Постанова № 6763029, 05.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 листопада 2009 р. № 34-30-16/488-05-11086 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу державного підприємства "Комбінат якісних вин "Мілештій Мічь" (далі –Комбінат) на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від18.11.08

у справі№ 34-30-16/488-05-11086

господарського судуОдеської області

за позовомсанаторію "Приморський" (далі –Санаторій)

доКомбінату,

третя особа:Приморська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі –Сільрада),

проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідача:не з'явились;

- третьої особи:не з'явились. Ухвалою від 08.10.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Комбінату № 314 від 09.07.09 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.11.09. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На момент розгляду справи у судовому засіданні 05.11.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 05.11.09 представники сторін не з'явились. Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 05.11.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.

Рішенням від 27.12.05 господарського суду Одеської області (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги Санаторію задоволено. Базу відпочинку "Яловени" зобов'язано звільнити земельну ділянку площею 0,2524 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Курортне та визначена на плані землекористування Санаторію за № 24, від розташованих на ній об'єктів. З Бази відпочинку "Яловени" на користь Санаторію стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 21.12.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Комбінату задоволено. Рішення від 27.12.05 господарського суду Одеської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням від 04.04.07 господарського суду Одеської області неналежного відповідача по справі –базу відпочинку "Яловени" (яка не є юридичною особою) було замінено не належного –Комбінат (як особу, яка вказує, що є власником бази відпочинку "Яловени", що розташована на спірній земельній ділянці).

Рішенням від 24.05.07 господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позовних вимог Санаторію відмовлено.

Постановою від 27.11.07 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Величко Т.А., суддів –Бойко Л.І., Жукової А.М.) рішення від 24.05.07 господарського суду Одеської області скасовано, Комбінат зобов'язано звільнити земельну ділянку площею 0,2524 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністроський район, с.Курортне та визначена на плані землекористування Санаторію за № 24, від розташованих на ній об'єктів бази відпочинку "Яловени". З Комбінату на користь Санаторію стягнуто 127,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 28.02.08 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Комбінату задоволено частково. Рішення від 24.05.07 господарського суду Одеської області та постанову від 27.11.07 Одеського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час останнього розгляду справи рішенням від 06.06.08 господарського суду Одеської області (суддя Фаєр Ю.Г.) позовні вимоги Санаторію задоволено. Комбінат зобов’язано усунути перешкоди у користуванні Санаторієм земельною ділянкою, що належить йому на праві постійного користування, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район с.Курортне, вул.Набережна, шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,25 га від незаконно розташованих на ній об’єктів бази відпочинку "Яловени". З Комбінату до Державного бюджету України стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 18.11.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Ліпчанської Н.В., суддів – Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.) апеляційну скаргу Комбінату залишено без задоволення, а рішення від 06.06.08 господарського суду Одеської області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що Комбінатом у встановленому законом порядку не було зареєстровано право власності на об'єкти бази відпочинку "Яловени" на території України, та не отримано у користування земельну ділянку під такими об'єктами, при цьому, матеріалами справи доведено, що законним землекористувачем такої земельної ділянки згідно акту на право постійного користування є Санаторій.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, прийнятими під останнього розгляду справи, Комбінат звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 06.06.08 господарського суду Одеської області та постанову від 18.11.08 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 12, 116, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 4 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.94 (ратифікованої 12.07.01).

На момент розгляду справи у судовому засіданні 05.11.09 письмових відзивів на касаційну скаргу від Санаторію та Сільради не надійшло, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, санаторій "Приморський" є санаторно-курортним закладом для лікування хворих на туберкульоз, заснований на загальнодержавній власності та підпорядковується Міністерству охорони здоров'я України.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Сільради № 343-ХХІІІ від 22.08.00 "Про затвердження технічної документації державного акту на право постійного користування санаторію "Приморський", за результатами розгляду технічної документації Санаторію надано акт на постійне користування землею, загальною площею в межах плану 150,6670 га, в тому числі 111,5243 га –пашні та 39,1036 га –для обслуговування будівель та споруд. Даний акт на право постійного користування землею серії Т-ОД № 004275 від 12.03.00, зареєстровано в книзі записів державних актів за № 12.

Судами встановлено, що 12.06.02 між Санаторієм та Комбінатом було укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) № 9/096-9, згідно якого у користування Комбінату на умовах оренди у строк до 31.12.02 було надано земельну ділянку загальною площею 0,25 га.

Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що за результатами перевірки правовстановлюючих документів на земельну ділянку, здійсненої 11.12.02 інспектором по охороні та використанню земель районного відділу земельних ресурсів Держкомзему України, встановлено, що всупереч ст. 124 Земельного кодексу України земельні ділянки площею 4,3 га передані Санаторієм в оренду іншим юридичним особам без зміни цільового призначення. При цьому, на підставі проведеної перевірки, винесено припис № 4 від 11.12.02, яким Санаторію наказано припинити договори орендованих ділянок.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно листів № 120 від 13.12.02, № 55 від 08.04.04 та № 224 від 28.10.04 Санаторій звернувся до бази відпочинку "Яловени" з вимогами про звільнення земельної ділянки від тимчасових споруд, які знаходяться на його території, однак, дані листи залишено без належного реагування.

Також, судами встановлено, що в травні 2005 року Білгород-Дністровським міжрайонним прокурором Одеської області була здійснена перевірка дотримання Санаторієм вимог земельного та містобудівного законодавства, за результатами якої встановлені порушення ст. 125 Земельного кодексу України, та внесено припис № 3-Д від 05.05.05, яким Санаторію вказано про негайне вжиття заходів, щодо звільнення території від самовільно побудованих об'єктів.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на виконання вказаного припису Санаторій листом № 191 від 22.09.05 повідомив базу відпочинку "Яловени" про необхідність виконання зазначеного припису у строк до 01.11.05, однак даний лист, також як і попередні, залишився без відповіді та виконання.

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Сільради від 18.07.06 № 107-V рішення Сільради від 22.08.00 № 343-ХХІІІ та державний акт на право постійного користування землею серії Т-ОД № 004275 від 12.03.00, виданий Санаторію, було скасовано.

Разом з тим, судами взято до уваги, що постановою господарського суду Одеської області від 22.01.07 по справі № 17-9/47-06-1768А, прийнятою за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, визнано протиправним та скасовано рішення Сільради від 22.08.00 № 343-ХХІІІ "Про затвердження технічної документації державного акту на право постійного користування Санаторію", в частині земельної ділянки, загальною площею 1,1358 га, розташованої по вул.Чорноморська, 23 в с.Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області. Визнано протиправним та скасовано державний акт на право постійного користування землею серії Т-ОД № 004275, виданого Санаторію12.03.00, в частині земельної ділянки площею 1,1358 га. Таким чином, з урахуванням даного рішення, місцевий та апеляційний суди дійшли до висновку про те, що за Санаторієм закріплено право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 139,6 га для обслуговування дитячого санаторію.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судовими інстанціями встановлено, що 03.07.06 між Сільрадою та Підприємством була укладена угода № 90-8/2006 на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 1 рік площею 0,25 га з метою обслуговування бази відпочинку "Яловени" в с.Курортне. Дана угода була зареєстрована у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 5 від 30.06.06.

Також, встановлено, що постановою Білгород-Дністровського суду Одеської області від 05.02.08 по справі № 2а-31/2008 визнано незаконними дії Сільради по укладенню з Комбінатом угоди на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.07.07, а вказану тимчасову угоду від 20.07.07 визнано недійсною.

З огляду на викладене, вирішуючи спір по суті попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що Комбінатом не надано суду належних правовстановлюючих документів по відведенню та закріпленню за ним спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку, оскільки тимчасові угоди, на які посилається Комбінат не можуть бути взяті до уваги, як такі, що не містять суттєвих умов, обов'язковість яких передбачена ст. 15 Закону України "Про оренду землі", та не пройшли державну реєстрацію.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції врахували доводи Комбінату про те, що база відпочинку "Яловени" була побудована на території України за радянських часів коштами юридичної особи Республіки Молдови.

Однак, суди звернула увагу не те, що згідно довідки КП "Білгород-Дністровське БТІ" від 30.10.07 № 1229 власник на нерухоме майно бази відпочинку "Яловени", в с.Курортне по реєстровим книгам реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, не зареєстрований.

При цьому, попередні судові інстанції відхили посилання Комбінату, в обґрунтування його права власності на майно бази відпочинку "Яловени", на Угоду, укладену між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, вказавши, що даною угодою було надано право визначеним особам зареєструвати за собою право власності на вказані в угоді об'єкти нерухомого майна, проте такі дії Комбінатом вчинено не було –реєстрація права власності на базу відпочинку "Яловени" згідно українського законодавства Комбінатом проведена не була.

Враховуючи вказане, суди першої та апеляційної інстанцій вказали про відсутність у Комбінату права на користування земельною ділянкою під базою відпочинку "Яловени", визначеного ст. 120 Земельного кодексу України, з огляду на те, що право власності на вказаний об'єкт нерухомості Комбінат в установленому законом порядку не набув.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно положень ст. 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено факт наявності рішення Сільради щодо передачі спірної земельної ділянки Комбінату.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Отже, приступати до використання земельної ділянки до державної реєстрації договору оренди, укладеного на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, забороняється.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття "самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. При цьому, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що захист права на земельну ділянку здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, є різновидом відновлення становища, що існувало до порушення права, передбаченого ст. 16 Цивільного кодексу України.

З урахуванням зазначених правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в цілому попередніми судовими інстанціями було правильно вирішено спір у даній справі (в частині зобов'язання Комбінату усунути перешкоди у користуванні Санаторієм земельною ділянкою, що належить йому на праві постійного користування), однак, колегія суддів вважає помилковим висновок судів щодо зобов'язання Комбінату знести об'єкти бази відпочинку "Яловени", з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою Санаторію видано у 2000 році, а об'єкти, про знесення яких ставиться питання, побудовані ще при Радянському Союзі (до 1990 року), проте, всупереч умов Угоди між Урядом України та Урядом Молдови про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, якою такі об'єкти віднесені до власності Молдови, відповідне право Комбінатом реалізовано не було, оскільки база відпочинку за Комбінатом в БТІ на території України не зареєстрована. Разом з тим, оскільки суди дійшли до висновку про непідтвердження факту права власності Комбінату на об'єкти, про знесення яких ставиться питання, то не вбачається підстав про зобов'язання саме Комбінату знести ці об'єкти. При цьому, за змістом Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" вбачається, що спірні об'єкти на даний час мають бути підпорядковані Фонду державного майна України. При цьому, питання визначення законного власника бази відпочинку "Яловени" може бути предметом іншого судового провадження.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Виходячи з положень ст.ст. 6, 8 Конституції України, колегія суддів Вищого господарського суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.ст. 125, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Вищого господарського суду України та його завданням щодо забезпечення законності у здійсненні правосуддя.

Оскільки за результатами перевірки рішень попередніх судових інстанцій у даній справі колегією суддів встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування в такій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки судів не відповідають цим обставинам, з урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та повноважень, закріплених у п. 2 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про можливість прийняття нового рішення у даній справі.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України з урахуванням вимог ст. 49, п. 11 ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне зазначити щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу державного підприємства "Комбінат якісних вин "Мілештій Мічь" № 314 від 09.07.09 задовольнити частково.

Постанову від 18.11.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 34-30-16/488-05-11086 господарського суду Одеської області скасувати частково, виклавши її в наступній редакції:

"Апеляційну скаргу державного підприємства "Комбінат якісних вин "Мілештій Мічь" задовольнити частково.

Рішення від 06.06.08 господарського суду Одеської області у справі № 34-30-16/488-05-11086 змінити, виклавши у наступній редакції: " 1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати державне підприємство "Комбінат якісних Вин "Мілештій Мічь" (6819, Республіка Молдова, с.Милештий Мичь Словенського району) усунути перешкоди у користуванні санаторієм "Приморський" (с.Курортне, Білгород-Дністровського району Одеської області, 67793) земельною ділянкою, що належить йому на праві постійного користування, та розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Курортне, вул.Набережна.

3. У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання державного підприємства "Комбінат якісних Вин "Мілештій Мічь" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га, що належить санаторію "Приморський" на праві постійного користування, від розташованих на ній об’єктів бази відпочинку "Яловени", відмовити.

4. Стягнути з державного підприємства "Комбінат якісних Вин "Мілештій Мічь" (6819, Республіка Молдова, с.Милештий Мичь Словенського району) до Державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114092800008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 –держмито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

5. Стягнути з державного підприємства "Комбінат якісних Вин "Мілештій Мічь" (6819, Республіка Молдова, с.Милештий Мичь Словенського району) на користь бюджету (р/р 31217259700008, банк одержувача –ГУ ДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 59 (п'ятдесят дев'ять) грн."

Господарському суду Одеської області видати наказ.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська