Постанова № 67633745, 04.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р. Справа № 820/6534/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 820/6534/16

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області

до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Харківській області (далі - ДФІ в Харківській області, позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 200802,00 грн. до Державного бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 р. адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області задоволено.

Стягнуто з Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497199) кошти у загальному розмірі 200802 (двісті тисяч вісімсот дві) грн. 00 коп. до Державного бюджету України на р/р 31118090700429, код бюджетної класифікації 21080500 "Інші надходження", символ звітності 090, МФО 851011, УДКСУ у Харківському районі, код ЄДРПОУ 37999633.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 р. по цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 04.07.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що фахівцями Державної фінансової інспекції у Харківській області на підставі плану контрольно-ревізійної роботи в грудні 2015 року, січні - березні 2016 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.10.2012р. по завершений звітний період 2015 року.

За наслідками ревізії складено акт від 29.03.2016 р. № 07-10/14 (а.с. 20-105, том 1), за висновками якого встановлено порушення вимог законодавства у фінансово-господарській діяльності за перевірений період, в тому числі фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на загальну суму 606192,24 грн., зокрема:

- недоотримання Державним бюджетом коштів у сумі 1355,47 грн. внаслідок неперерахування до Державного бюджету кредиторської заборгованості по депонованій заробітній платі, термін позовної давності яких минув;

- втрата боржника в зобов'язанні на суму 49 617,79 грн.;

- нецільове використання бюджетних коштів (крім міжбюджетних трансфертів) не у відповідності до КЕКВ, затвердженим кошторисом у сумі 343546,17 грн.;

- зайве нарахування та виплати премії на суму 2600 грн.;

- зайво виплачено заробітної плати зовнішнім сумісникам під час перебування їх у відрядженні за основним місцем роботи - 2679,39 грн.:

- зайве перерахування грошових коштів до державних цільових фондів - 1916, 42 грн.;

- витрати підзвітних коштів в обсягах, що перевищують затверджені норми - 1395,0 грн.;

- проведення зайвих виплат бюджетних коштів внаслідок завищення вартості робіт на розроблення науково-технічної продукції та послуг з виконання розробки у сфері стандартизації та сертифікації на суму 200802,00 грн.

Після розгляду заперечень відповідача до зазначеного акту ревізії № 07-10/14 від 29.03.2016 р., з якими позивач не погодився (висновки від 29.04.2016 р. на заперечення по акту ревізії (а.с. 163-184, том 1), позивачем відповідачу направлено обов'язкову до виконання вимогу щодо усунення порушень законодавства від 05.05.2016р. № 20-07-25-14/3228 (а.с. 16-19, том 1), відповідно до якої відповідачу було приписано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

На теперішній час залишається невідшкодованою матеріальна шкода (збитки) Державному бюджету України на загальну суму 200802,00 грн., що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції зазначено, що проведеною ревізією встановлено отримання відповідачем в 2012 році грошових коштів та нараховано доходи від виконання бюджетних договорів з Міністерством аграрної політики України в сумі 276000,00 грн.

Зазначені договори відповідачем укладено з Міністерством аграрної політики та продовольства України (далі - МінАПК) на закупівлю послуг з виконання науково - технічних робіт за державні кошти: договір від 28.08.2012 року № 67/13 та на закупівлю послуг з виконання розробки у сфері стандартизації та сертифікації за державні кошти по наступним договорам від 14.08.2012 року № 68с/131, № 68с/132, № 68с/133, №68с/134, № 68с/135.

Джерелом фінансування зазначених договорів є Державний бюджет на 2012 рік, бюджетна програма 2801050 «Дослідження, прикладні наукові та науково - технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері розвитку агропромислового комплексу, підготовки наукових кадрів, наукові розробки у сфері стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції, дослідження та експериментальні розробки у сфері агропромислового комплексу».

У вищезазначених договорах з Міністерством аграрної політики та продовольства України зазначалося, що власником розробок є Держава в особі замовника.

При укладанні договорів складався повний пакет необхідних документів, а саме: календарний план, технічне завдання, планова калькуляція вартості. Також, до ревізії було надано розрахунки до кожної статті калькуляції.

Відповідно до умов договорів розрахунки проводяться поетапно, згідно з актами здачі - приймання розробок із стандартизації та сертифікації, пропорційно надходженню коштів з Держбюджету (п.4.1 .).

В пункті 6.3 зазначено, що виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором та забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає вимогам до розробок у сфері стандартизації і визначається Технічним завданням.

Згідно з п.6.4.4. договору виконавець несе відповідальність за цільове використання бюджетних коштів та фактичні витрати, відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Між відповідачем та МінАПК по вказаним договорам на виконані роботи складалися акти здачі-приймання робіт.

Згідно з актами виконаних робіт по договору від 28.08.2012 року № 67/13 в 2012 році відповідачем виконано І етап робіт та МінАПК профінансована зазначена робота першого етапу. В 2012, 2013, 2014 та в 2015 роках наступні етапи по зазначеному договору не виконувались та Міністерством не фінансувались. По незакритому договору виконання робіт на 2013 р., 2014 р. та 2015 р. не пролонговано, тобто по даному договору роботи не завершені.

По договорам від 14.08.2012 року № 68/131, № 68/132, № 68/133, №68/134, № 68/135 в 2012 році відповідачем виконано та Міністерством профінансовано два етапи робіт. Третій етап по зазначеним договорам не фінансувався.

Згідно з актом ревізії від 29.03.2016 р. № 07-10/14 встановлено, що відповідачем роботи по зазначеним договорам завершено, розробки по стандартизації здано до Міністерства.

Ревізією наявності карток обліку фактичних витрат, за відповідною формою по кожній НДДКР по договорам від 14.08.2012р. № 68с/131, № 68с/132, № 68с/133, №68с/134, № 68с/135 та від 28.08.2012р. № 67/13 встановлена відсутність наявності зазначених карток, що є порушенням вимог п. 40 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. за №830.

Під час вибіркової ревізії при співставленні фактичних витрат з плановою калькуляцією в частині витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи встановлено, що в калькуляціях та в актах приймання - передачі розробок у сфері стандартизації по договорам від 14.08.2012р. № 68/131, № 68/132, № 68/133, №68/134, № 68/135 (за II етап) за 2012 рік зазначена фактична вартість II етапу в сумі 9000,00 грн. по кожному договору. По всім договорам, згідно з актами приймання - передачі розробок у сфері стандартизації, загальна вартість виконаних робіт складає 45000,00 грн., або по кожному договору 9000,00 гривень.

Акти виконаних робіт по зазначеним договорам по виконанню II етапу складені 31 грудня 2012 року, оплата Міністерством проведена 24 грудня 2012 року в повному обсязі в сумі 45000,00 гривень.

По даних бухгалтерського обліку в 2012 році фактична вартість робіт по II етапу по кожному договору складає 3456,00 грн., тобто по всіх договорах в загальній сумі 17280,00 гривень.

Розбіжність виникла по витратах на оплату праці по кожному договору в сумі 4050,0 грн. та по всім договорам у загальній сумі 20250,00 грн., та по відрахуваннях на соціальні заходи по кожному договору 1494,00 грн., та по всіх договорах в загальній сумі 7470,00 грн., в результаті не нарахування та не виплати зазначених витрат у 2012 році.

В актах виконаних робіт відображена загальна вартість виконаних робіт II етапу по кожному договору в повному обсязі по 9000,0 грн., по даним бухгалтерського обліку загальна вартість робіт по кожному договору складає 3456,0 гривень. Акти виконаних робіт підписані відповідачем та МінАПК.

По даним бухгалтерського обліку зазначені операції відображено в звіті господарськими операціями по контрагенту МінАПК наступними бухгалтерськими проводками:

- виконання робіт відображено 31.12.2012 року по дебету 634/2 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та по кредиту балансового рахунку 723 «Реалізація науково - дослідних робіт за договорами»;

- надходження коштів відображено 24.12.2012 року по дебету балансового рахунку 323/31 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги» та по кредиту рахунку 634/2 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті».

Дані витрати по заробітній платі та нарахуванням нараховувались та виплачувалися в січні 2013 року на підставі наказу директора інституту (відповідача) від 02.01.2013р. №02/к, всупереч відсутності заборгованості по заробітній платі та відрахуванням на соціальні заходи, що підтверджується станом на 01.01.2013 року формами фінансової звітності Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форми №4-1 д, №4-1 м) та до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, № 7м).

В результаті вищезазначеного, на думку позивача, з якою погодився і суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 3 Бюджетного кодексу, вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, п.6.4.4 умов договорів, вимог п. 38 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р., №830 (далі - Положення № 830), та п. 6.1. Методики визначення трудомісткості та вартості робіт із стандартизації, затвердженої Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 19.10.2007р., № 274 (далі - Методика №274), в 2012 році завищено фактичну вартість виконаних робіт науково - технічної продукції з розробки у сфері стандартизації та сертифікації в загальній сумі 27720,0 грн. по договорам з МінАПК від 14.08.2012 р. 68/с131, № 68/132, № 68/133, №68/134, № 68/135 (за II етап), що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на вказану суму.

Крім того, під час вибіркової ревізії при співставленні фактичних витрат з плановою калькуляцією в частині витрат на роботи, які виконують сторонні підприємства в 2012 році по договорам з МінАПК від 14.08.2012р. № 68/с131, № 68/132, № 68/133, №68/134, № 68/135 по І етапу робіт, контролюючим органом встановлено, що в плановій калькуляції по першому етапу планувались витрати на роботи по наступним договорам від 14.08.2012р. № 68с/131 - в сумі 5953,0 грн., № 68с/132 - в сумі 5153,0 грн., № 68с/133 - в сумі 5411,0 грн., №68с/134 - в сумі 5669,0 грн., № 68с/135 - в сумі 5153,0 грн., які повинні виконувати стороння організація Державне підприємство «Український науково - дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі - ДП «УкрНДНЦ») відповідно до технічного завдання, календарного плану та калькуляцій.

Фактично відповідачем в 2012 році не укладались договори та не проводились роботи, які повинні виконувати сторонні підприємства, організації та установи.

На виконання першого етапу робіт укладався договір відповідачем на виконання робіт стороннім підприємством ДП «УкрНДНЦ» лише 23.10.2013 року № 231.3/2.2 - 620. Акти виконаних робіт по зазначених договорах по виконанню І етапу складені 31 грудня 2012 року, оплата по зазначеним договорам МінАПК проведена 26.11.2012 року.

В зазначених актах відображено фактичні витрати на виконання робіт сторонньою організацією, які по даних бухгалтерського обліку не підтверджуються та в отриманій оплаті враховано оплату сторонній організації, яку Інститут в 2012 році не проводив по наступних договорах від 14.08.2012р. № 68с/131 - в сумі 5953,0 грн., № 68с/132 - в сумі 5153,0 грн., № 68с/133 - в сумі 5411,0 грн., №68с/134 - в сумі 5669,0 грн., № 68с/135 - в сумі 5153,0 грн.

Дана розбіжність відображена у довідці планових та фактичних витрат по І етапу виконаних робіт.

Крім того, заборгованість по виконанню робіт та отриманню коштів перед ДП «УкрНДНЦ» не підтверджується станом на 01.01.2013 року формами фінансової звітності, Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форми №4-Ід, №4-їм), та до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, № 7м).

По даних бухгалтерському обліку акти виконаних робіт та надходження коштів від МінАПК відображено в Звіті господарськими операціями по контрагенту, наступними бухгалтерськими проводками:

- виконання робіт відображено 31.12.2012 року по дебету 634/2 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та по кредиту балансового рахунку 723 «Реалізація науково-дослідних робіт за договорами»;

- надходження коштів відображено 26.11.2012 року по дебету балансового рахунку 323/31 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги» та по кредиту рахунку 634/2 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті».

В результаті вищезазначеного, на думку позивача, з якою погодився і суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 3 Бюджетного кодексу, вимог ст.629 Цивільного кодексу України, п.6.4.4 умов договорів, вимог п.38 Положення № 830 та п. 6.1. Методики №274 в 2012 році завищено фактичну вартість виконаних робіт науково - технічної продукції з МінАПК з розробки у сфері стандартизації та сертифікації в 2012 році на загальну суму 27339,0 грн. по КПКВ 6591060 по вищезазначеним договорам від 14.08.2012р., що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на вказану суму.

Також, під час вибіркової ревізії при співставленні фактичних витрат з плановою калькуляцією витрат, в частині витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи по договору від 28.08.2012р. № 67/13 (за І етап) за 2012 рік встановлено, що в калькуляції та в акті здачі - приймання науково - технічної документації по договору від 28.08.2012р. № 67/13 (за І етап) за 2012 рік зазначена фактична вартість І етапу в сумі 195000,0 грн., по даним бухгалтерського обліку фактична вартість виконаних робіт по І етапу складає 49257,0 гривень.

Крім того, станом на 01.01.2013 року відсутня заборгованість по заробітній платі та відрахуванням на соціальні заходи в формах фінансової звітності Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форми №4-Ід, №4-їм) та до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, № 7м).

Розбіжність виникла по витратах на оплату праці в сумі 106460,0 грн. та відрахуванням на соціальні заходи в сумі 39283,0 грн., в результаті не нарахування та не виплати зазначених витрат в 2012 році.

Дані витрати нараховувались та виплачувалися в лютому 2013 року на підставі наказу директора Інституту від 22.02.2013р. за №23/к.

В результаті вищезазначеного, на думку позивача, з якою погодився і суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 3 Бюджетного кодексу, вимог ст.629 Цивільного кодексу України, п.6.4.4 умов договорів, вимог п.38 Положення № 830 в 2012 році Інститутом проведено завищення фактичної вартість виконаних робіт науково - технічної продукції в частині оплати праці та відрахувань на соціальні заходи в загальній сумі 145743,0 грн. по договору з МінАПК від 28.08.2012р. № 67/13, що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на вказану суму.

Таким чином, з розглянутих доводів позовної заяви, на підставі акту ревізії від 29.03.2016 р. № 07-10/14, суд першої інстанції дійшов висновку, що на теперішній час відповідачем залишається невідшкодованою матеріальна шкода (збитки) Державному бюджету України внаслідок вищезазначених порушень на загальну суму 200 802,0 гривень.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Інститут тваринництва НААН є бюджетною установою, яка надає платні послуги згідно з функціональними повноваженнями (Постанова КМУ № 1180 від 28.07.2003 р. «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами»). Кошти, які надходять за виконані роботи, є власними надходженнями установи підгрупи 1 першої групи (п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456-VI та зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Казначейства (п. 10.1. розділу X Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 р. №1407, як і попередній наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2011 р. №1223 ).

До власних надходжень Інституту тваринництва НААН відносяться кошти, отримані від Міністерства аграрної політики України по виконанню робіт із стандартизації, а саме: по розробці національних стандартів. Даний вид послуг відноситься до п.2 Постанови КМУ № 1180 від 28.07.2003 р. «Проведення робіт з діагностики, стандартизації і сертифікації технологічних процесів, обладнання та матеріалів, метрологічного забезпечення, технічного захисту інформації».

Вимоги пп. 38, 39, 40 Постанови КМУ № 830 від 20.07.1996 р. «Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт» поширюються на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових та проектно-пошукових робіт (п.1 Постанови КМУ № 1180 від 28.07.2003 р.).

Окрім того, відповідно до п. 6.1. Методики визначення трудомісткості та вартості робіт із стандартизації, затвердженої Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 19.10.2007р. № 274, планування, облік і калькулювання собівартості робіт із стандартизації, а також НДР /ДКР/, яка передує розробленню національного НД, здійснюють відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року № 830 "Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт".

Тобто, вимоги Постанови КМУ № 830 від 20.07.1996 р. щодо проведення робіт із стандартизації застосовуються лише на етапі планування та калькулювання вартості таких робіт, що і було зроблено Інститутом тваринництва НААН.

В зв'язку з вищевикладеним, Інститут не порушував вимоги пп. 38, 39, 40 Постанови КМУ № 830 від 20.07.1996 р.

Відповідно до п. 2 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу, в якій зазначено, що залишки коштів власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, на поточних рахунках у банках державного сектору зберігаються на таких рахунках для здійснення видатків у наступному бюджетному періоді відповідно до кошторисів).

Окрім того, згідно з п. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Згідно з абзацом другим п.2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. №309, за спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні фінансові зобов'язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (відкритих асигнувань (виділених коштів), залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів (в частині власних надходжень) та бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів).

Відповідно до п. 49 Постанови КМУ від 28.02.2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», видатки спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін. 3міни до спеціального фонду кошторису вносяться у разі, коли загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обсягом залишків бюджетних коштів на його рахунках на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, враховані у кошторисі на відповідний рік.

Також, цим пунктом у відповідності до ст. 57 Бюджетного кодексу України передбачено, що установи мають право використовувати протягом поточного бюджетного періоду залишки бюджетних коштів, що утворилися на початок року на рахунках спеціального фонду, для здійснення видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, передбачених у кошторисах на поточний рік.

Слід зазначити, що в 2012 році за рішенням Національної академії аграрних наук на виконання наказу НААН №297 від 03.11.2011 р. «Про реорганізацію Інституту птахівництва НААН» шляхом приєднання до Інституту тваринництва як структурного підрозділу відділ птахівництва ІТ НААН була проведена відповідна реорганізація протягом квітня-серпня 2012 року. Внаслідок проведеної реорганізації до Інституту тваринництва НААН перейшли всі зобов'язання Інституту птахівництва НААН, і як вбачається з кошторисних документів, збільшення надходжень та видатків Інститут тваринництва відбувалося у 2012 році, а саме через проведену реорганізацію.

Як вбачається із кошторисних документів за 2012 рік (кошториси, плани використання бюджетних коштів та довідки про зміни до них), які в повному обсязі були надані ревізійній групі, Інститутом тваринництва за 2012 рік фактичний обсяг власних надходжень з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року був менший, ніж плановані показники, враховані у спеціальному фонді кошторису, і тому Інститутом тваринництва з метою дотримання вимог бюджетного законодавства, а саме абзацу 5 п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (Постанова КМУ від 28.02.2002р.№228) були внесені відповідні зміни до кошторису та плану використання бюджетних коштів за спеціальним фондом та зменшені надходження і видатки на 263 254,00 грн.

Таким чином, Інститут тваринництва не мав права брати бюджетні зобов'язання понад бюджетні призначення, що були затвердженні відповідними кошторисними документами на 2012 рік.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу на кінець бюджетного періоду 2012 року Казначейством України був збережений залишок коштів на рахунках спеціального фонду Державного бюджету в розмірі 531339,50 грн. для відповідних витрат у наступному бюджетному періоді (2013 року) з урахуванням їх цільового призначення.

Відповідні бюджетні призначення на наступний бюджетний 2013 рік Інституту тваринництва були відкриті, що підтверджується кошторисом та планом використання бюджетних коштів на 2013 рік.

Окремо необхідно зауважити на те, що акти приймання-передачі розробок у сфері стандартизації за договорами від 14.08.2012 року № 68/с 131, № 68/с 132, № 68/с 133, № 68/с 134, № 68/с135 по ІІ-му етапу на загальну суму 45 000,00 грн. (9 000,00 х 5) готувалися безпосередньо виконавцями стандартів за вказаними договорами та у грудні 2012 року були направлені на погодження до Міністерства аграрної політики та продовольства України (МінАПК), але погоджені та підписані МінАПК акти надійшли до Інституту тваринництва НААН лише в березні 2013 року та, відповідно, були нараховані доходи, що знайшло відображення в звіті форми №4-Ід за 1-й квартал 2013 р. у рядку 020 гр. 8. Факт отримання та проведення актів у 1-му кварталі 2013 року підтверджується і інформацією з меморіального ордеру 14 за березень 2013 року. У цьому ж періоді (І-й кв. 2013 р.) була нарахована та виплачена заробітна плата відповідно до наказу №02/к від 02.01.2013 р. та табелів, які були надані до бухгалтерії разом з наказом.

Оскільки акти приймання-передачі є документами первинного обліку і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій після їх підписання замовником та отриманням виконавцем, то Інститут тваринництва не мав підстав відобразити операцію з нарахування доходів у грудні 2012 року без наявного первинного документу (акту приймання-передачі) та відповідно ці акти не відображені у звіті за 2012 рік у формі №4 Ід у рядку 020 гр. 8.

Вищезазначене підтверджується також наданими до суду апеляційної інстанції доказами:

- копією наказу на відрядження ІТ НААН № 616/0 від 20 грудня 2012 року, який підтверджує той факт, що заступник директора з наукової роботи був відряджений з 24.12.2012 р. по 27.12.2012 р. до Міністерства аграрної політики та продовольства України для виконання робіт відповідно до договорів № 68с/131-68с/135.

- копією звіту про використання коштів, виданих на відрядження № 616/0 від 28.12.2012 р., який підтверджує, що заступником директора з наукової роботи було отримано відзиви на першу редакцію стандартів, що розробляються відповідно до договору з Міністерством аграрної політики та продовольства України для № 68с/131-68с/135.

- копією наказу на відрядження ІТ НААН № 60 від 25 лютого 2013 року, який підтверджує той факт, що завідувача лабораторії конярства було відряджено з 25.02.2013 р. по 27.02.2013 р. до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

- копією звіту про використання коштів, виданих на відрядження № 60 від 01.03.2013 р., який підтверджує той факт, що завідувач лабораторії конярства отримала акти здачі-приймання виконаних робіт за договорами з Міністерства аграрної політики та продовольства України за ДСТУ.

Окрім того, кошти, що надійшли від МінАПК за вказаними договорами на рахунки Інституту тваринництва, і як зазначалося вище, у кошторисі за спеціальним фондом на 2012 рік не було відповідних бюджетних призначень.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення з завищення фактичної вартості виконаних робіт науково - технічної продукції з МінАПК з розробки у сфері стандартизації та сертифікації в 2012 році на загальну суму 27339,0 грн., пов'язаного з укладанням договору № 231.3/2.2 - 620 з ДП «УкрНДНЦ» у 2013 році та проведення розрахунків з цим договором вже після підписання актів по 1-му етапу за договорами №№ 68с/131, 68с/132, 68с/133, 68с/134, 68с/135, оскільки такий порядок погодження стандартів встановлений законодавством України та викладений у відповідних нормативно-правових актах.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005р. № 3164-1V в редакції, що діяла у 2012 -2013 роках, стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Слід зазначити, що Інститут тваринництва отримав право на розроблення стандартів за вказаними договорами шляхом визнання його переможцем за відповідною тендерною процедурою.

Відповідно до ДСТУ 1.2:2003. «Національна стандартизація. Порядок розроблення національних нормативних документів», яким встановлено правила розробки та визнання національних стандартів України, п. 3.1.6. визначені етапи щодо організації й координації розроблення стандартів та підготування їх до впровадження.

Згідно з п. 3.1.9. саме ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» є уповноваженою організацією з питань НД.

Національні стандарти розробляють на підставі договорів, правила укладання яких установлюють визначені органи відповідно до чинного законодавства (п. 3.2.1. ДСТУ 1.2:2003).

Крім того, термін виконання робіт не регулюється актом виконаних робіт по розробці певних етапів нормативних документів, так як згідно з статтею 8 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» Держспоживстандарт України з питань стандартизації визначає термін робіт і Стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації. Якщо Міністерство аграрної політики при укладанні угоди на розробку проектів ДСТУ визначає 4-6 місяців, то відповідно до Закону України період роботи над ДСТУ може складати від двох до чотирьох років.

Так, згідно з ст.11 Закону України тільки Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації визначає термін набуття чинності національним стандартам.

Зокрема, абзацом 3 п. 3.6.3 ДСТУ 1.2:2003 визначено, що для пробного стандарту встановлюють також обмеження строку чинності, до того ж він не повинен бути більший ніж 3 роки.

Відповідно до укладених договорів з МінАПК фінансування робіт з розробки стандартів було розбито на три етапи, які припадали на різні календарні періоди. Так як фінансування кожного етапу здійснюється окремо і не має впевненості в тому, що наступний етап буде профінансовано, а розроблення стандарту на всіх етапах від погодження на розробку, надання першої редакції та до остаточної редакції здійснюється уповноваженою організацією ДП «УкрНДНЦ», то без наявності у запланованому фінансуванні (калькуляції) витрат на оплату робіт сторонніх організацій на кожному етапі ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» відмовлявся здійснювати супровід щодо розробки ДСТУ та прийняття до розгляду першої редакції ДСТУ.

При цьому, за визначеною ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» процедурою, договір з організацією розробником ДСТУ, в даному випадку Інститутом тваринництва, укладається лише на стадії надання остаточної редакції ДСТУ.

Інститут тваринництва в даному випадку неухильно виконував вимоги чинного законодавства та діяв за правилами, встановленими уповноваженим органом з організації й координації роботи з розроблення НД. Проходження всіх процедур підтверджується відповідною кореспонденцією ІТ НААН.

Щодо всіх питань, порушених в результаті ревізії фінансово - господарської діяльності Інституту тваринництва стосовно виконання робіт з розробки у сфері стандартизації та сертифікації за договорами з МінАПК та уповноваженою організацією ДП «УкрНДНЦ», колегія суддів наголошує, що термін виконання робіт із стандартизації не регулюється актом виконаних робіт по розробці певних етапів нормативних документів, оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» Держспоживстандарт України з питань стандартизації визначає термін робіт і Стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації. Якщо Міністерство аграрної політики при укладанні угоди на розробку проектів ДСТУ визначає 4-6 місяців, то відповідно до Закону України період роботи над ДСТУ може складати від двох до чотирьох років. Так, згідно з ст. 11 вищезазначеного Закону тільки Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації визначає термін набуття чинності національним стандартам.

Зокрема, абзацом 3 п. 3.6.3 ДСТУ 1.2:2003 визначено, що для пробного стандарту встановлюють також обмеження строку чинності, до того ж він не повинен бути більший ніж 3 роки.

Врегулювання суперечностей та невідповідностей законодавчих актів у сфері стандартизації та бюджетному законодавству не відноситься до компетенції Інституту тваринництва.

Підтвердженням цього є також Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.12.2014 року № 1428 «Про прийняття національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, міжнародних стандартів України, скасування національних стандартів України та міждержавних стандартів України», яким і були прийняті національні стандарти, що розроблялися Інститутом тваринництва, і як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на те, що фінансування цих робіт завершилося в 2012 році, а договори на виконання третього етапу МінАПК через відсутність фінансування з розробником стандартів взагалі не укладалися, Інститутом тваринництва роботи були виконані повністю.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 28.12.2007 р., у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

Окремо по договору МінАПК від 28.08.2012 р. № 67/13 необхідно зазначити, що відповідно до розділу V п 5.2. цього договору приймання і оцінка науково-технічної продукції здійснюється на засіданні Науково-технічної ради Мінагрополітики України чи її секції протягом 15 робочих днів з дня надходження в Міністерство і завершується складанням Протоколу з висновком про відповідність (невідповідність) виконаної роботи вимогам Технічного завдання та календарного плану, а також пропозиціям щодо подальшої реалізації договору з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. Звіт про виконання робіт за договором від 28.08.2012р. № 67/13 було розглянуто та затверджено на засіданні секції НТР МАП Протоколом № 2 від 13 грудня 2012 року.

Відповідно до Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (ст. 10) та Національного стандарту України ДСТУ 1.2:2003 п.3.15 нормативні документи розробляють технічні комітети (при Інституті тваринництва діє ТК - 158), який організовує роботу згідно ДСТУ 1.2:2003 п. 3.1.6 та 3.2.

Колегія суддів зазначає, що залишок кошторисних призначень на 4 квартал 2012 року за статтями «Заробітна плата» та «Нарахування на заробітну плату» дозволив Інституту тваринництва зареєструвати бюджетні зобов'язання (нарахована заробітна плата) та здійснити касові видатки за зобов'язаннями, що виникли за виконання договорів станом на 30 вересня 2012 року, а саме за виконання 1-го етапу за договорами з МінАПК 14.08.2012 р. № 68/с131, № 68/с132, № 68/с133, № 68/с 134, № 68/с135, та закінченим договорам від 09.12.2011 р. №68 с/128, 68 с/129, договорами з Інститутом свинарства НААН, а також на виплату заробітної плати працівникам, які працювали за договорами підряду.

Таким чином, Інститутом тваринництва були дотриманні всі вимоги бюджетного законодавства України, а саме статей 48, 58 Бюджетного кодексу, Постанови КМУ від 28.02.2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. №309, а також вимоги Постанови КМУ № 830 від 20.07.1996 р. «Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт» в частині, що стосується робіт із стандартизації.

Окрім того, необхідно зауважити на те, що вищезазначені договори виконані Інститутом тваринництва в повному обсязі, будь-які претензії щодо якості, термінів та строків виконання у замовника відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на теперішній час відповідачем залишається невідшкодованою матеріальна шкода (збитки) Державному бюджету України внаслідок вищезазначених порушень на загальну суму 200 802,0 гривень.

Окрім того, як на підставу для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції посилається на те, що вимога про усунення порушень законодавства від 05.05.2016р. № 20-07-25-14/3228, яка фактично є основним обґрунтуванням позовних вимог по цій справі, відповідачем не була оскаржена в судовому порядку, що свідчить про згоду відповідача з приписами щодо усунення порушень законодавства, які вона містить.

В свою чергу, колегія суддів зауважує на той факт, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), від 28.10.2014р. (справа № 21-462а14), 20.01.2015 року (справа № 21-601а14).

Вищезазначені факти виключають можливість відповідача оскаржувати вимогу про усунення порушень законодавства від 05.05.2016р. № 20-07-25-14/3228 в судовому порядку, а тому це не свідчить про згоду відповідача з вимогою про усунення порушень законодавства.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтовність позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 820/6534/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в Харківській області до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України про стягнення суми - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 10.07.2017 р.