Ухвала суду № 67628211, 06.07.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/216/2017(м)

263/7809/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Гришина Г.А., Демяносова О.В.

секретаря Чепіги Н.В.

за участю прокурора Гришаєва О.І.

представника юридичної особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017050000000254 від 26 червня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366, ч.1 ст.209 КК України, за апеляційною скаргою представника юридичної особи Адвокатського бюро «КУРИЛЬЧУК ТА ПАРТНЕРИ» на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року про арешт майна.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017050000000254 від 26 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366, ч.1 ст.209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2016 році ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД», будучи службовою особою, скоїв заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Також встановлено, що ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД» на праві власності належать наступні транспортні засоби: автомобіль КРАЗ 250 14860, (1988), жовтий, державний номер НОМЕР_1; автомобіль КАВЗ 3270 4250, (1987), синій, державний номер НОМЕР_2; автомобіль ГАЗ 2705 2890, (2005), синій, державний номер НОМЕР_3.

26 червня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

27 червня 2017 року до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області надійшло клопотання слідчого про арешт майна, а саме транспортні засоби: автомобіль КРАЗ 250 14860, (1988), жовтий, державний номер НОМЕР_1; автомобіль КАВЗ 3270 4250, (1987), синій, державний номер НОМЕР_2; автомобіль ГАЗ 2705 2890, (2005), синій, державний номер НОМЕР_3., із забороною розпоряджатися та користуватися ними.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вищевказані транспортні засоби.

В апеляційній скарзі представник юридичної особи - Адвокатське бюро «КУРИЛЬЧУК ТА ПАРТНЕРИ» просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Вважає дане судове рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.132,170,173 КПК України. В обґрунтування вказує, що підозра, про яку повідомлено ОСОБА_2, не є обґрунтованою, матеріали провадження не містять належних доказів на її доведення, висновки органу досудового розслідування носять суто характер припущень. Натомість, ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД» в особі директора ОСОБА_2, належним чином виконувала усі роботи відповідно до умов договору на проведення ремонтних робіт. Також вказує, що накладення арешту на транспортні засоби призведе до невиконання підприємством обовязків за договорами, та є тільки втручанням органів досудового розслідування в господарську діяльність.

Заслухавши доповідача, представника юридичної особи на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав судове рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,170,171,172,173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обовязок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч.1 ст.170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Відповідно п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У такому випадку арешт накладається на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичної особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичної особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченого п.4 ч.2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні низки посадових злочинів, а саме передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366, ч.1 ст.209 КК України, які він за цією підозрою вчинив від імені ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД», тобто підприємство отримало неправомірну вигоду, а комунальному закладу охорони здоровя завдано збитку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді, які обгрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_2 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами, а саме висновком будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого вартість ремонтних робіт значно завищено, а частина робіт, зазначених у кошторису, взагалі не виконувалася; протоколами допитів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в яких останні підтвердили ці обставини, а також інші докази щодо отримання коштів підприємством та їх подальшим використанням. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366, ч.1 ст.209 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_2, який перебуває на посаді директора ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД», до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею такого обмежувального заходу, як арешт майна. А тому доводи апелянта про необґрунтованість підозри не є слушними.

Крім того, як правильно встановив суд, транспортні засоби, на які просив накласти арешт слідчий, належать на праві власності ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД», а тому існує обґрунтований ризик їх відчуження задля запобігання можливого відшкодування шкоди чи стягнення отриманої неправомірної вигоди у разі доведеності у майбутньому висунутого обвинувачення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 в особі директора ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД» кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст.132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст.173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Тому, висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на транспортні засоби з метою запобігання їх приховування, зникнення чи передачі майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус щодо накладення арешту на транспортні засоби ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД», та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

А тому доводи апелянту про відсутність правових підстав для арешту майна, не є слушними.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбачених ст.409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, відповідає вимогам ст.ст.172,173 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132,170-173, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника юридичної особи Адвокатського бюро «КУРИЛЬЧУК ТА ПАРТНЕРИ» залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 червня 2017 року, якою накладено арешт на майно ТОВ «ВЕНДС-ТРЕЙД»: автомобіль КРАЗ 250 14860, (1988), жовтий, державний номер НОМЕР_1; автомобіль КАВЗ 3270 4250, (1987), синій, державний номер НОМЕР_2; автомобіль ГАЗ 2705 2890, (2005), синій, державний номер НОМЕР_3, із забороною розпоряджатися та користуватися ними, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області