Постанова № 67617837, 06.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 липня 2017 року №826/15852/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто»

до

державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0003332202,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в частині проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо формування товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» податок на прибуток підприємства за 2015 рік та визнати протиправними висновки відповідача щодо неможливості віднесення товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік, суми у розмірі 522 993,33 грн. за рахунок взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» у січні 2015 року, викладені в акті перевірки від 08.05.2015 №416/26-54-22-02/33298277;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.05.2015 №0003332202, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 156 899,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 104 599,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 52 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією. Крім того, за твердженням позивача, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто», оскільки в останнього на момент проведення перевірки не виникло обов’язку з декларування та сплати податку на прибуток за 2015 рік, оскільки звітний період на той момент ще не завершився.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом правомірно, у межах наданих йому повноважень, з огляду на виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» за період грудень 2014 року – січень 2015 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» положень пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за перевіряємий період на загальну суму 104 599,00 грн., у тому числі за січень 2015 року у розмірі 104 599,00 грн.

На підставі викладеного державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.05.2015 №416/26-54-22-02/33298277 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0003332202, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 156 899,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 104 599,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 52 300,00 грн.

Вважаючи факт проведення перевірки та вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією в Оболонькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено саме позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто», за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Окрім того, згідно позиції Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.12.2010, платник податків, який вважає порушеними порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду у суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише у тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2015 у справі №К/800/39334/14 (ЄДРСР №47799948).

Також, слід зазначити, що за результатами розглядуваної перевірки контролюючим органом не зроблено висновків про порушення позивачем порядку нарахування та сплати податку на прибуток, а також не збільшено розміру заборгованості з даного податку, а тому твердження позивача про безпідставність оскаржуваної перевірки суд відхиляє як необґрунтовані.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправними дій державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в частині проведення документальної позапланової виїзної перевірки щодо формування товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» податок на прибуток підприємства за 2015 рік та визнання протиправними висновків відповідача щодо неможливості віднесення товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік, суми у розмірі 522 993,33 грн. за рахунок взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» у січні 2015 року, викладені в акті перевірки від 08.05.2015 №416/26-54-22-02/33298277, суд визнає необґрунтованими та відмовляє у задоволенні останніх.

Щодо суті виявленого порушення положень податкового законодавства суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15, від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14, а також у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 у справі №21-1440а16.

Як вбачається зі змісту акту від 08.05.2015 №416/26-54-22-02/33298277, висновки про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» податку на додану вартість ґрунтуються на відсутності реальності вчинення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» за перевіряємий період.

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (покупець/замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» (постачальник/виконавець) укладено ряд договорів, а саме:

- господарський договір поставки від 05.01.2015 №0501-01, згідно з умовами якого постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві – товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму;

- договір надання послуг від 05.01.2015 №0501-02, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання з технічного обслуговування обладнання СТО, що розташоване за адресою: Московський проспект, 21 в місті Києві;

- договору надання послуг від 06.01.2015 №0601-01, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання з підтримки, супроводження та оновлення програмного забезпечення робочих станцій, що розташовані за адресою: Московський проспект, 21 в місті Києві.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів поставки від 05.01.2015 №0501-01, надання послуг від 05.01.2015 №0501-02, надання послуг від 06.01.2015 №0601-01, специфікації до господарського договору поставки від 05.01.2015 №0501-01, видаткової накладної, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, подорожнього листа.

У свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов’язання з податку на додану вартість за перевіряємий період покладено твердження про те, що проаналізувавши ЄРПН встановлено невідповідність номенклатури придбаних товариством з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» товарів (робіт, послуг) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на користь позивача за період, що перевірявся. На підставі вказаного, контролюючим органом зроблено висновок про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, з огляду на що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов’язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А, відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Натомість, аналіз взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерс АРТ» свідчить, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість; під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Авто» контролюючим органом не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, відповідачем не надано суду доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

При цьому, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 30.01.2017 №К/800/12815/14, від 01.02.2017 №К/800/4797/16, від 01.02.2017 №К/800/989/14, від 23.02.2017 №К/800/32867/16, від 28.02.2017 №К/800/40340/14, від 01.03.2017 №К/800/22196/16, від 14.03.2017 №К/800/30633/16, від 04.04.2017 №К/800/31067/16, від 11.04.2017 №К/800/67420/14, від 25.04.2017 №К/80025368/14, від 26.04.2017 №К/800/49354/13, від 16.05.2017 №К/800/29853/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0003332202 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання даного податкового повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.05.2015 №0003332202.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.