Постанова № 67620878, 04.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 922/200/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, за довіреністю від 30.06.2017 року НМЕ №029980;

відповідача ОСОБА_3, за довіреністю від 06.03.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту Укренергомережпроект, м. Харків (вх. №1132Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2017 року

у справі №922/200/17

за позовом Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ

до відповідача Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту Укренергомережпроект, м. Харків

про стягнення 515330,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 березня 2017 року по справі №922/200/17 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту Укренергомережпроект на користь Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго 121198,21 грн. пені, 33401,04 грн. штрафу та 7729,96 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут Укренергомережпроект з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського Харківської області від 10.03.2017 року у справі №922/200/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до ч.1 ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобовязаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Проте, договір №40-15 від 12.08.2015 року та додатки до нього не містять інформації стосовно технічних характеристик, креслень обладнання, заміна якого передбачалась.

На думку апелянта, прострочення у виконанні робіт мало місце через те, що позивач вчасно не надав йому необхідних вихідних даних на проектування, надання яких передбачено пунктом 3 Порядку розроблення проектної документації на будівництво обєктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 року №45.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2017р. суддею доповідачем по справі №922/200/17 визначено суддю Ільїна О.В. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2017р.

16.05.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні (вх.№5049), яке долучено до матеріалів справи.

18.05.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 року у справі №910/22850/16 (вх.№5163), яке долучено до матеріалів справи.

18.05.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№5164) про призначення експертизи, яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просить призначити у справі судову експертизу, проведення якої просить доручити Харківському науково дослідному інституту судових експертиз засл. проф. ОСОБА_4 та на вирішення експерта поставити наступні питання:

Які вихідні дані згідно офіційних норм і правил та згідно умов договору №40-15 від 12.08.2015 року є необхідними для виконання робіт з розробки проектної документації на встановлення резервної фази автотрансформатора типу АОДЦТН-417000/750/500/15,75. Заміна автотрансформатора АТ-2 на резервну фазу ПС 750кВ Донбаська?;

Чи підтверджується матеріалами справи факт надання позивачем ДП НЕК Укренерго відповідачу ДПВНДІ Укренергомережпроект вихідних даних у обсязі необхідному і достатньому для виконання робіт з розробки проектної документації на встановлення резервної фази автотрансформатора типу АОДЦТН-417000/750/500/15,75. Заміна автотрансформатора АТ-2 на резервну фазу ПС 750кв Донбаська?

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника апелянта про призначення у справі судової експертизу, дійшла висновку про відмову в його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 «Про деякі питання призначення судової експертизи», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Частина 1 ст. 43 ГПК України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Системний аналіз положень ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що для вирішення господарського спору та прийняття рішення у справі господарський суд на підставі доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України (мають бути належними, допустимими та відповідати вимогам щодо певного засобу доказування) має враховувати лише ті встановлені та досліджені обставини справи, що мають значення для справи. Збір же господарським судом доказів (у тому числі у порядку ст.ст. 38, 41 ГПК України), що мають підтверджувати або підтверджують обставини, що не мають значення для справи, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та може призвести до зайвих процесуальних дій у справі та, як наслідок, затягування розгляду справи. Тобто суд, збираючи докази у справі та вирішуючи питання щодо обставин, які підтверджуються цими доказами та мають значення для справи, має виходити із предмету доказування та, на підставі норм діючого законодавства, визначати межі доказування у конкретному спорі.

А тому, колегія суддів вважає, що відповідачем не обґрунтовано доцільність проведення судової експертизи та зупинення провадження у справі, а також не вказано, зясування яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору потребує спеціальних знань та не визначено конкретних підстав для проведення експертизи, і відповідно, для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В.) розгляд справи відкладено на 06.06.2017 року, у звязку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

23.05.2017 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№5355), який долучений до матеріалів справи.

Позивач, в обґрунтування своєї правової позиції, зокрема, зазначає про те, що укладений між сторонами договір не містить обов'язку позивача, як замовника, надати відповідачу, як проектувальнику, відповідні вихідні дані, та взагалі не конкретизовано яку саме технічну документацію повинен передати позивач відповідачу.

На думку позивача, апелянт, всупереч вимог ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів того, що він не міг виконати передбачені договором роботи згідно з додатком №1 до договору (завдання на проектування), який містить відповідні технічні дані.

01.06.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№5785), які долучені до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2017 року, у звязку з відпусткою судді Ільїна О.В., суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.06.2017 року, розгляд справи відкладено на 04.07.2017 року, у звязку зі зміною складу колегії суддів.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У судовому засіданні 04.07.2017 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

12.08.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання проектної роботи №40-15, відповідно до умов якого проектувальник зобов'язується відповідно до завдання на проектування Розробка проектної документації на встановлення резервної фази автотрансформатора типу АОДЦТН-417000/750/500/15,75. Заміна автотрансформатора АТ-2 ф.В на резервну фазу ПС 750 кВ Донбаська інв. № новий, яке є Додатком №1 до Договору (далі - Завдання на проектування), інших умов договору (щодо обсягів, порядку, строків, якості) та згідно з вимогами чинного законодавства України розробити, оформити проектну документацію, замовити проведення державною експертною організацією державної експертизи проектної документації та здійснювати супровід її проведення для отримання позитивного відгуку державної експертної організації за результатами проведеної експертизи (надалі - Експертний звіт) і передати у власність Замовнику розроблену проектну документацію разом з Експертним звітом (надалі - проектна робота), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити Проектувальнику проектну роботу на умовах договору (п.1.1 договору).

У відповідності до пункту 2.2. договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 20.05.2016 року), вартість проектних робіт стадія Проект та проведення державної експертизи з отриманням Експертного звіту (з позитивним відгуком) становить 318 105,12 грн., в тому числі ПДВ (20%) 53 017,52 грн., вартість проектних робіт стадії Робоча документація становить 477 157,68 грн.. в тому числі ПДВ (20%) 79 526,28 грн.

Згідно п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 20.05.2016р.) Проектувальник виконує роботу протягом 2015-2016 рр. стадіями, а саме:1- стадія - Проект та проведення експертизи строк виконання 15.06.2016р.; 2 - стадія - стадія Робоча документація - строк виконання до 30.06.2016р.

У п. 3.22 договору сторони погодили, що вказаний договір діє до 11.08.2016р.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що 1 стадію Проект відповідач виконав лише 06.09.2016 року, що підтверджується ОСОБА_2 приймання виконаної проектної роботи від 06.09.2016 року №№ 35/06-16, 35/06-16-1, 35/06-16-2, а 2 стадію Робоча документація відповідач виконав лише 20.10.2016 року, що підтверджується ОСОБА_2 приймання виконаної проектної роботи від 20.10.2016 року № 52/09-16.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 403 994,06 грн. - пені та 111 336,80 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №40-15 від 12.08.2015 року.

10.03.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду на проведення проектних робіт за яким відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.ч 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України зазначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами частини 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Еосподарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, як вже було зазначено вище, 1 стадію Проект відповідач виконав лише 06.09.2016 року, що підтверджується ОСОБА_2 приймання виконаної проектної роботи від 06.09.2016 року №№ 35/06-16, 35/06-16-1, 35/06-16-2, а 2 стадію Робоча документація відповідач виконав лише 20.10.2016 року, що підтверджується ОСОБА_2 приймання виконаної проектної роботи від 20.10.2016 року № 52/09-16.

Умовами п. п. 3.7, 2.5.2. договору передбачено, що виконані роботи засвідчуються підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

У пункті 4.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань проектувальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% (нуль цілих п'ять десятих відсотка) ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% (чотирнадцяти відсотків) від вказаної ціни.

Пунктом 3.23 договору передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов.

Факсограмами від 17.03.2016 року №03/03-1-1/2985 та від 21.06.2016 року №04/04-2-1-1/7167 позивач повідомив відповідача про необхідність виконання робіт у строки передбачені договором.

Відповідей на вказані факсограми, а також повідомлень відповідача про неотримання ним технічних даних, матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем вірно.

Апелянт в обґрунтування свої правової позиції зазначає, зокрема, про те, що позивач вчасно не передав йому вихідних даних на проектування.

Колегія суддів з такими доводами апелянта не погоджується та враховує п. 1.1 договору, відповідно до умов якого проектувальник зобов'язався виконати роботи відповідно до завдання на проектування Розробка проектної документації на встановлення резервної фази автотрансформатора типу АОДЦТН-417000/750/500/15,75. Заміна автотрансформатора АТ-2 ф.В на резервну фазу ПС 750 кВ Донбаська інв. № новий, яке є Додатком №1 до Договору (далі - Завдання на проектування) і такий додаток містить відповідні технічні дані.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що додаток №1 до договору містить відповідні технічні дані.

При цьому, відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів того, що він не міг виконати передбачені договором роботи згідно з цим додатком.

Приписами статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Окрім того, 12.05.2016 року між позивачем, відповідачем та іншими виконавцями відбулася виробнича нарада з питань отримання та передачі виконавцям технічної документації щодо трансформаторів, заміна яких передбачалася на підстанціях підприємства, хід якої зафіксовано протоколом наради від 12.05.2016 року. На зазначеній нараді прийнято рішення про надання необхідної на вимогу відповідача технічної інформації щодо виконання проектувальних робіт. Також на вказаній нараді додатково узгоджено, що строк виконання відповідачем робіт за договором від 12.08.2015 року №40-15 - 15.06.2016 року.

За таких обставин, відповідач, укладаючи з позивачем договір на відповідних умовах, усвідомлював значення своїх дій, а відповідно, й усвідомлював той факт, що він бере на себе зобовязання виконати відповідні роботи на підставі документів, що є додатками до договору та нести відповідні ризики, повязані з простроченням виконання робіт.

Таким чином, посилання апелянта на належне виконання ним умов договору щодо виконання проектної роботи №40-15 від 12.08.2015 року є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та зібраними по справі доказами.

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції просив прийняти до уваги те, що він є державним підприємством, фінансується за рахунок коштів бюджету, має скрутний фінансовий стан, виконання ним свого зобовязання перед позивачем та зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій.

Місцевий господарський суд, скориставшись своїм правом згідно п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір пені на 70%, у звязку з наявністю передбачених статтею 233 Господарського кодексу України, ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України підстав для зменшення пені та штрафу.

Колегія суддів з такими висновками господарського суду першої інстанції погоджується та враховує наступне.

Приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягненні пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) від 29.04.2013р. №01-06/767/2013, положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд першої інстанції взяв до уваги наступні обставини: відповідач є державним підприємством; фінансується за рахунок коштів бюджету; має скрутний фінансовий стан; незначну кількість днів прострочення виконання основного зобовязання та в подальшому виконання передбачених робіт; недоведення позивачем понесення збитків від прострочення зобовязання відповідачем.

Отже, враховуючи обовязковість виконання зобовязань за умовами укладеного між сторонами договору, баланс інтересів сторін, виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, хоч і не встановлені договором строки, господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про зменшення штрафних санкцій на 70% та стягнення з відповідача на користь позивача 121198,21 грн. пені та 33401,04 грн. штрафу.

Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно скористався своїм правом згідно п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і зменшив розмір пені на 70%, у звязку з наявністю передбачених статтею 233 Господарського кодексу України, ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України підстав для зменшення пені та штрафу.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 16.03.2016р. у справі №906/1599/15, від 23.02.2016р. у справі №903/861/15.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді судового рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту Укренергомережпроект, м. Харків слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту Укренергомережпроект, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2017р. у справі №922/200/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.07.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Россолов В.В.