати вартості отриманого товару за зазначеними накладними, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1394,41 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1394,41 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції 236,18 грн., нарахованого за період з вересня 2007 р. по липень 2009 р. за накладною № К1809-0036 від 18.09.2007 р., індекс інфляції у розмірі 283,68 грн., нарахованого за період з грудня 2007 р. по липень 2009 р. за накладною № К2711-0062 від 27.11.2007 р., а також 78,92 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період з 14.08.2007 р. по 21.08.2009 р. за накладними, де мала місце прострочення оплати товарів.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що прострочення сплати вартості товару за накладною № К1809-0036 від 18.09.2007 р. сталося після спливу 7 днів з дня поставки товару, тобто з 25.09.2007 р.

Суд зазначає, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня (Лист Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Отже період нарахування індексу інфляції за накладною № К1809-0036 від 18.09.2007 р. має становити з жовтня 2007 р. по липень 2009 р., у зв’язку з чим індекс інфляції за зазначений період становить 219,70 грн., якій підлягає стягненню з відповідача.

В частині стягнення 16,48 грн. індексу інфляції у позові відмовлено.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції за накладною № К2711-0062 від 27.11.2007 р., суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, а тому сума індексу інфляції у розмірі 283,68 грн. підлягає задоволенню та стягненню з відповідача у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості отриманого товару, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 78,92 грн. розрахований за загальний період з 14.08.2007 р. по 21.08.2009 р. за накладними, де мала місце прострочення оплати товарів, та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 453,22 грн. – пені та 266,71 грн. – штрафу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 5.3 та 5.4 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення несвоєчасної та (або) неповної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за несплачений товар за кожний день прострочення платежу. У випадку якщо прострочення оплати складає більш 30 днів, Покупець крім пені сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого товару.

Судом встановлено, що заявлений розмір штрафу у розмірі 266,71 грн. нарахований у відповідності з положеннями договору та нормами чинного законодавства, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення пені у розмірі 453,22 грн. суд зазначає наступне.

При розрахунку пені позивачем застосовувався розмір відсотків, передбачених договором, а саме 0,3 %.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до Листа НБУ від 17.05.2007 р. N 14-011/1150-5118 розмір облікової ставки НБУ з 01.06.2007 р. становить 8 %, з 01.01.2008 р. – 10 % (Постанова НБУ від 29.12.2007 р. N 492), з 30.04.2008 р. – 12 % (Постанова НБУ від 21.04.2008 р. N 107).

Крім того, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач не надав суду доказів зміни зазначеного терміну нарахування пені, у зв’язку з чим нарахована пеня підлягає перерахуванню за 6 місяців відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України із урахуванням подвійної облікової ставки НБУ на дату виникнення заборгованості.

За накладною № К 0708-0035 від 07.09.2007 р.:

За період з 14.08.2007 р. по 19.10.2007 р.:

265,11 грн. (сума заборгованості) х 67 дн. (кількість днів прострочення) х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 7,79 грн.

За накладною № К 1809-0036 від 18.09.2007 р.:

З період з 25.09.2007 р. по 31.12.2007 р.:

518,17 грн. х 98 дн. х 16 %/365 = 22,03 грн.

За період з 01.01.2008 р. по 25.03.2008 р.:

518,17 грн. х 85 дн. х 20%/365 = 24,13 грн.

За накладною № К1809-0052 від 18.09.2007 р.:

За період з 25.09.2007 р. по 11.10.2007 р.:

809,86 грн. х 17 дн. х 16 %/365 = 6,04 грн.

За період з 12.10.2007 р. по 16.10.2007 р.:

609,86 грн. х 5 дн. х 16 %/365 = 1,34 грн.

За період з 17.10.2007 р. по 31.10.2007 р.:

509,86 грн. х 15 дн. х 16 %/365 = 3,35 грн.

За період з 01.11.2007 р. по 18.11.2007 р.:

309,86 грн. х 18 дн. х 16 %/365 = 2,44 грн.

За період з 19.11.2007 р. по 31.12.2007 р.:

11,12грн. х 43 дн. х 16 %/365 = 0,21 грн.

За період з 01.01.2008 р. по 25.03.2008 р.:

11,12 грн. х 85 дн. х 20 %/365 = 0,52 грн.

За накладною № К 2711-0062 від 27.11.2007 р.:

За період 04.12.2007 р. по 31.12.2007 р.:

800,19 грн. х 28 дн. х 16 %/365 = 9,82 грн.

За період з 01.01.2008 р. по 29.04.2008 р.:

800,19 грн. х 120 дн. х 20 %/365 = 52,62 грн.

За період з 30.04.2008 р. по 04.06.2008 р.:

800,19 грн. х 36дн. х 24 %/365 = 18,94 грн.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені у розмірі 149,23 грн.

В частині стягнення 303,99 грн. пені у задоволені позову відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Торгового підприємства "Присівашшя" (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, Мкр-н 8 буд.7, ідентифікаційний код 25137183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія" ( 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жені Дерюгіної, 6, ідентифікаційний код 31284550; р/р 26003156098100 в АКІБ «Укрсіббанк» м. Сімферополь, МФО 351005) 1394,41 грн. заборгованості, 503,38 грн. індексу інфляції, 78,92 грн. – 3 % річних, 149,23 грн. – пені, 266,71 грн. – штрафу, 89,95 грн. державного мита та 208,12 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 16,48 індексу інфляції, 303,99 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.