Ухвала суду № 67633391, 03.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11237/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2017 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лагуна» до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про скасування записів в Державному реєстрі іпотек,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПП «Лагуна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2014 індексний номер: 12200537, 12200702 та від 07.04.2014 індексний номер: 12210564, 12210573, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем щодо зміни умов обтяження об'єкту із місцезнаходженням: вулиця Пушкіна, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2017 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи 26.04.2007 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», як кредитодавцем, та співвідповідачем: ОСОБА_3, як позичальником, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11148811000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 120 000,00 швейцарських франків, який зобов'язувався повернути в повному обсязі в строк до 25.04.2014 року і сплатою 8,99% річних (а.с. 19-26).

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, та приватним підприємством «Лагуна», як іпотекодавцем, 28.04.2007 укладений договір іпотеки (а.с. 10-15).

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 12691829 від 25.05.2007 на підставі договору іпотеки внесено відповідний запис про обтяження, а також внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлова будівля кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, загальною площею 463,3 кв.м., які є власністю іпотекодавця та розташовані в Івано-Франківській області, м. Калуш, вул. Пушкіна, будинок 1. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 26104000000:08:012:0003.

За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 1 916 955,00 грн.

Між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», як продавцем, та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами від 08.12.2011, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г (а.с. 27-28, 34).

Відповідно до п. 2.1. договору продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погодився придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Згідно п. 2.3. договору від 08.12.2011 права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі; зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами є виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами на дату закриття.

Датою закриття розділу 1 договору від 08.12.2011 є 19.12.2011.

Зі змісту договору вбачається, що серед іншого, його додатками які свідчать про передачу прав вимог за кредитами є, зокрема, Перелік права вимоги за кредитами (додаток І), форма Акту приймання-передачі Прав вимоги за кредитами (додаток ПІ), та інше (а.с. 29-30).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу прав вимоги від 08.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергієм Павловичем до державного реєстру іпотек були внесені реєстраційні записи/зміни щодо іпотекодержателя спірного майна, а саме - внесено ПАТ «Дельта Банк» як нового іпотекодержателя (№ 12210564 від 07.04.2014 та № 12200537 від 05.04.2014).

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2013 (далі - Закон №898-IV, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша ст. 3 Закону № 898-IV).

Ст. 24 Закону України «Про іпотеку» визначено порядок відступлення прав за іпотечним договором.

За змістом вказаної правової норми Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.4 Закону №898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відносини, які виникли у сфері проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, їх обтяжень та створення умов для функціонування ринку нерухомого майна регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно частини першої до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно абзацу 2 частини п'ятої ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Згідно з частини першої ст. 9 Закону № 1952-IV передбачено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Апелянт посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 410 від 31.03.2004 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек (далі - Порядок), згідно п. 5 якого передбачено, що державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором.

Однак, згідно абзацу 2 частини п'ятої ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору купівлі - продажу прав вимоги від 08.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергієм Павловичем до державного реєстру іпотек були внесені реєстраційні записи/зміни щодо іпотекодержателя спірного майна, а саме - внесено ПАТ «Дельта Банк» як нового іпотекодержателя (№ 12210564 від 07.04.2014 та № 12200537 від 05.04.2014).

Враховуючи, що відповідач не вчиняв жодної з перелічених у статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріальних дій з об'єктом нерухомості, зокрема, не посвідчував договір купівлі-продажу прав вимоги за іпотечним договором, то відповідач не мав передбачених законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

Тобто, відповідні нотаріальні дії та державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена різними нотаріусами та в різний час.

Станом на час прийняття оскаржуваних рішень у відповідача були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 в контексті Закону №1952-IV.

На час вчинення дій, відповідач повинен був відповідно до п. 5-5 частини першої ст.24 Закону №1952-IV відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень, так як, зокрема, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

При цьому, частина друга ст. 24 Закону № 1952-IV передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Тобто наведена частина статті передбачає обов'язок відповідача приймати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за наявності на це підстав, зокрема передбачених наведеною вище частиною першою ст. 24 Закону № 1952-IV.

Норми абз. 3 частини п'ятої ст. 3, частини дев'ятої ст. 15 Закону № 1952-IV мають імперативний характер і підлягають обов'язковому виконанню.

Нотаріус, при здійсненні ним функцій державного реєстратора прав, позбавлений можливості на власний розсуд обирати інший спосіб поведінки, при наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, передбачених статтею 24 Закону № 1952-IV. Проведення нотаріусом, як державним реєстратором, державної реєстрації прав та їх обтяжень, за наявності передбачених Законом № 1952-IV підстав для відмови у її проведенні є протиправною.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 10.07.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.