Постанова № 6762399, 04.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 листопада 2009 р. № 27/67-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Полянського А.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги закритого акціонерного товариства "МТЕК", м. Київ на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2009р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомзакритого акціонерного товариства "МТЕК", м. Київ

додержавного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

простягнення заборгованості в розмірі 4 605 229, 74 грн.

за участю представників:

позивача: Гладишенко М.І. (представник за дов. від 14.09.2009р. б/н),

відповідача: Пащук В.В. (представник за дов. від 09.07.2009р. №720)

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "МТЕК" звернулось з уточненим позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 4605229,74 грн. з яких: заборгованість зі сплати лізингових платежів - 4568591,56 грн. і заборгованість по пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів - 36638,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №Пр/В-071137/НЮ від 10.05.2007р. з додатковими угодами в результаті чого утворилась заборгованість за період грудня 2008р. –лютого 2009 року, яка станом на 20.04.2009р. складає 4568591,56 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.09р. зі справи № 27/67-09 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року з даної справи скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони, укладаючи Договір не дійшли згоди по істотних умовах договору, а саме предмету Договору.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ЗАТ "МТЕК" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст. 179, 180, 189 ГК України, ст. 3, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 524, 533, 807 ЦК України.

          У відзиві ДП "Придніпровська залізниця" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду апеляційної інстанції з даної справи залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 10.05.2007р. між ЗАТ "МТЕК" (Лізингодавець) та ДП "Придніпровська залізниця" (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № Пр/В-071137/НЮ.

Крім того, сторонами підписані додаткові угоди №1 від 01.06.2007р., №2 від 27.06.2007р., №3 від 31.07.2007р., №4 від 31.08.2007р., №5 від 31.10.2007р., №6 від 23.01.2008р. і №7 від 06.11.2008р., а також додатки до договору з визначенням технічних вимог до майна, що передається в лізинг, графіків передачі майна в лізинг, графіків лізингових платежів.

Відповідно до п.1.1 договору (в редакції додаткової угоди №7 від 06.11.2008р.) лізингодавець зобов’язується на умовах, зазначених в цьому договорі набути у власність 450 чотирьохвісних напіввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 у продавця (виробника) –ДП "Попаснянський вагоноремонтний завод" відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком №1 до цього договору та передати його у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим договором з наступним викупом на умовах, передбачених цим договором.

Лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця майно в платне користування на умовах фінансового лізингу (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.4 (в редакції додаткової угоди №7 від 06.11.2008р.) сума цього договору станом на 23 січня 2008р. становила 200395692,96грн., включаючи вартість майна –118814640грн. в т.ч. ПДВ –19802440грн. Зазначена вартість майна є базовою для розрахунку розміру лізингових платежів.

Розмір лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, визначається відповідно до п.3.2 цього договору. Остаточна сума цього договору визначається як загальна сума лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплатити у порядку, визначеному у п.3.2 цього договору.

Строк лізингу становить сім років з моменту передачі в лізинг першої партії майна, яким є дата підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі майна в лізинг за зразком, наведеним у додатку №4 до цього договору (п.2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору (в редакції додаткової угоди №7 від 06.11.2008р.) лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток №13 до цього договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з курсом на дату підписання цього договору. Розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісії лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням цього договору, визначається за формулою: Влд = Влдг/Куд*Кслп + (Сввм/Куд*Кслп –Сввм), де Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці), грн.; Куд –офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на визначену дату при укладанні договору; Кслп –офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу; Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях; Влдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів), грн.

В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарським судом першої інстанції встановлено факт виконання позивачем своїх зобов’язань згідно з пунктом 1.1 договору, що підтверджується копіями узгоджених відповідачем актів здачі-приймання у справі.

          Натомість відповідачем неналежно виконано свої зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів.

Борг ДП "Придніпровська залізниця" відповідно до п.3.2 договору фінансового лізингу № Пр/В-071137/НЮ від 10.05.2007р. станом на 20.04.2009р. складає 4568591,56 грн.          

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 10.3 договору фінансового лізингу № Пр/В-071137/НЮ від 10.05.2007р. у разі прострочення оплати лізингового платежу, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою лізингових платежів позивачем була нарахована пеня у сумі 36638,18грн. за період з 25.11.2008р. по 18.03.2009р.

За таких обставин висновок господарського суду першої інстанції про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ДП "Придніпровська залізниця" 4568591,56 грн. заборгованості і 36638,18 грн. пені колегія визнає правомірним.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції стверджує, що вартість майна та лізингові платежі визначені у Договорі в конкретних сумах у гривнях, в той час як скориговані позивачем суми лізингових платежів сторони в двосторонньому порядку та у відповідності до приписів ст. 525 ЦК України не узгоджували, що свідчить на переконання суду 2-ї інстанції про недосягнення сторонами за Договором фінансового лізингу згоди по всіх істотних умовах цього договору, а саме його предмету.

Однак такі висновки суду апеляційної інстанції спростовуються обставинами встановленими господарським судом 1-ї інстанції, які підтверджуються матеріалами справи, що враховуючи приписи ст.524, ч.2 ст. 533, 638, 807 ЦК України, ст. 180, 189, 198 ГК України, ст. 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", п.1.1 Договору фінансового лізингу від 10.05.2007 № Пр/В-071137/НЮ, свідчить про досягнення сторонами у передбаченому законом порядку та формі згоди щодо визначення предмету Договору фінансового лізингу від 10.05.2007р.

Положеннями п.3.2 Договору фінансового лізингу від 10.05.2007р. в редакції Додаткової угоди №7 від 06.11.2008р. визначено порядок обчислення всіх лізингових платежів.

Договір в цій частині на момент вирішення спору в установленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому підлягає виконанню сторонами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови із залишенням рішення місцевого господарського суду в силі, оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2009р. у справі № 27/67-09 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року у справі № 27/67-09 залишити в силі.

Головуючий суддя                     Г.П. Коробенко

Судді:                     Т.Ф. Костенко

А.Г. Полянський