Рішення № 6764261, 29.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2009Справа №2-15/3681-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства по газозабезпеченню та газифікації «Кримгаз» (95001, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42А, ідентифікаційний код 03348117). До відповідача Закритого акціонерного товариства «Сімферопольський машинобудівний завод «Прогрес» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Ескадронна, 25 ідентифікаційний код 00240141).

Про стягнення 63617,51 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Пашкан О.О., довіреність № 2218 від 05.06.2008р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Кримгаз» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Сімферопольський машинобудівний завод «Прогрес» про стягнення 63 617,51 грн. заборгованості, у тому числі 60651, 05 грн. суми основного боргу, 1906, 61 грн. пені, 822, 41 грн. індексу інфляції, 237, 44 грн. 3% річних.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи порушенням відповідачем зобов’язань за договором № 9 від 29.12.2008р. щодо сплати за поставлений природний газ , в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 60651, 05 грн., що і стало приводом звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.

24.09.2009р. до канцелярії господарського суду АР Крим від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позовних вимог не заперечує, заборгованість визнає у повному обсязі, просить суд винести рішення про погашення заборгованості з розстроченням платежу.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.12.2008р. між Відкритим акціонерним товариства «Кримгаз» (постачальник) (позивач) та Закритим акціонерним товариством «Сімферопольський машинобудівний завод «Прогрес» (споживач) (відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 9 на поставку природного газу (а.с. 7-9).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Відкрите акціонерне товариство «Кримгаз» зобов’язується поставити в 2009 році газ Закритому акціонерному товариству «Сімферопольський машинобудівний завод «Прогрес», яке у свою чергу зобов’язується оплатити його у встановленому договором порядку.

Згідно з пунктом 5.12 Договору про місячний об’єм поставленого газу в строк до 2-го числа місяця, наступного за звітним, складається акт прийомки –передачі газу, підписаний представниками «Постачальника» та представником «Споживача» , скріплений їх печатками, який є підставою для остаточних розрахунків сторін.

Позивач обов’язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому передачі (а.с. 13-18).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений газ за період січень-квітень 2009р. у розмірі 60651, 05 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за поставлений газ не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 60651, 05 грн. за період з січня по квітень 2009р.., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, вказані дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 822, 41грн., 3% річних у розмірі 237, 44 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за квітень та травень 2009р. становить 822, 41 грн., визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов , визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 237, 44 грн. за період з 01.05.2009р. по 22.06.2009р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1906, 61 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 6.2. Договору внаслідок порушення умов пункту 5.5. Договору Споживач сплачує Постачальнику заборгованість у відповідності до статті 652 Цивільного кодексу України а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 1906,61 грн. за період з 01.05.2009р. по 22.06.2009 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виплати заборгованості.

Суд з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Суд роз’яснює право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, статтею 49, 82-84, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Сімферопольський машинобудівний завод «Прогрес» (97402, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Ескадронна, 25 ідентифікаційний код 00240141) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримгаз» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42А, ідентифікаційний код 03348117) 60651,05 грн. заборгованості, 237, 44 грн. 3% річних, 822,41 грн. інфляційних втрат, 1906, 61 грн. пені, 636,17 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.