Ухвала суду № 67606700, 04.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/2092/16-ц Головуючий у І інстанції Ярошенко С. М.Провадження № 22-ц/780/3330/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 58 04.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

04 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Березовенко Р.В., Журби С.О.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк», третя особа - голова правління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» Шлапак Олександр Віталійович, про стягнення майнової шкоди, припинення договірних зобов'язань, розірвання договору та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив зобов'язати відповідача відшкодувати йому суму недозволеної платіжної операції, яка була здійснена 07 листопада 2015 року та списати всі штрафи та пеню, що були нараховані на суму кредиту по платіжній картці «Універсальна»; стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 4 402 грн. 06 коп.; розірвати договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку, укладений між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача 100 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду; припинити дії відповідача щодо стягнення коштів з усіх банківських рахунків ОСОБА_2

У березні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зобов'язати відповідача на період розгляду справи припинити нарахування процентів та будь-яких штрафних санкцій за кредитним договором SAMDNWC00002026188 (банківські рахунки № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3); не стягувати з банківських рахунків за його договорами про заощадження вклади «Мультивалютні»; зобов'язати відповідача не відкривати без його відома нові рахунки на його ім'я; не змінювати розмір кредитного ліміту за кредитним договором SAMDNWC00002026188; не вчиняти будь-яких інших дій по стягненню з позивача коштів з інших джерел прибутків.

Заява обґрунтована тим, що банк ухиляється від виконання судових рішень, а у випадку задоволення позову, позивач не зможе протягом розумних і встановлених Законом України «Про виконавче провадження» строків повернути собі ті кошти, які банк стягнув з нього незаконно. Саме у цьому, на думку заявника, полягає реальне невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на період судового розгляду цивільної справи № 376/2092/16-ц припинити нарахування процентів та будь-яких штрафних санкцій (штрафів і пені) за кредитним договором SAMDNWC00002026188 (банківський рахунок № НОМЕР_2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що він детально виклав та обґрунтував необхідність заходу забезпечення позову. Заходи, які просить застосувати позивач, не перешкоджають господарській діяльності банку та не можуть негативно відобразитися на інтересах інших клієнтів. Закон не вимагає від заявника надання доказів на обґрунтування реальності його побоювань щодо ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приват Банк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог. Із тексту оскаржуваної ухвали не зрозуміло на підставі чого суд дійшов висновку, що існує реальна ймовірність невиконання судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 151-153 ЦПК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача відшкодувати йому суму недозволеної платіжної операції, списати всі штрафи та пеню, стягнути матеріальну шкоду, розірвати договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку, стягнути моральну шкоду та припинити дії щодо стягнення коштів з усіх банківських рахунків. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просить припинити нарахування процентів та будь-яких штрафних санкцій, не стягувати з банківських рахунків за його договорами про заощадження вклади «Мультивалютні», зобов'язати відповідача не відкривати без його відома нові рахунки на його ім'я, не змінювати розмір кредитного ліміту за кредитним договором та не вчиняти будь-яких інших дій по стягненню з позивача коштів з інших джерел прибутків.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а отже і висновки щодо конкретних обставин справи суд не має права будувати на припущеннях.

Суд у своїй ухвалі повинен зазначити про наявність підстав вважати, а не припускати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову може утруднитися або зробитися неможливим виконання рішення суду.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не зазначено відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам. Разом з тим, суд зазначає про необхідність забезпечення позову на період розгляду даної справи. Отже, ухвала суду містить висновки щодо можливості забезпечення позову, які суперечать один одному.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд також не перевірив та не дав оцінки співмірності та відповідності заявлених заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також не з'ясував яким чином невжиття заходів забезпечення позову на яких наполягає позивач, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, при вирішенні заяви ОСОБА_2 суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для його вирішення, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з передачею заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року скасувати та направити заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Березовенко Р.В.

Журба С.О.