Рішення № 67611198, 03.07.2017, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/657/17

2/610/424/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участі секретаря Косолапової Ю.А.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на спадкування за законом, визнання права власності в порядку спадкування обов'язкової частки; усунення від права на спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому після його уточнення просив:

- встановити факт проживання із 2012 року однією сім'єю померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 разом із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, без шлюбу за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування обов'язкової частки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 на грошові кошти у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на рахунку № НОМЕР_1, внесені на підставі Договору № 45244620 на вклад «Пенсійний» на ім'я фізичної особи від 30.06.2016 року;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 на грошові кошти у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_2, внесені на підставі Договору № 41793120 на вклад «Весна» від 30.03.2016 року;

- усунути ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2012 року по день смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, проживав з нею однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1. Вів з нею спільне господарство, мали спільні інтереси, розподіляли обов'язки, матеріально та морально підтримували один одного, у разі необхідності піклувалися та доглядали один одного, що підтверджується актом комісії Вербівської сільської ради Харківської області від 06.10.2016 року № 164, а також показаннями свідків. Також посилався на те, що 10.09.2015 року ОСОБА_6 отримала закритий перелом шийки правої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів, з цього часу була прикута до ліжка та потребувала постійного стороннього догляду, який здійснював позивач, що дає йому право на спадкування після смерті останньої в першу чергу, а також зважаючи на наявність в нього 2 групи інвалідності також право на спадкування обов'язкової частки квартири АДРЕСА_2, яку згідно заповіту, посвідченого 19 листопада 2008 року Приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Соколовою С.О. померла заповідала відповідачу - ОСОБА_5. Вказував на фактичне прийняття спадщини, позначив на ухиленні відповідача від надання допомоги спадкодавцеві, яка потребувала такової, як на підставу позбавлення відповідача права на спадкування.

В судовому засідання позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представником відповідача надано заперечення, в якому він послався на те, що позивач не проживав однією сім'єю з ОСОБА_6, принаймі останні п'ять років. Про факт наявності у ОСОБА_6 знайомого йому стало відомо на її день народження - ІНФОРМАЦІЯ_4, на якому повідомили, що в 2012 році з метою спілкування вона познайомилася з одним чоловіком, однак його не представила та на дні народження він був відсутній. Вказував на те, що ОСОБА_6 переважно проживала за місцем свого зареєстрованого місця проживання в м. Балаклія, перебувала на обліку в Балаклійському територіальному центрі соціального обслуговування як така, що потребує особливого догляду і отримувала соціальну допомогу в період з 25 січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, знята з обліку 15 серпня 2016 року в зв'язку зі смертю, за нею було закріплено соцпрацівника, вона отримувала субсидію за місцем реєстрації. Також вказував на те, що з ОСОБА_6 спілкувався, допомогу надавав разом з родичами, хоча не систематично, а по мірі можливості. Посилався на те, що позивач проживав у вказаний період однією сім'єю також з іншою жінкою - ОСОБА_10 Також вказав на те, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 не пройшло п'яти років, протягом яких позивач проживав би з нею однією сім'єю, то його неможливо віднести до четвертої черги спадкоємців за законом, а також до будь-якої іншої черги, оскільки нормами Сімейного кодексу України закріплено реєстраційну фор?му укладання шлюбу, а нормами Цивільного кодексу України не встановлено можливість спадкування за законом першої черги осіб, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, а також в цьому випадку не передбачено наявність обов'язкової частки у спадковому майні. Послався на ті обставини, що для спадкування не встановлено обов'язкову необхідність догляду за спадкодавцем, більш того, він такої можливості не мав в зв'язку з проживанням на значній відстані та наявністю сім'ї, яку необхідно утримувати. Більш того, ОСОБА_6 відвідували родичі, допомога їй надавалася, а вони підтримували стосунки. Вклади в банку є особистими грошовими коштами ОСОБА_6 Тому просив в задоволенні позову відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.

В судовому засідання представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених в поданому запереченні, з урахуванням показань свідків та досліджених доказів.

Суд, вислухавши представників сторін, допитавши свідків, та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

За ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить копія свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3, виданого 16.08.2016 року Балаклійським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області (а.с.7).

Згідно заповіту, посвідченого 19 листопада 2008 року Приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Соколовою С.О. на випадок своєї смерті ОСОБА_6 зробила наступне розпорядження: належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2, заповідала ОСОБА_5 (а.с.11).

10.09.2015 року ОСОБА_6 отримала закритий перелом шийки правої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів, що встановлено з копії Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 12567 (а.с.8).

Однак, вказана виписка та інші подані позивачем медичні документи не підтверджують того факту, що ОСОБА_6 перебувала в безпорадному стані та потребувала постійного стороннього догляду.

Актом комісії Вербівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 06.10.2016 року № 164 встановлено, що ОСОБА_6 з 2012 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3, проживала разом зі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

В процесі розгляду справи позивачем та його представником надано акт комісії Вербівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 19.06.2017 року, яким встановлено, що ОСОБА_6 з 2011 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3, проживала разом зі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.185).

Відповідно до довідки Вербівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 29.06.2017 року №651 значиться, що ОСОБА_6 з 2011 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3, проживала разом зі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Довідка складена на підставі акту комісії Вербівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 19.06.2017 року (а.с.186).

З пояснень позивача вбачається, що при складанні акту від 06.10.2016 року № 164 допущено помилку щодо початкової дати проживання ОСОБА_6 за його адресою, що й було підставою виправлення інформації в акті.

Однак суд критично ставиться до акту від 19.06.2017 року та довідки від 29.06.2017 року, оскільки в процесі розгляду справи жоден свідок як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача не міг підтвердити точну дату чи то рік, з якого ОСОБА_6 почала проживати зі ОСОБА_1, щодо ведення спільного бюджету, то ця інформація виходила лише зі слів та показань самого позивача, свідками не підтверджена.

Також в процесі допиту свідка ОСОБА_11 - депутата Вербівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, яким підписано вищевказані акти, повідомлено, що акт від 06.10.2016 року, складений Секретарем сільради він підписав за місцем проживання ОСОБА_1 поза межами його помешкання, інформацію встановлено зі слів позивача. Сусіди повідомили, що ОСОБА_6 проживала за цією адресою близько п'яти років. Щодо акту від 19.06.2017 року, то ним повідомлено, що вказаний акт він підписав не за місцем проживання ОСОБА_1, документ йому надано позивачем з поясненням того, що в акті від 06.10.2016 року допущено помилку, яку необхідно виправити, акт надано разом з підписами свідків, яких він не опитував. Також ОСОБА_11 повідомив, що йому особисто невідомо про дату, з якої ОСОБА_6 мешкала в помешканні ОСОБА_1

Також свідок ОСОБА_11, яким складено акт повідомив, що акти 2016 та 2017 років складені зі слів ОСОБА_1, інформація ним особисто не перевірялася, він є лише депутатом сільської ради, який закріплений за даною вулицею.

При цьому суд зазначає, що особа, яка підписала акт від 19.06.2017 року - ОСОБА_12 був допитаний в судовому засідання в якості свідка зі сторони позивача та повідомив лише ту обставину, що він допомагав ОСОБА_1 в 2015 році, коли він привіз жінку з лікарні. До цієї дати він ОСОБА_6 не бачив. Інформація про те, що вона проживала в помешканні позивача певний період йому відомо зі слів сусідів.

Також свідком ОСОБА_12 підтверджено, що ОСОБА_1 відвідував помешкання ОСОБА_10, однак точно не вказано періоду.

Допитаний в якості свідка позивач також не вказав точну дату, з якої він познайомився з ОСОБА_6, обмежившись посиланням на рік знайомства - 2011, а також на те, що вони з ОСОБА_6 зустрічали Новий рік 2012 в його помешканні, пояснив свої доводи, викладені в позовній заяві, однак плутався в показаннях відносно представника відповідача ОСОБА_3, вказавши що до початку звернення до суду його не зустрічав, з ним не знайомий, родичів ОСОБА_6 фактично не бачив, допомоги не отримував, які змінив в процесі розгляду справи та допиту свідків зі сторони відповідача. Повідомив про обставини проживання, вказав на тому, що ОСОБА_6 телефонувала до відповідача, однак останній не виявив бажання приїздити до неї. Повідомив про те, що йому відомо про наявність заповіту, а також вказав на бажанні його та ОСОБА_6 одружитися. ОСОБА_1 повідомив про факт знайомства з ОСОБА_10 як сусідкою, але раніше під час того, як вона піклувалася про його батька. Вказані свідчення також ним було змінено в процесі допиту інших свідків.

Таким чином, суд критично ставиться до свідчень ОСОБА_1 та до поданих ним документів на підтвердження факту проживання з ОСОБА_6, оскільки вказані факти не знайшли своє відображення при розгляду справи та не підтверджені ні доказами, ні показаннями свідків.

Достеменно відомо лише те, що вже після отримання перелому шийки правої стегнової кістки 10.09.2015 року, з лікарні її забрав ОСОБА_1 та вона почала проживати за місцем його реєстрації.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила, що у позивача проживала жінка, яку вона сприймала як сусідку. Щодо обставин проживання їй нічого невідомо. Впевнена, що проживає з 2012 року, так як бачила її в березні 2012 року на похованні свого чоловіка. Інша інформація їй не відома.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_6 побачив вперше навесні 2015 року в помешканні ОСОБА_1 З його слів вона вела себе як господарка в помешканні, однак чи мали вони спільний бюджет йому невідомо. Пояснив, що про період проживання йому також відомо зі слів сусідів. Вказав на те, що йому відомо, що ОСОБА_6 отримала травму та померла в 2016 році.

Свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона доглядала за братом ОСОБА_1, а також вказала на тому, що саме вона познайомила ОСОБА_6 зі ОСОБА_1 ОСОБА_6 вона знає близько 3 років, живуть неподалік (в одному дворі), мають поряд огороди. Повідомила, що ОСОБА_6 поїхала проживати за місцем мешкання ОСОБА_1, вона з нею спілкувалася в телефонному режимі, приїздила в с. Вербівка до неї одного разу.

Суд критично ставиться до показань вказаних свідків, оскільки вони не підтвердили стосунків між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, їх взаємовідносин, тощо, що вони мали спільний бюджет, свідки лише пояснили, що ОСОБА_6 проживала в помешканні ОСОБА_1, однак про їхні стосунки їм достеменно не відомо.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка представник відповідача ОСОБА_3 повідомив, що він є племінником ОСОБА_6 Йому про існування у ОСОБА_6 знайомого стало відомо ІНФОРМАЦІЯ_4 на дні народження тітки, який був в колі сім'ї, самого ОСОБА_1 на дні народження не було. Стосунки між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5 охарактеризував як гарні, вказавши, що останній передавав посилку, спілкувався з ОСОБА_6, але зважаючи на сімейні обставини та матеріальне становище не міг в повній мірі піклуватися про ОСОБА_6 Пояснив інші обставини справи, вказавши на тому, що ОСОБА_6 їздила в с. Вербівка в гості, його туди не запрошували. Повідомив, що вони з родичами періодично надавали допомогу ОСОБА_6 Відповідач не встиг приїхати на поховання ОСОБА_6, однак допомогу надав на поховання. Вони з родичами передали через брата ОСОБА_17 грошові кошти на поховання ОСОБА_6 Також вказав на тому, що ОСОБА_6 мала достатньо власних коштів для забезпечення себе. Повідомив, що зі ОСОБА_16 вперше побачився в 2014 році, потім після смерті ОСОБА_6 та в суді. Вказав на тому, що його брат та мати відвідували ОСОБА_6 в с. Вербівка. Пояснив, що його жінка та мати мають незадовільний стан здоров'я, в період, коли ОСОБА_6 зламала ногу здоров'я його дружини та матері погіршилося та він не міг здійснювати будь-який догляд за ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_17 повідомив, що про знайомство ОСОБА_6 та ОСОБА_1 йому стало відомо ІНФОРМАЦІЯ_4 на дні народження тітки ОСОБА_6 Влітку 2014 року після дзвінка ОСОБА_6 він вперше приїхав в с. Вербівка, де на той час вона перебувала. Він декілька разів привозив їй продукти харчування, передавав незначні гроші, що надавалися родичами. Грошові кошти від родичів на поховання ОСОБА_6 від також передавав ОСОБА_1 Характер взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 він повідомити не взмозі.

Свідок ОСОБА_18 повідомила, що є невісткою ОСОБА_6, знає останню близько 50 років. ІНФОРМАЦІЯ_4 вперше почула про ОСОБА_1 як друга ОСОБА_6 Зазначила на тому, що ОСОБА_6 гостювала у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 день народження ОСОБА_6 вони відзначали в с. Вербівка в помешканні ОСОБА_1 Повідомила, що ОСОБА_6 мала особисті грошові кошти та заощадження. Також вказала на тому, що її син ОСОБА_19 переважно відвідував ОСОБА_6 в с. Вербівка. Вона в основному спілкувалася з останньою в телефонному режимі. Після травми ОСОБА_6 одного разу її відвідувала в с. Вербівка, прибирала у домоволодінні ОСОБА_1 В 2016 році захворіла, потребувала лікування та не мала можливості надавати допомогу ОСОБА_6 Зазначила на тому, що грошові кошти, ліки та продукти харчування передавала ОСОБА_6 через сина ОСОБА_17.

Допитана в якості свідка ОСОБА_21, повідомила, що в період з 2007 року по червень 2015 року вона як соціальний працівник здійснювала обслуговування ОСОБА_6 два рази на тиждень (вівторок та п'ятницю). На день народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 в обід остання познайомила її та інших присутніх осіб зі ОСОБА_1, повідомивши особисто ОСОБА_21 про те, що родичі будуть в неї ввечері. Про характер стосунків ОСОБА_6 зі ОСОБА_1 їй нічого невідомо. Також вказала на тому що десь з 2013 року вона почала жити у Вербівці. Приїздила за місцем реєстрації, отримувала в м. Балаклія послуги її як соцпрацівника, оформляла субсидію. Вказала на тому, що з 2014 року ОСОБА_6 їй особисто надала ключі від квартири, вказала, що ОСОБА_6 мала нормальний фінансовий стан. У Вербівку до неї їздили племінник ОСОБА_17 та невістка ОСОБА_18.

Свідчення ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також ОСОБА_21 в частині дати знайомства ОСОБА_6 зі ОСОБА_1 співпадають, тому суд розцінює їх як такі, що підтверджені належним чином.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_22 пояснив, що ОСОБА_1 доглядав за сусідкою ОСОБА_10, приходив до неї, бажав, щоб вона переїхала до нього, вимагав гроші, а також був виселений із домоволодіння останньої в зв'язку з тим, що вона його боялася та відмовилася від його допомоги. Також він підтвердив дані позивача щодо наявності між ним та ОСОБА_1 конфлікту. Щодо взаємовідносин ОСОБА_1 та ОСОБА_23 цей свідок інформації не надав, зазначивши, що у помешканні ОСОБА_1 проживала певна жінка, про період проживання якої він зазначити точно не має можливості. Повідомив також, що по вулиці позивача також називають «ОСОБА_1».

Незважаючи на те, що свідок ОСОБА_12, а також сам позивач підтвердили взаємовідносини між ОСОБА_10 та ОСОБА_1, однак з певними відмінностями в періоді, Суд, зважаючи на взаємовідносини між позивачем та свідком ОСОБА_22, критично ставиться до його свідчень, та зазначає на тому, що вказана обставина не має впливу на розгляд даної справи, а свідком не надано змістовної інформації, яка може вплинути на розгляд спору.

Довідкою Балаклійського територіального центру соціального обслуговування від 05.04.2017 року за № 165, вказано, що гр. ОСОБА_6, 1932 р.н., проживала за адресою: АДРЕСА_2 та перебувала на обліку як така, що потребує особливого догляду і отримувала соціальну допомогу в період з 25 січня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3. Знята з обліку 15 серпня 2016 року в зв'язку зі смертю (а.с.52).

Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області № 2508 від 15.05.2017 року та документів, які подано представником відповідача, ОСОБА_6 отримувала субсидію за зареєстрованим місцем свого проживання: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_6 мала накопичувальні вклади в АТ «Ощадбанк», зокрема вклади від 18.09.2008 року на суму 2 000,00 грн., який 18.03.2009 року збільшено до суми 3 000,00 грн., 22.09.2010 року на суму 7 000,00 грн., 17.12.2011 року на суму 9 000,00 грн., 26.09.2013 року на суму 8 000,00 грн., якими вона користувалася, що підстверджується доданими представником відповідача документами, зокрема: договором № 2 на вклад «Накопичувальний Ощадного банку» на ім'я фізичної особи від 18.09.2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6, Додатковим договором № 1 до договір № 2 від 18.09.2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6, випискою з рахунку в національній валюті ОСОБА_6 за період з 18.09.08 по 21.09.10, Договором № 3 на вклад «Комбінований строковий Ощадного банку» на ім'я фізичної особи від 22.09.2010 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6, Договором № 20 на вклад «Комбінований» на ім'я фізичної особи від 17.12.2011 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6, Договором № 17362220 на вклад «Комбінований» на ім'я фізичної особи від 26.09.2013 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6 (а.с.141-181).

Встановити природу походження грошових коштів, які перебувають на рахунках ОСОБА_6 в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» в якості вкладів за Договором № 45244620 від 30.06.2016 року та Договором № 41793120 від 30.03.2016 року як спільно набутих ОСОБА_6 та ОСОБА_1, так само як і визнати їх особистою власністю ОСОБА_1 суд підстав не вбачає, оскільки позивачем не доведено цього, надані ним пояснення та документи лише встановлюють наявність як в нього, так і ОСОБА_6 окремого доходу та можливості утримувати себе самостійно, а подані відповідачем документи свідчать про наявність тривалий період у ОСОБА_6 заощаджень (вкладів) саме у цьому банку.

Під час допиту позивача останній повідомляючи певні факти з життя зі ОСОБА_6, заперечував факт відвідування її родичами, факт знайомства з представником відповідача ОСОБА_3, факт отримання допомоги від родичів, однак в процесі допиту його та інших свідків зазначив, що вказані факти мали місце, тому суд розцінює його свідчення критично.

На підставі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (тобто на момент смерті), і що не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу , право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Ч. 1 ст. 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

П. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Згідно ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Ввідповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Ч. 1, 3 ст. 2 СК України встановлено, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.

Згідно ч. 2, 4 ст. 3 СК України: сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Ст. 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків по?дружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, ко?ли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Поняття «проживання однією сім'єю» та «член сім'ї» не є тотожними.

Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Норма ст. 1264 ЦК розрахована в перше чергу для того, щоб надати право на спадкування другому з «фактичного подружжя», тобто особі, яка перебувала зі спадкодавцем у фактичних шлюбних відносинах без державної реєстрації шлюбу.

Вказана правова позиція випливає також з п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у позивача права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України, так само як і права на спадкування обов'язкової частки у спадщині.

Вказана позиція суду узгоджується з положеннями СК України, ЦК України, а також п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Також, оскільки позивачем не доведено факт проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, то його неможливо віднести до спадкоємців четвертої черги за законом відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України.

Ч. 2 ст. 1228 ЦК України встановлено, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Однак судом встановлено наявність особистих заощаджень у ОСОБА_6, позивачем не надано доказів, що вклади є спільно набутими грошовими коштами, позивача неможливо віднести до спадкоємців за законом ОСОБА_6, тому ця вимога не підлягає задоволенню.

В процесі рогляду справи судом не встановлено факту ухилення від утримання ОСОБА_6 з боку відповідача, а законодавством не встановлено такого обов'язку, тому позовні вимоги про усунення від спадкування ОСОБА_8 також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 1216,1218,1228,1235,1241,1258,1261,1264 ЦК України, ст.ст.2,3,21,27 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на спадкування за законом, визнання права власності в порядку спадкування обов'язкової частки; усунення від права на спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2017 року.

Суддя В.М. Тімонова