Ухвала суду № 67610530, 06.07.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3469/16-к

Провадження № 11-кп/779/297/2017

Категорія ч. 3 ст. 185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Дячука В.М., Васильєва О.П.,

з участю секретаря Шемрай Г.А.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016090170000744 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Руслана Миколайовича на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2017 року, згідно якого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого: вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2004 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до пяти років позбавлення волі; вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2008 року за ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років трьох місяців позбавлення волі, громадянина України,

винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України, з призначенням покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 17.10 год. 30 вересня 2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - тримання під вартою - залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Відповідно до ст. 72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_2 у строк покарання строк його перебування в Івано-Франківському слідчому ізоляторі з 30 вересня 2016 року до набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день перебування за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого: вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 1998 року за ч. 2 ст. 140 КК України в редакції 1960 року до двох років позбавлення волі; вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 1998 року за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 42 КК України в редакції 1960 року до трьох років 6 місяців позбавлення волі; вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2001 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2. ст. 185, ст. 42 КК України в редакції 1960 року до чотирьох років позбавлення волі; вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2004 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, 70 КК України до чотирьох років 2 місяців позбавлення волі; вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого2009 року за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України до двох років позбавлення волі; вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2012 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 395, ст. 70 КК України до одного року двох місяців позбавлення волі, вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, громадянина України,

винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України, з призначенням покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, частково приєднано покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року й остаточно призначено покарання 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 31 травня 2016 року, зарахувавши у строк відбування покарання за даним вироком суду строк відбутого покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року.

Відповідно до ст. 72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_3 у строк покарання строк його перебування в Івано-Франківському слідчому ізоляторі з 31 травня 2016 року до набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день перебування за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, розлученого, раніше судимого: вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 1994 року за ч. 1 ст. 145, ч. 1 ст. 89, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України в редакції 1960 року до пяти років позбавлення волі; вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до одного року обмеження волі, громадянина України,

винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України, з призначенням покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

Згідно з ст. 71 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2016 року й остаточно призначено покарання 3 (три) роки 4 (чотири) місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 17.00 год. 28 листопада 2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Відповідно до ст. 72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_4 у строк покарання строк його перебування в Івано-Франківському слідчому ізоляторі з 28 листопада 2016 року до набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день перебування за два дні позбавлення волі.

Процесуальні витрати покладено на ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнуто із них в дохід держави в дольовому порядку по 527,76 грн. за висновки експертів № 1.3 697/16 від 20 вересня 2016 року та № 485 Д від 15 червня 2016 року.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто солідарно із обвинувачених в користь потерпілого 4838,00 грн. матеріальної шкоди та 4500,00 грн. моральної шкоди, у задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1102,40 грн. судового збору в користь Державної судової адміністрації.

за участю прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить переглянути строк, на який він засуджений. В обґрунтування таких доводів зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в нього на утриманні слаба і немічна мати пенсійного віку, якій потрібен послідовний догляд і допомога, його батько помер, він з дружиною виховує сина і дочку, дружина не працює, переважно гроші заробляв він працюючи на пилорамі, тому забезпечував сім`ю матеріально тільки він.

Не погоджуючись з оскаржуваним вироком ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить після повторного дослідження доказів скасувати його та прийняти нове рішення. Посилається на те, що суд не виконав вимоги передбачені процесуальним законом, не вирішив всіх необхідних питань, не дав належну оцінку обставинам справи. Вважає, що вирок ухвалено без належного врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї. Наголошує, що він своєї вини не визнавав повністю, пояснював, що допомагав ОСОБА_2 доносити речі, що вони викрадені не знав. Про це він дізнався згодом та у вчиненому щиросердечно розкаявся, просив суворо не карати. Посилається на показання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4, свідка ОСОБА_8, відомості з письмових доказів. Наголошує на неповноті судового розгляду та невідповідності висків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що суд першої інстанції допустив істотні порушення Кримінального процесуального кодексу України, що перешкодило йому всебічно розглянути кримінальне провадження, встановити істину по ньому, забезпечити права та законні інтереси учасників процесу, винести законний, обґрунтований та справедливий вирок. Підсумовує, що фактичні обставини покладені в основу вироку не відповідають дійсності. Вважає, що суд необґрунтовано дійшов висновку про наявність вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Вчинені дії ОСОБА_3 кваліфіковано не вірно.

Обвинувачений ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить обмежити його покарання відбутим строком або звільнити його. Мотивує свою позицію тим, що суд не взяв до уваги покази ОСОБА_2, який послідовно і досконало розказав усі деталі даної справи. Зазначає, що суд проігнорував покази ОСОБА_8, на яких базувалися всі обвинувачення. Вважає, що на підтвердження його винуватості немає жодного доказу. Наголошує, що йому не було надано адвоката, який би міг в повній мірі захистити його права. Вказує, що незважаючи на те, що його взято під варту 30 вересня 2016 року, строк відбуття покарання йому рахують з 28 листопада 2016 року.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржений вирок суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених, вважає вирок таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону. Посилається на ст. 370 КПК України, закріплене у ст. 59, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України, положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколах до неї. Зазначає, що їх не було враховано місцевим судом. вказує, що в ході судового розгляду судом першої інстанції ОСОБА_4 не було забезпечено участь захисника, незважаючи на те, що в ході судового засідання, яке відбулось 22 грудня 2016 року він вказав на наявність у нього захисника, що підтверджується листом регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги в Івано-Франківській області. Незважаючи на вказане у наступних судових засіданнях судом не з`ясовувалося питання можливості продовження розгляду у відсутності його захисника. Вказані порушення вважає істотними з огляду на зміст ч. 1 ст. 412 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням в інше приміщення чи сховище.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи раніше неодноразово судимими за корисливі злочини, на шлях виправлення не стали, а повторно вчинили злочини проти власності.

Так, 26 травня2016 року о 01.00 год. ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, йшли по вулиці Вітовського в м. Калуш Івано-Франківської області, де побачили домоволодіння ОСОБА_5.

Згодом, діючи повторно, з корисливих мотивів, умисно та з метою незаконного збагачення, відповідно до попередньої домовленості, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно проникли на загороджену територію подвір`я домоволодіння ОСОБА_5 Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою домовленістю між собою, ОСОБА_2 за допомогою металевого прута зірвав навісний замок дверей цегляного гаражу та спільно з ОСОБА_3 проникли в середину приміщення, а ОСОБА_4 залишився біля воріт гаража. Знаходячись у вказаному приміщенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшукали та діючи повторно, таємно викрали майно, а саме: саморобний зварювальний апарат із двома мідними кабелями довжиною 5 метрів із зажимами на кожному з них та мідним кабелем із штепсельною вилкою довжиною 5 метрів вартістю 1730 гривень; зарядний пристрій для акумулятора вартістю 600 гривень; чохол із рожковими ключами в кількості 6 штук (розмірами 8-10 мм, 10-12 мм, 13 мм, 14-17 мм, 17-19 мм, 19-24 мм) вартістю 180 гривень, металеві плоскогубці вартістю 80 гривень, молоток вартістю 60 гривень, сокиру вартістю 300 гривень, накидні ключі в кількості 13 штук ( розмірами від 8 мм, 10 мм, 12 мм, 16-17 мм, 13 мм, 14 мм, 15 мм, 17 мм, 17-19 мм, 19-18 мм, 19-21 мм, 22-24 мм, 24-27 мм) вартістю 230 гривень; кутову шліфмашинку марки «Фіолент», вартістю 1500 гривень; дві викрутки фігурну вартістю 30 гривень та плоску вартістю 40 гривень; електромотор із кріпленнями від пральної машинки «RIGA» потужністю 1425 оборотів за хвилину вартістю 230 гривень, два подовжувачі один із мідним кабелем січенням 2,5 мм довжиною 5 метрів із ) однією вилкою та корпусом з однією розеткою вартістю 70 гривень, ще один із мідним кабелем січенням 2,5 мм довжиною 8 метрів із однією вилкою та корпусом круглої форми на 4 розетки вартістю 180 гривень, дві частини проводу довжиною 2,37 метра та 6,8 метра, завтовшки: жили із металу білого кольору - 1,6 мм, та ізоляції - 3,6 мм., картоплю в кількості 25 кг вартістю 88 гривень; 2 банки об`ємом 3 літра кожна, а саме консервований компот з аличі вартістю 25 гривень та консервовані ягоди черешні вартістю 25 гривень, та передали ОСОБА_4, який викрадене переніс і заховав у спеціально підшукане для цього місце, неподалік домоволодіння ОСОБА_5

Всього в результаті злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_5 спричинено матеріальні збитки на загальну суму 5188 гривень.

У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вийшли з приміщення гаража та разом із ОСОБА_4 перенесли викрадене до місця проживання ОСОБА_8 по вулиці Січових Стрільців, 11/17, в м. Калуш та розпорядились ним на власний розсуд.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, заяв про розгляд апеляційної скарги за його участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

Тому, оскільки згідно ч. 4 ст. 405 КПК України це не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за його відсутності.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи його апеляційної скарги, просив її задовольнити, не заперечував проти задоволення апеляційних скарг, поданих іншими сторонами кримінального провадження;

- обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_7 просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3, з мотивів, викладених у ній; погодились з доводами апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та прокурора.

- обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 наголошували на порушенні права обвинуваченого на захист, вказували, що за таких обставин вирок не може залишатися в силі та підлягає скасуванню; погодились з доводами апеляційної скарги прокурора;

- прокурор просив задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати вирок суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції у звязку з підстав істотним порушенням кримінального процесуального закону, а саме порушенням права обвинуваченого ОСОБА_4 на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають до часткового задоволення, апеляційна скарга прокурора задоволенню в повному обсязі, а вирок суду першої інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Згідно з ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум на такі гарантії на основі цілковитої рівності:

b) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником;

d) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника;

- якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли у нього немає достатньо коштів для оплати цього захисника.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення обвинуваченому права на захист.

Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а ст. 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

Згідно з ст. 7 КПК України право на захист віднесено до загальних засад кримінального провадження.

Колегія суддів зазначає, що право на захист зберігається протягом усього кримінального провадження (на будь-якій його стадії).

Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема, у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником..., є однією з основних ознак справедливого судового розгляду». Також у п. 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду».

Проте, суд першої інстанції при постановлені судового рішення знехтував вказаними вимогами закону, що призвело до істотного порушення вимог діючого кримінального законодавства.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, 30 вересня 2016 року адвокату ОСОБА_7 ОСОБА_9 центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області видано доручення № 009-0000762 для надання ОСОБА_4 безоплатної вторинної правової допомоги.

Як прослуховується з звукозапису судового засідання в суді першої інстанції 22 грудня 2016 року ( 1 хв. 57 секунд запису ) ОСОБА_4 вказав суду першої інстанції, що в нього є захисник.

Під час судового провадження в суді першої інстанції ОСОБА_4 не виражав у будь-який спосіб добровільну відмову від призначеного захисника. Відповідно, така відмова не відбулася в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування та належним чином не зафіксована в жодному процесуальному документі. Також така відмова не зафіксована на носії інформації.

З огляду на відсутність підстав вважати обвинуваченого ОСОБА_4 таким, що відмовився від захисника та бажав захищати себе особисто, останній мав наміри мати призначеного йому захисника, скористатися своїм правом одержувати на кваліфіковану правову допомогу захисника, що відповідно до ч. 1 ст. 47 КПК України зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність обвинуваченого.

Також в судовому засіданні апеляційного суду не здобуто відомостей про те, що призначений захисник ОСОБА_4 у звязку з наявністю відповідних виключних підстав відмовився від виконання своїх обов'язків. Матеріали кримінального провадження не містять даних щодо рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової адвокатом. Згідно з повідомленням ОСОБА_9 центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області доручення видане ОСОБА_7 для надання правової допомоги ОСОБА_4 діє до: закриття кримінального провадження, закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень, використання всіх національних засобів правового захисту.

Міркування захисника про припинення правовідносин з підзахисним, незалежно від підстав для таких висновків, у разі відсутності оформлення його у передбаченому законом порядку, не звільняють його обовязку здійснювати ефективний захист.

Однак, у всіх наступних судових засіданнях суд першої інстанції не вжив заходів для участі в них захисника ОСОБА_4 та не забезпечив йому право на кваліфіковану правову допомогу. Не було зясовано позиції обвинуваченого про можливість проведення судового розгляду без участі захисника, не надано допомоги у встановленні зв'язку із захисником. При цьому, відповідно, згоду на проведення судового розгляду без захисника він не давав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Санніно проти Італії» від 27 квітня 2006 року) забезпечення ефективного захисту є обовязком суду.

За змістом ст. 20 КПК України суд зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Позбавлення обвинуваченого ОСОБА_4 права на кваліфіковану правову допомогу у кримінальному провадженні щодо нього, а також здійснення судового провадження без участі захисника є істотними порушеннями прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, кримінальним процесуальним законом та безумовною підставою для скасування судового рішення.

При цьому, порушення права на захист ОСОБА_4 перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення не тільки щодо нього, але й щодо інших обвинувачених.

Оскільки наведених вище вимог не було дотримано, а в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України, не входять істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст. 17 КПК України, ст. 370 КПК України, ст. 374 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, тому колегія суддів вважає, що, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог ст. 20 КПК України, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Оцінюючи характер виявлених порушень і виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти обґрунтоване рішення по суті апеляційних вимог, проте доводи апеляційних скарг повинні бути враховані під час ухвалення рішення за результатами нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання. А тому, при новому розгляді місцевому суду належить з`ясувати всі фактичні обставини справи у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з суворим дотриманням норм КПК України та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення, забезпечити права та законні інтереси обвинуваченого, повно і всебічно розглянути справу, встановити істину в справі.

При новому розгляді суду першої інстанції здійснити судове провадження згідно з вимогами розділу 4 КПК України в іншому складі суду.

З метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились, з врахуванням даних про їх особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - тримання під вартою, продовжити на 60 днів до 04 вересня 2017 року.

Колегія суддів звертає увагу, що обвинуваченому ОСОБА_4 у вироку визначено рахувати строк відбування покарання з 28 листопада 2016 року, в той час з матеріалів кримінального провадження вбачається, що його взято під варту 30 вересня 2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 410, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Руслана Миколайовича задовольнити.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2017 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - тримання під вартою, продовжити на 60 днів до 04 вересня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_10

ОСОБА_11

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло