Ухвала суду № 67628553, 10.07.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/3655/16-ц

У Х В А Л А

10 липня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., МАЦУНИЧА М.В.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє»» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ТОВ ФК «Рантьє» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 серпня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

ТОВ ФК «Рантьє» у квітні 2016 року звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи наступним. За договором від 23.10.2013 № Р.25.101.14652 Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», правонаступником якого за договором факторингу від 31.12.2015 № 31/12-1 є ТОВ ФК «Рантьє», надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 50000,00 грн зі сплатою за нього 6,0% річних строком на 30 місяців. Банк свої зобов'язання виконав, а відповідач зобов'язання порушив, станом на 21.03.2016 його борг становить 42020,35 грн, із яких 32158,60 грн боргу за кредитом і 9861,75 грн боргу за відсотками. Посилаючись на ці обставини, на право вимагати повернення коштів, позивач просив стягнути на його користь із відповідача борг у розмірі 42020,35 грн із указаними складовими та покласти на нього судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.08.2016 у позові відмовлено.

Позивач не заперечує законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмови в позові по суті спору, оскільки сторони врегулювали свої майнові стосунки договором від 27.05.2016 № Р25.101.14625/1 про прощення боргу, відповідно до якого відповідач 26.05. і 30.05.2016 сплатив позивачу 26000,00 грн, після чого кредитор видав довідку про відсутність кредитної заборгованості за договором. Однак, суд необґрунтовано відмовив із посиланням на ст. 88 ч. 1 ЦПК України у стягненні з відповідача судових витрат, оскільки питання про сплату боргу було врегульоване вже після пред'явлення позову, саме з урахуванням цієї обставини відповідач сплатив частину боргу, а решту кредитор пробачив. Позивач не відмовлявся від вимоги про стягнення сплачених із позовної заяви судових витрат і такі підлягають стягненню з відповідача. Сторона просить рішення в оскарженій частині скасувати, стягнути на її користь із відповідача сплачені з позовної заяви витрати.

До початку розгляду справи по суті виникло питання про зняття її з апеляційного розгляду та повернення до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Позивач просив суд покласти за результатом розгляду справи судові витрати на відповідача (а.с. 1-3), це питання суду належить вирішити відповідним судовим рішенням (ст.ст. 88, 89, ст. 214 ч. 1 п. 6, ст. 215 ч. 1 п. 4 ЦПК України).

У мотивувальній частині свого рішення суд навів положення ст. 88 ч. 1 ЦПК України про те, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Водночас висновку про розподіл судових витрат мотивувальна частина рішення суду не містить, у резолютивній частині рішення суду питання про розподіл цих витрат не розв'язане, що перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Суд із власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення, якщо не було вирішено питання про судові витрати (ст. 220 ч. 1 п. 4 ЦПК України).

Відтак, з урахуванням положень ст. 8 ч. 8, ст. 297 ч. 7 ЦПК України справу слід повернути до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат виходячи із дійсних обставин, встановлених у справі.

Керуючись ст. 8 ч. 8, ст. 297 ч. 7, ст. 304 ч. 1 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Цивільну справу за позовом ТОВ ФК «Рантьє» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ТОВ ФК «Рантьє» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19.08.2016 з апеляційного розгляду зняти та повернути до суду першої інстанції для ухвалення протягом 20-ти днів після надходження справи додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді