Постанова № 67633446, 05.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/4182/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення заробітку при звільненні та середньомісячного грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації за невикористану відпустку та інших виплат,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог, на стороні відповідача - ГУМВС України у Львівській області, в якому (з врахуванням заяв про зміну позовних вимог) просив стягнути на його користь з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області залишок одноразової грошової допомоги в розмірі 5041,10 грн.; з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області - зарплату за листопад 2015 року в розмірі 1467,00 грн.; з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на - заробіток у розмірі 3117,75 грн. місячного грошового забезпечення, що належиться в році звільнення; з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області - середній заробіток за період затримки розрахункових сум по заробітку (з 06 листопада 2015 року по 12 липня 2016 року) у розмірі 25085,70 грн. та зобов'язати УДАІ ГУ МВС України у Львівській області нарахувати і виплатити компенсацію за додаткову відпустку тривалістю (відповідно до вислуги років), на яку він має право в році звільнення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 кошти за затримку виплати грошового забезпечення та інших додаткових платежів за листопад 2015 року, за період затримки розрахунку при звільненні з 06 листопада 2015 року по 12 липня 2016 року включно, з врахуванням висновків суду. Зобов'язано Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1, кошти за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 липня 2016 року включно, з врахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, оскільки позивач відповідно до положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом МВС України від 04 липня 2014 року № 638, має право на виплати, в яких йому судом було відмовлено. Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що військовий збір стягнутий відповідачем безпідставно, оскільки виплати одноразової допомоги працівників ОВС з бюджету звільнено від податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску, відтак відсутнє оподаткування, тому військовий збір не повинен утримуватися з такої суми компенсації. Апелянт звертає увагу на те, що з місячного грошового забезпечення, який є основою для нарахування одноразової допомоги, утримано податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, військовий збір тощо, а тому подвійне оподаткування доходу з виплати одноразової грошової допомоги, яка не включається до загального оподаткованого доходу фізичної особи, не допускається. Просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року в частині відмови у задоволення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення залишку одноразової допомоги в розмірі 4733,52 грн., стягнення утриманого військового збору, стягнення середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 3117,75 грн. та здійснення компенсації за 5 днів відпустки, які належиться позивачу в році звільнення з ОВС скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити ці вимоги. В частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року щодо зобов'язання УДАІ ГУ МВС України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 кошти за затримку виплати заробітку змінити, та прийняти нову, якою: стягнути з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за затримку грошового забезпечення за листопад 2015 року у розмірі 4088,80 грн. (40 к.днів х 102,22 = 4 088,80 грн.); стягнути з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за затримку виплати одноразової допомоги при звільненні в розмірі 16 252,98 грн. (159 к.днів х 102,22 с.д.гр.заб. = 16 252,98 грн.).

Представник позивача (апелянта) - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішенн, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, представник відповідача подав заперечення на апеляційну скаргу, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову необхідно скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом начальника ГУМВС України у Львівській області від 05 листопада 2015 року №788 о/с ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України на підставі п. "б" ст. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становила 16 років 00 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні становила 16 років 07 місяців 11 днів.

Відповідно до довідки УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 11 травня 2016 року №206 позивачу нараховано одноразову вихідну допомогу в сумі 20505,44 грн, з якої утримано 307,58 грн. військового збору і виплачена вищевказана сума 13 квітня 2016 року (а.с.30), сторонами цей факт не оскаржується.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування та виплата позивачу одноразової грошової допомоги здійснено в порядку та в розмірі, визначеному чинним законодавством, а тому в задоволенні позову в частині стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача залишку одноразової грошової допомоги в розмірі 5041,10 грн. відмовив. Крім того, індексація не входить до грошового забезпечення, а отже суми індексації не повинні враховуватися при розрахунку виплати одноразової грошової допомоги позивачу; одноразова грошова допомога при звільненні для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить до складу грошового забезпечення, а отже військовий збір стягнутий відповідачем обґрунтовано, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення. Також не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області заробітку у розмірі 3117,75 грн. місячного грошового забезпечення, що належиться в році звільнення та зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію за додаткову відпустку тривалістю (відповідно до вислуги років), оскільки приписи Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та деяким іншим особам, затверджена наказом МВС від 04 липня 2014 року №638, не поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, до складу яких відносився позивач до звільнення. Разом з тим, підлягає до задоволення позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу кошти за затримку виплати грошового забезпечення та інших додаткових платежів за листопад 2015 року за період затримки розрахунку при звільненні з 06 листопада 2015 року по 25 грудня 2015 року, а також за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнення із неї, права і обов'язки таких осіб у спірних правовідносинах визначалися та урегульовувалися спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію".

Ст.18 цього Закону передбачала, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про міліцію» форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення працівників міліції врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ".

Відповідно до зазначених вище нормативних актів ОСОБА_1 при звільненні нараховано одноразову грошовому допомогу при звільненні з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний рік вислуги років. Розрахунок розведено з врахуванням видів виплат, нарахувань та надбавок, які становлять склад грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачених розділом ІІ Інструкції №499, розрахункових листів за період з січня 2015 року по листопад 2015 року, а саме: посадовий оклад - 580, 00 грн; спеціальне звання - 55,00 грн; вислуга років (30%)- 190,50 грн; надбавка за особливі умови служби (50%) - 412,75 грн; премія (107%) - 1324,18 грн., разом 2563,18 грн.

Таким чином, розмір одноразової вихідної допомоги становить 20505,44 грн. (16 років*2563,18 грн.*50%). При цьому, відповідно до пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, із вказаної суми утримано 1,5 % військового збору, що становить 307,58 грн., оскільки п. п. 165.1.1. п. 165.1. ст.165 ПК України визначено виключний перелік видів матеріальної допомоги, які не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи за рік; у цей перелік не входить одноразова грошова допомога при звільненні працівникам органів внутрішніх справ, окрім допомоги у разі загибелі під час виконання службових обов'язків; таким чином, грошове забезпечення, грошові винагороди, та інші виплати отримані військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оподатковуються військовим збором.

Тому на розрахункову картку 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 перераховано 20197,86 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи наведене, колегія суддів поголжується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування та виплата позивачу одноразової грошової допомоги здійснена в порядку та в розмірі, визначеному чинним законодавством, а тому в задоволенні позову в частині стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача залишку одноразової грошової допомоги в розмірі 5041,10 грн. відмовлено правомірно.

Доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 зарплати за листопад 2015 року в розмірі 1467,00 грн., виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції №499 грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується в період з 20 по 25 число місяця за поточний місяць.

Випискою з картки позивача, наданою ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.103), підтверджується, що грошове забезпечення та інші додаткові виплати за жовтень місяць 2015 року нараховані та виплачені позивачу 22 жовтня 2015 року.

Судом першої інстанції встановлено, що грошове забезпечення та інші додаткові виплати за 06 днів відпрацьованих позивачем у листопаді нараховані позивачу у листопаді 2015 року за таким розрахунком: 116,00 грн., спеціальне звання 11,00 грн., вислуга років (30%) 38,10 грн., особливі умови служби (50%) 82,55 грн., премія за жовтень (107%) 1324,93 грн., премія за 6 днів листопада 264,99 грн., індексація споживчих цін за жовтень 707,39 грн., індексація споживчих цін за листопад 141,48 грн.

Крім того, в лютому 2015 року ОСОБА_1 нараховано і виплачено подвійну премію в сумі 3541,00 грн. замість належної йому премії 1993,58 грн. Різниця надлишково виплаченої премії в сумі 1547, 82 грн. вирахувана при розрахунку та виплаті за листопад 2015 року. З врахуванням викладеного, на розрахункову картку позивача перераховано (за вирахуванням безпідставно виплаченої премії, ЄСВ та військового збору) 1114,01 грн.

Разом з тим, така виплата відбулася 26 грудня 2015 року, що відображено у виписці з картки позивача, наданій ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.103), а тому доводи апелянта в частині стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 зарплати за листопад 2015 року в розмірі 1467,00 грн. є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області заробітку у розмірі 3117,75 грн. місячного грошового забезпечення, що належиться в році звільнення та зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію за додаткову відпустку тривалістю (відповідно до вислуги років), оскільки Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом МВС України від 04 липня 2014 року № 638, на яку покликається позивач, визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) та не поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, до складу яких відносився позивач ОСОБА_1 до моменту звільнення зі служби.

Доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 липня 2016 року, колегія суддів вважає, що таку необхідно задоволити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулюються нормами КЗпП України.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ" при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України (абз. 2 п. 13).

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Спеціальним законодавством, також не передбачено виплату грошового забезпечення при звільненні працівника міліції (поліції) в інші строки, ніж це передбачено КЗпП України.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, до спірних правовідносин необхідно застосувати положення КЗпП України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач при звільненні позивача повинен був сплатити всі належні йому суми в день звільнення та в зв'язку з несвоєчасною сплатою зазначених сум необхідно застосувати вимоги ст.116, 117 КЗпП України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, і цей факт визнається сторонами, остаточний розрахунок при звільненні з відповідачем проведено 13 квітня 2016 року, що також стверджується матеріалами справи.

З врахуванням встановлення судом факту затримки розрахунку при звільненні позивача зі служби в органах внутрішніх справ з вини відповідача, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року включно в розмірі 16743,26 грн. (158 календарних днів затримки виплати х 105, 97 грн. середньоденного грошового забезпечення, виходячи з наданої до суду апеляційної інстанції довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 №481/15-2017 від 16 червня 2017 року), і відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 стягнення провести без урахування всіх обов'язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку (грошового забезпечення).

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими покликання відповідача на відсутність його вини у затримці повного розрахунку у зв'язку з перебування останнього у процесі ліквідації та відсутністю коштів для здійснення повного розрахунку, оскільки ці обставини не можуть бути причиною невиконання вимог ст. 116 КЗпП України та затримки розрахунку при звільненні.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 813/1124/16 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (с.Завада, Мостиський район, Львівська область, 81033, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року в розмірі 16743,26 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сорок три гривні двадцять шість копійок) без урахування всіх обов'язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку (грошового забезпечення).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст постанови виготовлено 10 липня 2017 року.