Рішення № 6764213, 11.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2009Справа №2-18/862-2009 За позовом Тайганського міжрайонного управління водного господарства, м. Білогірськ (юридична адреса:вул. Запрудна,19, м. Білогірськ, 97601; адреса для кореспонденції: вул. Лоцманська, 3, кв.51, м. Севастополь, 99040) До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська», м. Білогірськ (вул. Мірошниченка, 11-А, м. Білогірськ, 96700).

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Зуйська селищна рада (97630, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64)

Про стягнення 18180,56 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Онощенко С.М. – ю\к, довіреність №14 від 26.01.2009р.; Кангієв А.О. – в.о. начальника.

Від відповідача – не з’явився

З участю третьої особи – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Тайганське міжрайонне управління водного господарства, м. Білогірськ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська», м. Білогірськ (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі основного боргу 15360 грн. , пені у розмірі 2688,00 грн., 3% річних у розмірі 132,56 грн., а всього 18180,56 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 231 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 23.07.2008 року, думку позивача, між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був підписаний договір про надання послуг з подачі води з Балановського водосховища Білогірського району АР Крим, а також протокол розбіжностей до вказаного договору. Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язався надавати замовникові послуги з подачі води з водосховища в точках водовиділу, насосна станція №1,Т-6. Замовник зобов'язався прийняти і сплатити дані послуги.

Позивач вважає, що ним були надані відповідачеві послуги з постачання води в об'ємі 128000 куб. м., загальною вартістю 15 360грн. Проте у порушенні умов договору відповідач своє зобов'язання відносно оплати за надані послуги не виконав, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість у сумі 18180,56 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.

12.03.2009 року у судовому засіданні відповідач надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги позивача не визнає та просить суд у позові відмовити.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.03.2009 року у порядку статті 27 ГПК України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Зуйську селищну раду.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2009р. суд за своєю ініціативою, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначив по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив ТОВ «Кримське експертне бюро», у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

10.08.2009р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 07.08.2009р. за № 257 судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, в зв’язку з чим підстави для зупинення провадження по даній справі усунуті, тому ухвалою від 20.08.2009р. провадження у справі судом було поновлено.

Судом розгляд справи відкладався, по справі оголошувалися перерви у порядку ст. 77 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, норми діючого законодавства України, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Положення про Тайганське міжрайонне управління водного господарства, затвердженого Наказом Державного Комітету України по водному господарству № 317 від 15.01.2005 року, позивач належить до сфери управління Державного Комітету України по водному господарству та спрямовує свою діяльність на експлуатацію водогосподарських систем, і несе відповідальність за стан організації ремонтно-експлуатаційних робіт, використання і регулювання водних ресурсів.

Згідно до Довідки позивача № 42-11-32/126 з ЕДРПОУ формою власності позивача є державна форма власності.

30.07.2007 року між Тайганським міжрайонним управлінням водного господарства – та позивачем – Білогірським виконавчим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства – відповідачем - був укладений Договір про надання послуг на подання води з Баланівського водосховища № 11, згідно якого позивач як виконавець прийняв на себе зобов’язання про надання послуг по подачі води з Баланівського водосховища, а відповідач як замовник повинен був сплачувати за використану воду згідно водозвіту на умовах цього договору.

Строк дії такого договору встановлений сторонами з 01.08.2007 року по 31.07.2008 року.

Відповідно до п. 2.4 Договору № 11 розрахунок вартості послуг за подану воду виконується відповідно з протоколом її узгодження, який є невід ємною частиною даного договору.

Такий Протокол узгодження договірної ціни як Додаток № 1 до Договору № 11 був підписаний між сторонами (а/с 79), відповідно до якого вартість 1 куб. м води була встановлена 0,06 грн. с НДВ.

Приймаючи до уваги, що строк дії такого Договору був встановлений до 31.07.2008 року, 23.07.2008 року позивач надіслав на адресу відповідача 2 екземпляри Договору про надання послуг на подачу води з Балановського водосховища Білогірського району АР Крим, який був розглянутий з боку відповідача та підписаний з протоколом розбіжностей.

Протокол узгодження договірної ціни подачі 1 куб. м води (додаток № 1) відповідачем був підписаний теж з протоколом розбіжностей, в якого відповідач не погодився з ціною, встановленою позивачем у розмірі 0,12 грн. за 1 куб. м води, а встановив свою ціну у Протоколі розбіжностей у розмірі 0,06 грн. за 1 куб. м.

Згідно ч.1 ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.6 ст. 179 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Згідно до ст.. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно до ст.. 181 Господарського Кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Суд зауважує, що укладання такого договору між позивачем та відповідачем є обов’язковим на підставі закону: забезпечення населення Білогірського району АРК водою є одним із атрибутів життєзабезпечення населення, підтримання техногенної та санітарно – епідеміологічної безпеки у Білогірському районі АРК.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Протокол розбіжностей до Протоколу узгодження договірної ціни подачі 1 куб. м води був підписаний з боку відповідача 20.08.2008 року (а/с 21), то позивач, який отримав такий Протокол повинен був протягом 20 днів розглянути його, а при своєї незгоді з умовами такого Протоколу передати такій спір на розгляд суду, що з боку позивача не було зроблено, суд пришов до висновку, що такий Договір був укладений між сторонами, в якому договірна ціна подачі 1 куб. м води складає 0,06 грн., тобто діє редакція відповідача.

Такий договір вступив в силу між сторонами з 10.09.2008 року, виходячи з того, що Протокол розбіжностей був складений відповідачем 20.08.2008 року і для позивача діяв 20-дений термін для його оскарження. З 10.09.2008 року на підставі ч. 7 ст. 181 Господарського Кодексу України пропозиції відповідача відносно ціни 1 куб. м води у розмірі 0,06 грн. вважаються прийнятими з боку позивача.

Своїм Листом за № 177 від 08.09.2008 року (а/с 60) відповідач звернувся до позивача з проханням розірвати договір від 23.07.2008 року з 01.09.2008 року, на що позивач своїм Листом № 287 від 10.09.2008 року (а/ с 59) позивач відповів, що на підставі Наказу Начальника Гражданського Захисту Білогірського району № 33 від. 21.08.2008 року «Про заборону несанкціонованого відключення об’єктів життєзабезпечення енерговодопостачальників в Білогірському районі» Тайганське міжрайонне управління водного господарства на даний час не може припинити постачання води та дає свою згоду вважати розірваним такий Договір з 01 жовтня 2008 року.

Відповідач в свою чергу не звернувся до суду з позовом про розірвання такого договору від 23.07.2008 року, отже погодився з такою відповіддю позивача про розірвання договору лише з 01.10.2008 року.

Отже, як свідчать матеріали справи, позивач виконував відпуск води, а відповідач одержував таку воду у період часу з 10.09..2008 року по 01.10.2008 року на підставі договору від 23.07.2008 року.

Що стосується поставки води позивачем відповідачу у період часу з 20.08.2008 року по 10.09.2008 року, то у цей період діяв ще Договір № 11 від 30.07.2007 року, який був пролонгований сторонами на підставі їх переписки; по цьому договору між сторонами відсутні розбіжності відносно вартості 1 куб. м води і така вартість складає 0,06 грн. куб. м.

Як вбачається із Висновку судово-економічної експертизи по даній справі, зробленому на підставі журналів обліку водоспоживання по Тайганському МУВГ на Баланівській ділянці відпуск води з Баланівського водосховища позивачем відповідачу з 21 по 31.08.2008 року складає 37, 5 тис. куб. м та за вересень 2008 року - 83215 тис. куб. м.

В цьому суд погоджується з висновками експерта та вважає їх повними та обґрунтованими. Що стосується доводів експерта відносно вартості 1 куб. м води з Баланівського водосховища у розмірі 0,12 грн., то суд вважає, що експерт такий висновок зробив тільки на підставі даних бухгалтерського обліку позивача, виходячи з його же розрахунку такої вартості 0, 12 грн. за 1 куб. м, але як вказано судом вище у своєму рішенні така вартість 1 куб. м води не була узгоджена сторонами, позивачем на розгляд суду такий спір не передавався, тому суд не погоджується з висновками експерта у частині наявності заборгованості відповідача перед позивачем, виходячи з розрахунку 0.12 грн. за 1 куб. м води.

Раніше позивач уже звертався д о господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» , в якій просив суд визнати у к л а д е н и м з 21.08.2008р. договір про надання послуг з подачі води із Баланівського водосховища Білогірського району Автономної Республіки Крим від 23.07.2008р. на умовах Тайганського міжрайонного управління водного господарства відносно ціни наданих послуг – 0,12грн за 1м3, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до договору, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем діяв договір №11 від 30.07.2007р. про надання послуг з постачання води, строк якого з урахуванням пролонгації закінчився 20.08.2008р.

Рішенням суду від 04.12.2008 року по справі № 2-18/9193-2008 у задоволенні позову судом було відмовлено в зв’язку з тим, що визнання договору укладеним, по суті, є встановленням юридичного факту.

Отже, такий спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, при тому що в господарському процесі справи розглядаються виключно у позовному провадженні.

Суд по справі № 2-18/9193-2008 вказав, що позивач не вірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 - пункт 3 - викладається правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд ПОВИНЕН ВІДМОВИТИ В ПОЗОВІ, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Що стосується даного спору, то суд прийшов до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу за спожиту воду за період: з 21 по 31.08.2008 року за 37, 5 тис. куб. м води, а також за вересень 2008 року за 83215 куб. м води, виходячи із вартості 1 куб. м такої води 0,06 грн., що складає:

З 21 по 31.08.2008 року 2250 грн.

За вересень 2008 року 4992,90 грн.

Що стосується стягнення з відповідача пені у розмірі 2688 грн., то суд зауважує наступне: статтею 546 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Положеннями ст.. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за п р о с т р о ч к у платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.2 договору від 23.07.2008 року вартість послуг встановлюється сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця і фіксується у Актах (прийому – передачі) про надані послуги.

Відповідно ж до п.2.3 договору від 23.07.2008 року Акт прийму – передачі про надані послуги підписується сторонами до третього числа місяця, якій слідує за календарним місяцем, в якому фактично були надані послуги.

В свою чергу, відповідач на підставі п. 2. 4 договору був повинен перерахувати суму, яка вказана в акті прийому – передачі не пізніше 10 днів з моменту підписання.

Як свідчать матеріали справи, Акт прийому – передачі за серпень 2009 року (період з 21.08. по 31.08.2008 р.) (а/с 143 т. 1) підписаний представником відповідача, в якому відповідач погодився тільки з об’ємом води, та на підставі якого був виписаний Рахунок № 75, був скерований на адресу відповідача поштою, про що свідчить поштова квитанція та Повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачу 15.09.2008 року (а/с 144 т. 1).

Але такий Рахунок не відноситься до Договору від 23.07.2008 року , на підставі якого позивач і просить стягнути з відповідача пеню, так як відноситься до періоду, протягом якого такий договір ще не був укладений.

Акт прийому – передачі за вересень 2008 року на об’єм 87 тис. куб. м води не був підписаний з боку відповідача, Рахунок № 89 за вересень 2008 року був скерований на адресу відповідача згідно поштового повідомлення № 641 та вручений відповідачу 08.10.2008 року (а/с 160 т. 1).

Приймаючи до уваги пункти 2.2, 2.3, 2.4. договору від 23.07.2008 року, також враховуючи те, що суд раніше уже прийшов до висновку, що такий договір був укладений між сторонами лише з 10.09.2008 року то , Акт прийому – передачі за вересень 2008 року має відношення до договору від 23.07.2008 року лише за період з 10.09.2008 року по 30.09.2008 року (а підстави позову позивач у процесі розгляду справи не змінював); у такий період часу відповідачу була проведена поставка води у об’ємі (згідно Висновку експерту про розрахунок постачання води за кожен день вересня) 55187 куб. м води, за поставку якої на підставі договору від 23.07.2008 року відповідач повинен був розрахуватися протягом 10 днів до 18.10.2008 року, тобто право позивача нараховувати пеню на заборгованість за поставку води за Договором від 23.07.2008 року (як вказує позивач у своєму позові) у об’ємі 55187 куб. м виникло з 19.10.2008 року.

Що стосується розміру такої пені, то сторони у п. 4.5 договору від 23.07.2008 року передбачили пеню у розмірі 3% річних від суми простроченого зобов’язання, така пеня не перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України та за період з 19.10.2008 року по 30.01.2009 року (як вказує позивач і це дата підписання позову) та складає : (55187 куб. м Х 0,06 грн. = 3311, 22 грн. – вартість поставки води з 10.09.2008 року по 30.09.2008 року) : 3311, 22 грн. Х 104 дня Х 3% : 365 Х 100% = 28, 30 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 28,30 грн.

Суд не погоджується з розрахунком пені позивача та його посилкою на ст. 231 Господарського Кодексу України на розмір пені 0,1 % , при цьому звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 231 ГК України дійсно передбачено, що можливо стягнення пені у розмірі 0, 1 %, але якщо і н ш е не п е р е д б а ч е н о законом а б о д о г о в о р ом. Договором же від 23.07.2008 року передбачено стягнення пені саме у розмірі 3% річних.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача і 3% річних , то відповідно до ст.. 625 Цивільного Кодексу України у позивача виникло право про стягнення такої суми, але лише за поставку води у розмірі 3311, 22 грн. та за період з 19.10.2008 року по 30.01.2009 року ( як і пені), що складає також 28,30 грн.

Що стосується посилки позивача на претензію від 03.10.2008 року, то суд звертає увагу на те, що така претензія була скерована на адресу відповідача 06.10.2008 року ( а/с 31 т.1 (див. на обороті) , але Сам Рахунок та Акт прийому - передачі , на підставі яких і повинна проводитися оплата, були скеровані відповідачу теж 06.10.2008 року. Тому приймаючи до уваги, що у відповідача по умовам договору від 23.07.2008 року є 10 днів на сплату , суд вважає, що така Претензія від 03.10.2008 року с вимогою про сплату заборгованості відповідачу була скерована позивачем передчасно.

Що стосується доводів відповідача про передачу водопровідних мереж 01.09.2008 року з балансу відповідача на баланс Зуйської селищної ради, то суд вважає, що такі доводи не мають відношення до даного спору, пов’язаного саме з розрахунками за відпущену воду, та приймає до уваги той факт, що згідно Висновку судової експертизи, призначеної по даній справі, документально підтверджується от пуск води з Баланівського водосховища на адресу відповідача у спірний період часу, а саме : з 21.08.2008 року по 01.10.2008 року.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, в тому числі за проведення судової експертизи, яку сторони сплатили у рівних частинах (а/с 165, 166 т. 1) суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

1.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська», м. Білогірськ (вул. Мірошниченка, 11-А, м. Білогірськ, 96700, ОКПО 03332518) на користь Тайганського міжрайонного управління водного господарства, м. Білогірськ (юридична адреса: вул. Запрудна,19, м. Білогірськ, 97601; адреса для кореспонденції: вул. Лоцманська, 3, кв.51, м. Севастополь, 99040. ОКПО 13784188) заборгованість у розмірі 7242, 90 грн., пеню у розмірі 28, 30 грн., 3% річних у розмірі 28, 30 грн, держмито у сумі 73,00 грн. та 47, 38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

2.          Стягнути з Тайганського міжрайонного управління водного господарства, м. Білогірськ (юридична адреса: вул. Запрудна,19, м. Білогірськ, 97601; адреса для кореспонденції: вул. Лоцманська, 3, кв.51, м. Севастополь, 99040, ОКПО 13784188) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська», м. Білогірськ (вул. Мірошниченка, 11-А, м. Білогірськ, 96700, ОКПО 03332518) 197,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.