Постанова № 67617838, 06.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 липня 2017 року №826/13444/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2015 №14526552203,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2015 №14526552203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 27.01.2015 №71/26552203/32045351 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2015 №14526552203 . За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 27.01.2015 №71/26552203/32045351 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2015 №14526552203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс».

Адміністративну справу №826/13444/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» за період серпень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Грейд» статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 312240,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 27.01.2015 №71/26552203/32045351 прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2015 №14526552203, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 312240,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.01.2015 №71/26552203/32045351 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Грейд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» за договором поставки від 02.06.2014 №020601.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Грейд» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки від 02.06.2014 №020601, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, визначений у пункті 2.1 цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті кількості та за цінами, викладеним у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

За умовами вказаного договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії товару узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку товару відповідно до умов, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість та асортимент товару, що поставляється, узгоджуються сторонами заздалегідь та фіксуються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору, доставка товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця за адресою: Київська область, Броварський район, село Гоголів, вулиця Куйбишева, 7/2.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії: договору поставки від 02.06.2014 №020601, видаткових накладних, податкових накладних, картки рахунку 631 за серпень 2014 року, платіжних доручень, договорів оренди та складського приміщення з публічним акціонерним товариством «Гоголівська стрічкоткацька фабрика» від 01.01.2013 №01/01/13-О та оренди виробничого та складського приміщення з товариством з обмеженою відповідальністю «Веста» від 01.01.2011 №010111.

Також, матеріали справи містять документи, які підтверджують використання позивачем товарів (комплектуючих матеріалів) поставлених товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» при виробництві кухонних меблів, а також копії видаткових накладних до них, які підтверджують факт відвантаження готової продукції виробленої позивачем з використанням комплектуючих матеріалів поставлених товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс», зокрема, копії специфікацій.

З огляду на викладене, операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, на думку суду, є необґрунтованим, оскільки за змістом договору поставки - доставка товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця.

Водночас суд вважає за необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Окрім того, суд звертає увагу, що питання реальності господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Грейд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» за договором поставки від 02.06.2014 №020601 було предметом дослідження в адміністративній справі №826/13443/15 (період липень 2014 року).

Згідно висновків постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2015 №826/13443/15, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015, господарські відносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Грейд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» за договором поставки від 02.06.2014 №020601 мали реальний характер.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 №К/800/46865/15 рішення судів залишено без змін.

Згідно з частиною четвертою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлена реальність господарських операцій здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Грейд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» за договором поставки від 02.06.2014 №020601, а предметом даної справи є правильність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Про Сервіс» за договором поставки від 02.06.2014 №020601 (період серпень 2014), позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд» є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.02.2015 №14526552203.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.