Рішення № 67634968, 05.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/61/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017 Справа № 908/1576/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне обєднання «Тата» (юридична адреса 69119 м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, б. 4; поштова адреса 69032 м. Запоріжжя, вул. Макаренко, б. 13)

до відповідача В.G.GRUP L.T.D. (адреса 2000 Грузія, м. Зестафоні, вул. Пушкіна, б. 8)

про стягнення заборгованості

За участі уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.12.2016р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

08.06.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Приватне підприємство «Наукове промислово-комерційне обєднання «Тата» з позовом до Відповідача - В.G.GRUP L.T.D. про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.06.2016р. порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 14/61/16, судове засідання призначено на 13.12.2016р., у сторін витребувані документи, необхідні для вирішення спору по суті.

13.06.2016р. господарським судом Запорізької області надіслано до Міністерства юстиції Грузії доручення про вручення за кордоном судових документів.

Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.06.2016р. провадження у справі №908/1576/16 зупинено до 13.12.2016р.

13.06.2016р. господарським судом Запорізької області надіслано до Міністерства юстиції Грузії доручення про вручення за кордоном судових документів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2016р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2016р. провадження у справі №908/1576/16 зупинено до 20.06.2017р.

16.01.2017р. господарським судом Запорізької області надіслано до Міністерства юстиції Грузії доручення про вручення за кордоном судових документів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.06.2017р. провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 20.06.2017р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.06.2017р. розгляд справи відкладено до 05.07.2017р.

В судовому засіданні 05.07.2017р. розгляд справи закінчено, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, повідомлено про дату виготовлення повного тексту рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне обєднання «Тата» виконано всі умови Контракту №78 від 10.12.2013р., укладеного між Сторонами, та поставлено В.G.GRUP L.T.D. товар Електроди графітовані діаметром 300х1600+-50мм в комплекті з ніпелями на загальну суму 26800,00 доларів США. Проте, Відповідач в порушення умов Контракту свої зобовязання щодо оплати отриманої продукції виконав частково, у звязку з чим заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 9250,00 доларів США. Крім того, за несвоєчасне виконання зобовязання щодо оплати товару Позивач просить стягнути з Відповідача 555,04 доларів США 3% річних та 969,01 долар США пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.06.2017р. Позивача зобовязано надати розрахунок пені, виконаний відповідно до приписів чинного законодавства України та абз. 7 п. 8.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

05.07.2017р. від Позивача надійшло клопотання, в якому просить при розгляді справи врахувати викладений в клопотанні розрахунок пені та стягнути з Відповідача на користь Позивача 8 314,99 грн. пені. Також зазначає, що при нарахуванні 3% річних застосовано період з 03.01.2014р. по 03.01.2016р.

Клопотання Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне обєднання «Тата»не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.06.2016р. документи не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи №908/1576/16 В.G.GRUP L.T.D. був повідомлений ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2016р., копія якої була вручена Відповідачеві через Міністерство юстиції Грузії у відповідності до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, ст.ст. 123, 124, 125, ГПК України. Про вручення відповідної ухвали Відповідачеві свідчить Підтвердження про вручення ухвали Капанадзе ОСОБА_2 районним судом 23.02.2017р.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобовязує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

За приписами ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, держаною мовою в України є українська мова.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Як зазначається у постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 4), суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", в якій встановлено, що чинні міжнародні

договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в

установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 124 господарського процесуального кодексу України встановлено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, і в ній, зокрема, зазначено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається

за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ) право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями

колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Спори, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами нерезидентами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними розглядаються господарським судом згідно з чинними міжнародно-правовими нормами, що регулюють правовідносини в області купівлі-продажу та діють на території обох сторін.

До таких міжнародних норм відноситься зокрема Угода про порядок

вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена державами - учасницями СНД 20.03.92.

Відповідно до пункту "є" статті 11 вказаної Угоди права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством місця вчинення, якщо інше не передбачено згодою сторін.

Відповідно до п. 8.1. Контракту №78 від 10.12.2013р., не врегульовані в претензійному порядку спори передаються на розгляд арбітражного суду за місцезнаходженням позивача.

Місцезнаходженням Позивача ПП «НПКО «Тата» є м. Запоріжжя (Україна), відтак спір розглядається саме господарським судом Запорізької області за законодавством України.

10.12.2013р. між ПП «Науково промислово-комерційне об'єднання «Тата» - Продавець та В.G.GRUP L.T.D. - Покупець укладено контракт № 78 (далі за текстом Контракт).

Відповідно до умов п. 1.1 Контракту Продавець продав, а Покупець купив товар в кількості, номенклатурі та за цінами відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 від 10.12.2013 р. Продавець продав покупцю Електроди графітовані діаметром 300x1600+-50 мм в комплекті з ніпелями у кількості 10 тон, загальною вартістю 26800,00 доларів США.

Згідно п. 2.1. Контракту, приймаючи за основу Міжнародні правила тлумачення зовнішньоторгових термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, Продавець поставляє Покупцю товар на умовах CFR Батумі/Поті.

Зазначеними Правилами передбачено, що продавець постачає товар на борт судна або надає товар таким шляхом, тобто товар вже знаходиться на борту судна. Ризики втрати або пошкодження товару переходять до покупця, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов'язаний укласти договір та сплатити усі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до визначеного порту призначення. Продавець зобов'язаний або поставити товар на борт судна, або забезпечити надання товару, що постачається в пункті призначення. Окрім того, продавець зобов'язаний або укласти договір перевезення, або забезпечити такій договір. Термін CFR вимагає від продавця виконання митного оформлення товару для вивоза, якщо такий застосовується.

При використанні терміна CFR, продавець виконує свій обов'язок, що до поставки товару, коли він передає товар перевізнику, а не коли товар прибув у місце призначення.

Пунктом 3.1. Контракту Сторони передбачили, що ціна на Товар встановлюється в доларах США.

За умовами п. 3.3. Контракту, розрахунок за поставлену продукцію виконується відповідно до Специфікації.

Пунктом 3 Специфікації №1 від 10.12.2013р. Сторони узгодили умови оплати протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до п. 4.2. Контракту, датою поставки Товару вважається дата прийняття Товару в пор Батумі/Поті.

Перевезення вищезазначеного товару до порту Іллічівськ, Україна та фрахту до порту Поті, Грузія здійснювалось ТОВ «ЄАТК - Україна», з яким ПП «Науково промислово-комерційне об'єднання «Тата» укладено Договір транспортного експедирування № 103-ЕК від 08.12.2011р.

Перевезення товару до порту Іллічівськ здійснювалось автомобілем, державний номер НОМЕР_1/ВН 0676 ХМ в контейнері USEU 8003795, що підтверджується Актом завантаження № 13 від 13.12.2013р.

13.12.2013р. Позивачем виставлено Відповідачу рахунок-фактуру № 49 від 13.12.2013р. на загальну суму 26250,00 доларів США.

13.12.2013 р. виписано Міжнародну товарно-транспортну накладну та здійснено всі необхідні митні оформлення товару.

16.12.2013 р. товар прибув в порт Іллічівськ та був завантажений на паром Vilnius Sea Ways, що підтверджується коносаментом № 5А від 16.12.2013 р., актом здачі-приймання робіт № 616, рахунком № 616/12 від 12.12.2013р.

Зобов'язання взяті на себе по контракту № 78 від 10.12.2013р., згідно з умовами Міжнародних правил толкування зовнішньоторгових визначень «Інкотермс» в редакції 2010 року на умовах CFR, Батумі/Поті, Позивач виконав в повному обсязі, а саме:

- уклав договір транспортного експедирування № 103-ЕК від 08.12.2011р.,

- оплатив доставку до порту Іллічівськ,

- оплатив фрахт до порту Поті, Грузія,

- здійснив митне оформлення товару

- товар був завантажений на паром Vilnius Sea Ways.

Як вже зазначалося, згідно п. 3 Специфікації № 1 від 10.12.2013. оплата здійснюється протягом 10-ти календарних днів з дати постачання товару, враховуючи те, що відповідно до пункту Б4 терміну CFR Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки він поставлений у відповідності до пункту А4, та прийняти товар від перевізника в визначеному порту призначення, а у відповідності до пункту А4 терміну CFR Продавець зобов'язаний поставити товар або шляхом розміщення його на борт судна, або шляхом надання товару, що постачається таким шляхом.

Враховуючи те, що відповідно до коносаменту № 5А від 16.12.2013р. товар було розміщено на борт судна, як того вимагає пункт А4 терміну CFR, Vilnius Sea Ways 16.12.2013р., обов'язок по сплаті за товар у Покупця виник 17.12.2013р. та Покупець повинен був оплатити товар до 27.12.2013р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач свої зобовязання по Контракту щодо оплати отриманого Товару виконав частково, сплативши на користь Позивача 27.01.2014р. 10 000,00 доларів США та 11.03.2014р. 7 000,00 доларів США. Таким чином, станом на час судового розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 9 250,22 доларів США.

За викладених обставин, суд приходить до переконання, що вимога ПП «НПКО «Тата» про стягнення з В.G.GRUP L.T.D. на свою користь основної заборгованості в розмірі 9 250,00 доларів США підлягає задоволенню.

Разом з цим, посилаючись на порушення Відповідачем строків виконання грошового зобовязання, відповідно до діючого законодавства України та умов Договору, Позивач просить стягнути з Відповідача 8 314,99 грн. пені за період з 03.01.2014р. по 02.07.2014р., а також 3% річних в розмірі 555,04 доларів США.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 3.4. Контракту за порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Враховуючи викладені приписи законодавства, Позивачем здійснено розрахунок пені саме у національній валюті України гривні.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування пені та 3%, судом встановлено, що розрахунки здійснено вірно та стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 8 314,99 грн. пені та 555,04 доларів США 3% річних.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що надані Позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідач правом участі в судовому засіданні та правом надання відзиву на позов не скористався.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне обєднання «Тата» про стягнення з В.G.GRUP L.T.D. на свою користь основної заборгованості в сумі 9 250,00 доларів США, 555,04 доларів США 35 річних та 8 314,99 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне обєднання «Тата» до В.G.GRUP L.T.D. про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з В.G.GRUP L.T.D. (2000 Грузія, м. Зестафоні, вул. Пушкіна, б. 8, код 430027552) на користь Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне обєднання «Тата» (юридична адреса 69119 м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, б. 4; поштова адреса 69032 м. Запоріжжя, вул. Макаренко, б. 13, код ЄДРПОУ 19264196) заборгованість в сумі 9 250 (девять тисяч двісті пятдесят) доларів США 00 центів, 555 (пятсот пятдесят пять) доларів США 04 центи 3% річних, 8 314 (вісім тисяч триста чотирнадцять) грн. 00 коп. пені, судовий збір в розмірі 3 799 (три тисячі сімсот девяносто девять) грн. 51 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2017р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.