Ухвала суду № 67610519, 05.07.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3371/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1113/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Малєєва А.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом демонтажу каміну на твердому паливі та відшкодування завданої моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2017 року у зв'язку із смертю відповідача закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом демонтажу каміну на твердому паливі та відшкодування завданої моральної шкоди.

На дану ухвалу суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки у випадку обґрунтованості його позовних вимог спадкоємець померлого відповідача буде зобовязаний усунути порушення будівельного законодавства, допущені ОСОБА_3 Крім того, зазначає апелянт, судом було залишено поза увагою те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди також допускає правонаступництво. Посилаючись на незаконність ухвали суду, ОСОБА_2 просить її скасувати та постановити нову ухвалу про зупинення провадження у справі до залучення правонаступника відповідача ОСОБА_3, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу з вищенаведених мотивів підтримав. Крім того зазначив, що у квартирі, яка належала ОСОБА_3, проживала і продовжує проживати його дочка. Однак, на даний час йому невідомо хто саме успадкував згадану вище квартиру. Вважає, що спадкоємець ОСОБА_3 повинен буде усунути перешкоди у користуванні його квартирою, які спричинені спадкодавцем. Зазначив, що при запалюванні каміну у названій квартирі, яка розташована поверхом нижче, нагрівається стіна спальні його квартири і в квартиру поступає дим та чадний газ, що є небезпечно для життя. У звязку із викладеним оскаржену ухвалу просить скасувати.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Закриваючи провадження у даній справі у звязку із смертю відповідача ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги нерозривно повязані з відповідачем та не допускають правонаступництва. Однак, повністю погодитись із цим висновком суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не можна на підставі такого.

Згідно ч.1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, щодо якого виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом п.6 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі у разі смерті фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом демонтажу каміну на твердому паливі, встановленому відповідачем у своїй квартирі №3 та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_3 в порушення вимог ДБН та без одержання дозвільних документів встановив у власній квартирі камін на твердому паливі, продукти згоряння якого через загальний вентиляційний канал потрапляють у його квартиру, спричиняючи таким чином шкоду здоровю та життю мешканців будинку. Також позивач зазначив, що такими діями відповідача було спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у 10 000 грн.

Колегія суддів зауважує, що смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. У тих випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов'язані з особою суб'єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правовідносини, що не допускають правонаступництво, визначені ст.1219 ЦК України. Виходячи із змісту цієї правової норми, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обовязок щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої, за твердженням позивача, ОСОБА_3, нерозривно повязаний з особою спадкодавця, а тому не входить до складу спадщини. Отже, у зазначеній частині суд закрив провадження правильно.

Посилання ж суду на те, що правовідносини стосовно обовязку демонтажу неправомірно встановленого ОСОБА_3 каміну в квартирі багатоповерхового будинку не допускають правонаступництва, на думку колегії суддів, є необґрунтованими і помилковими.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини щодо неправомірного переобладнання у квартирі багатоповерхового будинку є подібними до правовідносин, які виникають внаслідок здійснення самочинного будівництва.

В підпункті 1 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що у випадку здійснення самочинного будівництва (частина перша статті 376 ЦК) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. З цього випливає, що до спадкоємця ОСОБА_3 перейде не тільки право власності на його квартиру, а й право власності на матеріали і обладнання, використані для влаштування згаданого каміну.

В підпункті 3 п.7 названої постанови Пленуму ВСУ також розяснено, що до спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обовязок відшкодувати вартість витрат на його знесення.

З вище наведеного випливає, що в разі обґрунтованості зазначеного позову, обовязок усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру позивача шляхом демонтажу каміну на твердому паливі, відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України переходить від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Проте, в порушення названих норм права суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зазначені спірні правовідносини допускають правонаступництво, і в порушення вимог п.1 ч. 1 ст. 201 ЦПК України не вирішив питання про зупинення провадження у справі для встановлення кола спадкоємців ОСОБА_3, проведення заміни сторони на правонаступника (правонаступників)та залучення їх до участі у справі.

Оскільки у зазначеній частині оскаржена ухвала не являється законною і обґрунтованою, вона у цій частині не може бути залишена в силі.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 311, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2017 року в даній справі в частині закриття провадження щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом демонтажу каміну на твердому паливі скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для вирішення питання зупинення провадження.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: А.Ю. Малєєв

ОСОБА_4