Рішення № 67634984, 04.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/7031/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор»

третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС.ЮЕЙ»

про стягнення 1 696 273,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача Наїдко Л.В. (дов. від 25.11.2016);

від третьої особи Малишевський Ю.Р. (дов. від 13.11.2016).

встановив :

28.04.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор» про стягнення грошових коштів, що були безпідставно перераховані в процесі його господарської діяльності у розмірі 1 696 273,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 1 696 273,00 грн., проте в ході розгляду справи про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом, господарським судом Дніпропетровської області було відхилено кредиторські вимоги ТОВ «Тікетс Консолідатор» у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження заявлених грошових вимог, а тому позивач вважає, що за субагентським договором №UA 11/12/14 від 11.12.2014 не було жодної господарської діяльності, у зв'язку із чим отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 1 696 273,00 грн. є безпідставно набутими та підлягають поверненню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2017 порушено провадження у справі №910/7031/17, розгляд справи призначено на 25.05.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2017 клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено, залучено до участі у справі №910/7031/17 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС.ЮЕЙ», задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор» про продовження строку вирішення спору у справі №910/7031/17, продовжено строк вирішення спору у справі №910/7031/17 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 04.07.2017.

03.07.2017 ліквідатор ФОП ОСОБА_1 через загальний відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншій справі.

04.07.2017 представник третьої особи через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, у яких просив відмовити у задоволенні позову, а також додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

04.07.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ним належним чином виконувалися взяті на себе зобов'язання на підставі укладеного 11.12.2014 договору №11/12/14, що мало наслідком надання можливості позивачем здійснювати оформлення та бронювання проїзних (перевізних) документів та здійснювати підприємницьку діяльність. Крім того, перерахування грошових коштів позивачем були здійснені на виконання договору №11/12/14, а тому не можуть бути визнані безпідставно набутими.

04.07.2017 представник третьої особи через загальний відділ діловодства суду подав документи для долучення до матеріалів справи.

Також 04.07.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про витребування доказів по справі.

У судове засідання 04.07.2017 з'явилися представники відповідача та третьої особи, надали пояснення по справі.

Арбітражний керуючий - ліквідатор ФОП ОСОБА_1 у судове засідання 04.07.2017 не з'явився, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншій справі.

Розглянувши у судовому засіданні 04.07.2017 клопотання ліквідатора ФОП ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином та обставина, що ліквідатор ФОП ОСОБА_1 перебуває у інших судових засіданнях, не може бути належними підставами для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Розглянувши в судовому засіданні 04.07.2017 клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із повторною неявкою представника позивача у судове засідання та ненадання витребуваних судом матеріалів, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України викладених в п. 4.9. постанови від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про передчасність клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України) та відмовив в його задоволенні.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про витребування доказів по справі, а саме: витребувати у Іноземного підприємства «Амадеус Україна» наступну інформацію: чи укладався між ним та ФОП ОСОБА_1 договір на підставі якого останньому було надано доступ до системи бронювання (BSP) Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА) - Amadeus Remote Ticketing Solution (UA); кому належить робоча станція (офіс ІD) DNKU23258; та чи здійснювалося оформлення та бронювання проїзних (перевізних) документів з робочої станції (офіс ІD) DNKU23258, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні у в'язку із безпідставністю та необґрунтованістю; при цьому судом враховано, що вказана інформація є в письмових поясненнях третьої особи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

11.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор» (далі - відповідач, агент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, субагент) було укладено субагентський договір про надання посередницьких послуг № UA 11/12/14.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору у відповідності до положень та порядку, передбаченого даним договором, субагент зобов'язується надати агенту на території України послуги з продажу авіаперевезень перевізників, а агент зобов'язується надати субагенту технічну можливість самостійно оформляти (випускати) проїзні (перевірні) документи.

Відповідно до п.3.1.4. договору субагент (банкрут) зобов'язується: до оформлення та видачі пасажиру чи іншій особі документа на перевезення, стягувати з пасажира чи іншої особи встановлену відповідним перевізником плату за перевезення (в тому числі суми тарифів, зборів, такс, штрафів), у відповідності із правилами та інструкціями перевізника, та перераховувати її агенту в строки та порядку, визначені договором.

Пунктом 3.1.5 договору передбачено, що за відсутності зауважень підписувати зведений реєстр продажу, повернень та анулювання проїзних (перевізних) документів за звітний місяць, в термін, встановлений цим договором.

Відповідно до п.3.1.9. договору для виконання своїх зобов'язань, передбачених даним Договором, субагент зобов'язується перераховувати на користь агента авансовий платіж (баланс в системі), в розмірі, визначеному субагентом на власний розсуд, в межах якого відбуватиметься бронювання, оформлення та видача проїзних (перевізних) документів та інших документів на перевезення. Авансовий платі, при цьому, субагент сплачує в національній валюті України - гривні, а агент негайно після надходження грошових коштів на його рахунок зараховує на баланс в системі субагента.

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що агент зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, складати та надавати субагенту зведений реєстр продажу, повернень та анулювання проїзних (перевізних) документів за звітний місяць.

За умовами п.4.5. договору, у разі виставляння агенту фінансових претензій з сторони авіокомпаній (авіаперевізників) та/або інших суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаперевезень, що виникли наслідок недотримання субагентом умов цього договору, а також правил ІАТА, Правил повітряних пасажирів та багажу, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України, правил та інструкцій відповідного авіаперевізника, в тому числі правил, які визначають порядок застосування та розміри тарифів, зборів, штрафів, пільг та знижок на перевезення, субагент зобов'язується протягом 7 (семи) календарних днів з моменту пред'явлення Агентом письмової претензії за підтверджуючої документації, відшкодувати агенту заподіяний та документально підтверджений матеріальний (фінансовий) збиток в повному обсязі, згідно умов, відображених в агентських угодах агента з авіакомпанією та/або іншими суб'єктами, що надають агентські послуги з продажу авіаперевезень та умов цього договору. У випадку неспроможності субагентом відшкодувати заподіяні агенту матеріальні (фінансові) збитки або невідшкодування таких збитків у встановлений термін, агент має право скористатися залишком субагента на балансовому рахунку (баланс в системі) (п.3.1.8 цього Договору). До моменту погашення субагентом пред'явлених матеріальних (фінансових) збитків у повному обсязі, доступ субагента до системи та можливість здійснювати виписування проїзних (перевізних) документів припиняється.

Згідно до п.5.1. договору, передбачено що розмір винагороди субагента, збору агента та сервісного збору визначаються додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Розмір збору агента включає ПДВ, що нараховується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, агент надсилає субагенту зведений реєстр продажу, повернень та анулювання проїзних (перевізних) документів за звітний місяць у відповідності з формою, визначеною додатком № 2 до договору, що є невід'ємною частиною та акт про надання послуг.

Відповідно до п.5.4. договору передбачено, що після затвердження і підписання звіту, але не пізніше 15 числа наступного за звітним, субагент готує і надсилає агенту на підпис акт про надання посередницьких послуг та повертає агенту один підписаний примірник звіту та акту про надання послуг. У разі не підписання звіту субагента (зведеного реєстру продажу, повернень та анулювання проїзних (перевізних) документів) протягом 20 календарних днів, з дати його виписки, звіт та акт про надання послуг вважаються затвердженими і підписаними, а послуги наданими.

За умовами п. 9.2 договору сторони встановили наступні електронні адреси, на які будуть направлятися всі повідомлення, листи, акти, реєстри та будь-яка інша інформація, що стосується виконання цього договору: агент: info@ticketsconsolidator.com.ua. Субагент: agp.praha@gmail.com.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що відповідні звіти субагента направлялися позивачу на його електронну адресу відповідними листами та реєстрами, а також направлялися поштою, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденці, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також, посилаючись на вимоги п.5.4 договору, відповідач зазначав, що усі звіти, які були надіслані на адресу позивача, у зв'язку з їх непідписанням та неповерненням останнім протягом 20 календарних днів, вважаються підписаними.

Крім того відповідач зазначає, що надані позивачем платіжні доручення з призначенням платежу: згідно договору № UA 11/12/14 від 11.12.2014, а також обсяг коштів - 1 696 273,00 грн. та період протягом якого ці кошти вносилися (грудень 2014 - серпень 2015), також підтверджують факт господарських взаємовідносин між сторонами.

Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним дійсно було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 1 696 273,00 грн., проте в ході розгляду справи про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом, господарським судом Дніпропетровської області було відхилено кредиторські вимоги ТОВ «Тікетс Консолідатор» у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження заявлених грошових вимог, а тому позивач вважає, що за субагентським договором №UA 11/12/14 від 11.12.2014 не було жодної господарської діяльності, у зв'язку із чим отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 1 696 273,00 грн. є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 року у справі № 6-122цс14.

Крім того, така ж оцінка правовідносин викладена і в висновках Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за I півріччя 2013 року, у п. 1 яких вказано, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2013 між відповідачем та Іноземним підприємством «Амадеус Україна» було укладено договір №YKP1669, відповідно до умов якого останній зобов'язався надати відповідачу доступ до комп'ютерної системи бронювання, дистрибуцію якої здійснює Іноземне підприємство «Амадеус Україна», та інших продуктів та послуг, замовлених ТОВ «Тікетс Консолідатор», відповідно до положень та умов, викладених в договорі.

Крім того, 25.07.2014 між ТОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» та ТОВ «Тікетс Консолідатор» було укладено субагентський договір №1/08, відповідно до умов якого відповідач може надавати послуги з продажу авіаперевезень як самостійно, так і шляхом залучення третіх осіб-посередників, з якими він окремо укладає договори про надання посередницьких послуг з обов'язковим укладенням при цьому договору про нерозголошення конфіденційної інформації, будучи відповідальним за дії чи бездіяльність зазначених третіх осіб-посередників перед агентом.

З метою надання послуг з продажу авіаперевезень, 11.12.2014 між позивачем та відповідачем було укладено вказаний вище субагентський договір №UA 11/12/14.

Як зазначалося вище, на виконання вимог вказаного договору № UA 11/12/14 від 11.12.2014 позивачем на рахунок відповідача сплачувалися грошові кошти у період з грудня 2014 року по серпень 2015 року у розмірі 1 696 273,00 грн., з призначенням платежу: згідно договору № UA 11/12/14 від 11.12.2014, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями за вказаний період.

За таких обставин, спірні грошові кошти в сумі 1 696 273,00 грн. не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки така сума сплачена позивачем на виконання своїх обов'язків саме за умовами укладеного між сторонами договору № UA 11/12/14 від 11.12.2014.

Доказів визнання недійсним або нікчемним вказаного договору відповідно до вимог чинного законодавства матеріали справи не містять.

Таким чином, положення, встановлені в ст. 1212 Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин сторін в частині стягнення 1 696 273,00 грн. застосуванню не підлягають, оскільки ці грошові кошти набуто відповідачем на підставі договору № UA 11/12/14 від 11.12.2014 на достатніх правових підставах. При цьому, позивачем не доведено та документально не підтверджено того факту, що вказана сума набута відповідачем за позадоговірними відносинами.

Враховуючи вищевикладене, перерахування спірних грошових коштів на виконання умов укладеного між сторонами договору № UA 11/12/14 від 11.12.2014 повністю виключає обґрунтованість доводів позивача про отримання цих коштів відповідачем без достатньої правової підстави і можливість застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

При цьому посилання позивача на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017, якою було відхилено кредиторські вимоги ТОВ «Тікетс Консолідатор» до ФОП ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження грошових вимог у розмірі 1 735 964,25 грн., у даному випадку не є підставою для задоволення позову ФОП ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Тікетс Консолідатор» відповідно до ст. 1212 ЦК України сплачених ним грошових коштів у період з грудня 2014 року по серпень 2015 року у розмірі 1 696 273,00 грн за договором № UA 11/12/14 від 11.12.2014, як безпідставно набутих.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складене та підписане 10.07.2017.

Суддя В.О. Демидов