Постанова № 67635776, 20.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа№ 925/195/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.06.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2017 року

по справі №925/195/17 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква

до Уманської міської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор»

про визнання незаконним та скасування рішення від 11.07.2007 року № 2.7-22/5

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.03.2017 року у справі №925/195/17 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення від 11.07.2007 року № 2.7-22/5.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач-2 - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2017 року у справі № 925/195/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. апеляційну скаргу по справу № 925/195/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві апеляційну скаргу ПАТ «Уманьавтодор» та запереченнях Уманська міська рада вважають подану апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відповідач та третя особа просили суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у них та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Прокурор та представник Міністерства оборони України також надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали подану апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква у повному обсязі та просили оскаржуване рішення суду скасувати, а позов задовольнити.

Представники Уманської міської ради та ПАТ «Уманьавтодор» у судових засідання суду апеляційної інстанції також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.03.2017 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п. 3.9.1-3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представника ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та за наявними в ній матеріалами, оскільки третя особа про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, участь представника третьої особи, що не з'явилася, у судовому засіданні 20.06.2017 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та за клопотанням скаржника у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строку розгляду вже продовжувався.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося до суду з клопотання про витребування додаткових доказів по справі, а саме, позивач просив витребувати у Уманської міської ради та ПАТ «Уманьавтодор» наявні документи, що вказують на місце розташування земельних ділянок переданих спірним рішенням в оренду ПАТ «Уманьавтодор» (акт визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), кадастровий план земельних ділянок, план, або схему земельних ділянок, проект відведення земельних ділянок.

Заслухавши думку прокурора, представника скаржника, які підтримали заявлене клопотання та думки представників Уманської міської ради та ПАТ «Уманьавтодор», які заперечили проти задоволення клопотання про витребування технічної документації у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у його задоволенні, оскільки, таке клопотання позивачем не заявлялось під час розгляду справи у суді першої інстанції. Скаржник не обґрунтував суду неможливість подання такого клопотання під час розгляду справи у суді першої з причин, що не залежали від нього. У відповідності до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Крім того, ані прокурором, ані позивачами не надано суду апеляційної інстанції докази, які б підтверджували, що вони зверталися до Уманської міської ради та ПАТ «Уманьавтодор» з таким клопотанням, та їм було відмовлено. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначив місцевий господарський суд, військовим прокурором Черкаського гарнізону було подано позов в інтересах держави в особі Міноборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Уманської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 11.07.2007 року № 2.7-22/5 в частині надання в оренду ВАТ «Уманьавтодор» земельної ділянки площею 22,9026 га по вул. Київській, 31А у м. Умань.

Звернення з даним позовом прокуратури до суду спонукало повідомлення про скоєння злочину у службовій діяльності від 27.09.2016 № 79 голови Уманського відокремленого підрозділу ГО «Стоп корупції» та заява про злочин від 19.06.2016 року голови громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Наш вибір», якими військового прокурора Черкаського гарнізону та головного військового прокурора було повідомлено про незаконність передачі в оренду ПАТ «Уманьавтодор» земельної ділянки площею 22,9026 кв.м., оскільки про вилучення цієї ділянки Міноброни не було відомо, згоду міністерства не отримано.

З матеріалів справи вбачається, що на Білоцерківську квартирно-експлуатаційну частину м. Умань у квітні 1975 та у січні 1976 років було виготовлено два акти на право користування землею по військових містечках № 25 і 26 зі схемами розташування земельних ділянок площами 500 та 293,78 га відповідно.

Як зазначає, військова прокуратура, у 2016 році прокурором було отримано витяг з рішення Уманської міської ради від 11.07.2007 року про затвердження проектів відведення земельних ділянок для будівництва житлового кварталу «Греків ліс» багатоповерхової забудови з інфраструктурою обслуговування площею 22,9026 га в т.ч. сервітуту площею 1,4851 га (використання земельної ділянки для прокладання та ремонту лінійних інженерних споруд) по вул. Київській, 31-А ВАТ «Уманьавтодор». При цьому ВАТ «Уманьавтодор» також надається в оренду вказана земельна ділянка для будівництва житлового кварталу «Греків ліс» строком на 25 років.

На виконання вказаного рішення між Уманською міською радою та ВАТ «Уманьавтодор» 02 листопада 2007 року було укладено договір оренди землі, за яким Уманська міська рада як орендодавець надає, а ВАТ «Уманьавтодор» як орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва житлового кварталу «Греків ліс» строком на 25 років багатоповерхової забудови з інфраструктурою обслуговування площею 22,9026 га в т.ч. сервітуту площею 1,4851 га (використання земельної ділянки для прокладання та ремонту лінійних інженерних споруд) по вул. Київській, 31-А. За умовами договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,9026 га громадського призначення. Договір укладено до 10 липня 2032 року.

Згідно наявної у справі документації, передана в оренду ВАТ «Уманьавтодор» земельна ділянка площею 22,9026 га в даний час має два кадастрові номери: 7110800000:01:004:0251 на площу 9,0850 га та 7110800000:02:002:0216 на площу 13,8076 га.

У відповідності до ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2008 року Черкаським окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 2а-298/08 за позовом військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси до Уманської міської ради про визнання нечинним п. 13.1 рішення Уманської міської ради № 3.8-19/24 від 14 квітня 2003 року про вилучення з користування Білоцерківської КЕЧ району земельної ділянки площею 63,66 га.

Вказаним рішенням адміністративного суду позов було задоволено з підстав, що згідно ст. 14 ЗУ «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління. Судом встановлено, що земельна ділянка площею 63,66 га є частиною земельної ділянки площею 510,6 га, землекористувачем якої є квартирно-експлуатаційний відділ м. Черкаси, а раніше - військова частина 54081 та військова частина А3024, про що свідчить державний акт на право постійного користування серії Б № 015224, виданий Уманською міською радою народних депутатів у 1978 році. Вказана ділянка знаходиться на території військового містечка № 26 військової частини А 3024. Згідно п. 45,48,50 «Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом міністра оборони від 22.12.1997 року № 483, передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра Оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. В справу не було надано доказів про отримання такої згоди на передачу земельної ділянки площею 63,66 га із володіння Міністерства оброни. Крім того, відповідно до п. б ч. 3 ст. 84 Земельного Кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать землі оборони.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 925/195/17, у військового прокурора Черкаського гарнізону та Уманської міської ради, які були сторонами адміністративної справи № 2а-298/08 немає в наявності жодної схеми розташування і конфігурації земельної ділянки площею 63,66 га, яка стала предметом спору у адміністративній справі.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що при розгляді справи № 925/195/17 учасниками процесу не надано державний акт на право постійного користування серії Б № 015224, виданий Уманською міською радою народних депутатів у 1978 році, на який є посилання у рішенні адміністративного суду. Натомість у справу подано два акти з посиланням на рішення виконкому Уманської міської ради народних депутатів від 23.07.1975 року та від 14.01.1976 року на ксерокопіях яких (актів) відсутні їх серійні номери.

Судом встановлено, що рішення у адміністративній справі № 2а-298/08 щодо реального повернення земельної ділянки площею 63,66 га із комунальної власності у користування Білоцерківської КЕЧ після скасування рішення Уманської міської ради від 17.04.2003 року № 3.8-19/24 в частині п. 13.1 не виконане.

В матеріалах справи № 925/195/17 міститься зображення аерофотозйомки земельної ділянки розташування військових містечок 25 та 26, на якій чітко відмічено місця розташування двох орендованих ПАТ «Уманьавтодор» земельних ділянок (на які вже присвоєні кадастрові номери) № 7110800000:01:004:0251 на площу 9,0850 га та № 7110800000:02:002:0216 на площу 13,8076 га.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року у справі № 2а-298/08/2370 про розгляд заяви ПАТ «Уманьавтодор» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинам. В обґрунтування цієї заяви ПАТ «Уманьавтодор» вказував, що частина із земельної ділянки площею 63,66 га, яка є предметом спору у адміністративній справі, перебуває в оренді у цього товариства (площа 22,9026 га за адресою м. Умань, вул. Київська, 31А), а тому незалучення ПАТ «Уманьавтодор» до участі у адміністративній справі порушує його права.

У задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у адміністративній справі № 2а-298/08/2370 ПАТ «Уманьавтодор» було відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку, що земельна ділянка площею 22,9026 га, яка складається із двох земельних ділянок площами 9,0950 га та 13,8076 га, які мають окремі кадастрові номери, не входять до складу земельної ділянки площею 63,66 га, яка була вилучена у білоцерківської КЕЧ, а тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2008 року не зачіпає права та інтереси ПАТ «Уманьавтодор».

Дослідивши постанову адміністративного суду від 07.12.2016 року колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що присутній у судовому засіданні військовий прокурор Черкаського гарнізону при розгляді адміністративної справи, не вбачав підстав для задоволення заяви ПАТ «Уманьавтодор» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а отже, на переконання колегії суддів, не вважав порушеними права цього товариства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції прокурор не зміг пояснити суперечливу позицію військової прокуратури в ході розгляду заяви про перегляд рішення адміністративного суду за новоявленими обставинами (доводив відсутність нововиявлених обставин і відсутність порушеного права у ПАТ «Уманьавтодор», який орендує ділянку площею 22,9026 га) та позицію при розгляді даної справи, за позовними вимогами в якій доводить що ділянка площею 22,9026 га є частиною ділянки площею 63,66 га, що належить КЕВ м. Біла Церква.

У відповідності до ст. 21 Цивільного Кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в т.ч. шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, прокурору та позивачам по даній справі слід довести, що спірне рішення Уманської міської ради від 11.07.2007 року не відповідає вимогам чинного законодавства та одночасно порушує права держави. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ані прокурором, ані позивачами не було надано суду у сукупності таких доказів і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд Черкаської області вірно виходив з того, що суду не було подано достовірних доказів того, що земельна ділянка площею 22,9026 га, яка стала предметом спірного рішення Уманської міської ради від 11.07.2007 року № 2.7-22/5 і була передана в оренду ПАТ «Уманьавтодор», входить до складу земельної ділянки площею 63,66 га, права держави на яку військовою прокуратурою було захищено шляхом часткового скасування рішення Уманської міської ради від 17.04.2003 року № 3.8-19/24 (справа № 2а-298/08 Черкаського окружного адміністративного суду).

При цьому, колегія суддів погоджується, що земельні ділянки, які належать до земель оборони, можуть вилучатися і передаватися у комунальну власність лише за згодою Міністерства оброни України і без дотримання такого порядку передача і вилучення таких земельних ділянок є незаконною.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, земельна ділянка площею 63,66 га, права на яку доводить військовий прокурор та позивачі, ніколи не формувалася в установленому ст. 79-1 Земельного Кодексу України порядку (зокрема, і з присвоєнням кадастрового номера), а ця стаття зі змінами та доповненнями існує у Кодексі з 2011 року. Межі цієї земельної ділянки не нанесено на жодну схему з земельної документації, яка надана у справу прокурором. Така земельна ділянка ніколи фактично не вилучалася і не поверталася державі з володіння будь-яких інших осіб, що і не заперечується сторонами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що ані прокурором, ані позивачами не доведено належними і допустими доказами, що орендована ПАТ «Уманьавтодор» земельна ділянка площею 22,9026 га., яка є предметом спірного рішення Уманської міської ради, є частиною земельної ділянки площею 63,66 га, з приводу якої прийнято вже частково скасоване рішення Уманської міської ради від 17.0.2003 року № 3.8-19/24 (справа № 2а-298/08 Черкаського окружного адміністративного суду). На переконання колегії суддів, прокурором та позивачами не доведено порушення права держави, на захист якого подано позов, а тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у позові.

Щодо поданої заяви про застосування строку позовної давності по заявленому позову, колегія суддів, також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності без поважних причин.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позов (відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу) то відсутні і підстави для застосування позовної давності у даній справі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, прокуратурою не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2017 року у справі № 925/195/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 22.03.2017 року у справі № 925/195/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/195/17 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко