Ухвала суду № 67590189, 06.07.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/2539/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1076/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.

Секретаря: Бойчука Л.М.

сторін: позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 16 травня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з вересня 2006 року по березень 2013 року вона та відповідач проживали в належній останньому квартирі, що за адресою: вул.. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської обл. у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, спільний бюджет. Склались відносини притаманні подружжю. Від спільного проживання 04 грудня 2007 року народився син ОСОБА_6, який помер 12 грудня 2012 року. За час спільного проживання ними за спільні кошти і спільною працею було реконструйовано належну відповідачу квартиру, що за адресою: вул.. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської обл., в результаті чого загальна площа такої збільшилась з 66,5 кв.м. до 122 кв.м.

Також за спільні кошти в період спільного проживання придбано до автомобіля: магнітофону вартістю 900 грн., чохли вартістю приблизно 300 грн., холодильну камеру вартістю 1 500 грн., кріселко дитяче вартістю 800 грн., 2 осінні колеса вартістю 800 грн., 4 зимові колеса вартістю 4 000 грн., вартість інших запчастин та провадженого ремонту 2 000 грн.

На купівлю будматеріалів, оплату робіт будівельників при реконструкції квартири, придбання іншого майна витрачено 90 837 грн. та 4 290 доларів США.

В період спільного проживання виплачено 62 901 грн. на погашення кредиту за придбаний автомобіль НОМЕР_1. За її особисті кошти придбано причіп вартістю 3 100 грн. та сплачено 250 грн. за державну реєстрацію такого.

Зазначає, що спірна квартира, що за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич Івано-Франківської обл. в період спільного проживання покращилась та істотно збільшилась у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, така є обєктом їх спільної сумісної власності і підлягає поділу.

Збільшивши позовні вимоги, просила суд: встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 однією сімєю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2006 року по березень 2013 року в квартирі по вул. Новгородська, 4/4 в м. Галичі, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл.;

- визнати обєктом права спільної сумісної власності все спільно нажите сторонами майно, як подружжя, в т.ч. новостворені та реконструйовані житлові та нежитлові приміщення по вул. Новгородська, 4/4 в м. Галичі, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл.;

- визнати за ОСОБА_2 право на ? частину новостворених та реконструйованих житлових та нежитлових приміщень, що по вул. Новгородська, 4/4 в м. Галичі, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. і присудити на її користь й реально поділити в натурі, виділивши їй із вказаного майна одну новозбудовану кімнату площею 26,1 м.кв., яка розміщена над ванною, коридором і гаражем на другому поверсі і одну малу на цьому ж поверсі житлову кімнату площею 9,5 м.кв., а також ванну із санвузлом площею 7,2 м.кв. та коридор площею 5,8 м.кв. в прибудові та площадку площею 4,4 м.кв. із сходовою кліткою на другому поверсі, загальною площею 53 м.кв.,

або кімнату на першому поверсі площею 15,2 м.кв., кухню площею 6,6 м.кв., частину коридору площею 6,5 м.кв., ванну кімнату із санвузлом площею 7,2 м.кв та коридор (тамбур) площею 5,8 м.кв.

-визнати за ОСОБА_2 право на 1/2 частину новоствореного нежитлового приміщення, що по вул. Новгородська, 4/4 в м. Галичі, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. гаража площею 25,4 кв.м. з компенсацією виплати позивачу відповідачем в грошовому виразі його вартості виходячи із рівності часток.

-зобовязати ОСОБА_4 компенсувати 1/2 частину вартості виплачених кредитних коштів на придбання легкового автомобіля НОМЕР_2 на протязі вересня 2006 серпня 2008 років в сумі 31 450 грн. (від загальної суми виплат 62 901 грн.) та страхові виплати за період 2006-2008 роки. Компенсувати 5 150 грн., що становить ? вартості товарів придбаних для автомобіля, а саме: магнітофону вартістю 900 грн., чохлів вартістю приблизно 300 грн., холодильної камери вартістю 1 500 грн., кріселко дитяче вартістю 800 грн., 2 осінні колеса вартістю 800 грн., 4 зимові колеса вартістю 4 000 грн., вартість інших запчастин та провадженого ремонту 2 000 грн.;

-стягнути кошти за придбаний причіп в сумі 3 100 грн. та 250 грн. за проведення реєстрації.

Рішенням Галицького районного суду від 16 травня 2017 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сімєю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з вересня 2006 року по березень 2013 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 трикімнатну квартиру, загальною площею - 122 кв.м., житловою площею 40 кв.м., що за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл.

Виділено ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна у приватну власність 5/6 (пять шостих) ідеальних часток трикімнатної квартири загальною площею - 122 кв.м., житловою площею 40 кв.м., що за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл.

Виділено ОСОБА_7 в порядку поділу спільного майна у приватну власність 1/6 (одну шосту) ідеальну частку трикімнатної квартири загальною площею - 122 кв.м., житловою площею 40 кв.м., що за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл.

Трикімнатну квартиру загальною площею - 122 кв.м., житловою площею 40 кв.м., що за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл. залишити у спільній частковій власності.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в частині вимог про зобовязання ОСОБА_4 компенсувати 1/2 частину вартості виплачених кредитних коштів на придбання легкового автомобіля НОМЕР_2 на протязі вересня 2006 серпня 2008 років в сумі 31 450 грн. (від загальної суми виплат 62 901 грн.) та страхові виплати за період 2006-2008 роки. Компенсувати 5 150 грн., що становить 1/2 вартості товарів придбаних для автомобіля, а саме: магнітофону вартістю 900 грн., чохлів вартістю приблизно 300 грн., холодильної камери вартістю 1 500 грн., кріселко дитяче вартістю 800 грн., 2 осінні колеса вартістю 800 грн., 4 зимові колеса вартістю 4 000 грн., вартість інших запчастин та провадженого ремонту 2 000 грн. та стягнення коштів за придбаний причіп в сумі 3 100 грн. та 250 грн. за проведення реєстрації - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, вказує, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неналежному дослідженні судом доказів по справі та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що суд неправильно провів розподіл часток подружжя, незаконно зменшив її частку, а також безпідставно відмовив у задоволенні вимог щодо виплати компенсації за спільно придбані під час спільного проживання неподільні речі та неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат.

Позивачка вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги покази свідків, не враховано положення ст. 60 СК України. При поділі квартири у розрахунку 1/6 частини їй та 5/6 відповідачу, суд дійшов помилкового висновку, що переважну участь у процесі реконструкції будинку проводилось відповідачем. Так, вони разом вибирали та закуповували будівельні матеріали. Вона готувала їсти майстрам та прибирала, від її родичів позичалися інструменти, що підтверджено в судовому засіданні показами свідків. Крім цього, на момент початку будівництва вона була вагітною і не могла фізично виконувати роботу на рівні з чоловіком. Пізніше, вона постійно здійснювала догляд за народженою дитино-інвалідом та продовжувала в межах можливостей допомагати чоловікові у здійсненні реконструкції будинку. Судом також не взято до уваги її фінансування будівельних робіт та повернення боргів відповідача. Крім цього судом при ухваленні рішення проігноровані як ухвали суду про проведення експертиз так і самі висновки експертів у яких передбачалася необхідність поділу майна по ? частці кожному. Вважає, що суд безпідставно відійшов від засад рівності часток подружжя, проігнорував підстави зміни часток, встановлених ст. 70 СК України, які є вичерпними та не можуть судом тлумачитись на власний розсуд. Крім цього, суд, встановивши, що квартира є обєктом спільної сумісної власності подружжя, безпідставно не врахував і інші речі, які були спільно придбані за час шлюбу.

Вважає також, що внаслідок неправильного вирішення спору, судом неправильно розподілено судові витрати та не враховано оплату нею проведення експертиз.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, позивачку та її представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач та відповідач в період з вересня 2006 року по грудень 2012 року проживали однією сімєю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської обл. В період спільного проживання, а саме 04 грудня 2007 року у сторін народився син ОСОБА_6, який помер 26 грудня 2012 року. Дані факти підтверджуються наступними письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про народження ОСОБА_8, копією витягу з реєстру актів цивільного стану (т. 1 а.с. 10,11); копією свідоцтва про смерть ОСОБА_8 (т. 1 .с. 12); копією листа-відповіді Галицького РС управління ДМС в Івано-Франківській області про реєстрацію проживання ОСОБА_8 за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської обл. (т.1 а.с. 13); копіями довідок про склад сімї, виданих 22 лютого 2008 року та 11 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Галицької міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_4 для подальшого предявлення до органу праці та соціального захисту населення. Відповідно до змісту таких до складу сімї відповідача входять позивач та син ОСОБА_8; довідкою Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської обл. про призначення та отримання пенсії по інвалідності в період з листопад 2008 травень 2013 року ОСОБА_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 18-19); довідками підприємств надання комунальних послуг та послуг звязку про користування пільгами в оплаті комунальних послуг та послуг звязку в період 2011 2012 роки за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської обл. по категорії інвалід по зору 2 групи, яким був син сторін ОСОБА_8 (т.1 а.с. 20-22); довідкою УДППЗ «Укрпошта» про надіслання в період 2008 2012 роки за адресою вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської обл. посилок ОСОБА_2 та отримання таких останньою (т.1 а.с. 23); копіями актів обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2,що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 складених 09 березня 2011 року та 13 липня 2012 року комісією Галицької міської ради (т. 2 а.с. 84-85); фотографіями із зображенням сторін присутніх на весіллях, родинних святах, сина сторін (т. 2 а.с 165 173, т. 3 а.с. 1-18); декларацією про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2011 рік ОСОБА_4, в якій відображено відомості про членів сімї, якими є дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_8, в т.ч. і ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 9-13).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач та відповідач в період з вересня 2006 року по грудень 2012 року проживали однією сімєю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської області, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, вели спільний сімейний бюджет. Майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає розподілу.

Рішення суду оскаржується в частині розподілу майна.

Судом також встановлено, що до часу спільного проживання позивача та відповідача, останнім набуто у власність придбано 28 листопада 2002 року трьохкімнатну квартиру загальною площею 66,5 кв.м. за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич Івано-Франківської обл., що стверджується копією Договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 48).

Ще до часу спільного проживання відповідачем відповідачем у 2004 році, відповідно до кредитного договору придбано автомобіль CHEVROLET NIVA, який відповідно до кредитного договору від 21 листопада перебував у заставі ВАТ «ПриватБанк» ( т.1, а.с. 119).

Рішенням виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської обл. від 22 листопада 2006 року ОСОБА_4 надано дозвіл на реконструкцію існуючої веранди та добудову автомобільного гаражу за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич Івано-Франківської обл. (т.1 а.с. 58).

25 листопада 2010 року ОСОБА_4 отримано дозвіл Інспекції держархбудконтролю в Івано-Франківські обл. на виконання будівельних робіт з реконструкції веранди та добудови авто гаражу за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич Івано-Франківської обл. (т. 1 а.с. 55).

Фактично реконструкцію квартири розпочато в 2007 році, що визнається сторонами.

В період до січня 2012 року здійснено згадану реконструкцію і рішенням виконавчого комітету Галицької міської ради від 26 січня 2012 року визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 138).

13 лютого 2012 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру загальною площею 122 кв.м., здійснено державну реєстрацію права власності на таку (т. 1 а.с. 154-155).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі зібраних у справі письмових доказів дійшов правильного висновку про те, що реконструкцію проведено в результаті спільних трудових та грошових затрат сторін з огляду на наявність доходів в кожного з них, ведення спільного бюджету.

Відповідно до висновків проведеної експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз (т. 7 а.с. 126-135), ринкова вартість квартири на час проведення експертизи за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської області в стані до проведення реконструкції - технічні характеристики квартири станом до 2006 року загальна площа 66, 5 кв.м., становила б 611 244 грн. 72 коп.

Ринкова вартість квартири на час проведення експертизи за адресою: вул. Новгородська, 4/4, м. Галич, Івано-Франківської області в стані після проведення реконструкції - технічні характеристики квартири станом після 2012 року загальна площа 122 кв.м. становить 904 920 грн. 90 коп.

При поділі спірної квартири, з урахуванням трудової участі сторін у реконструкції квартири, суд дійшов висновку відійти від рівності часток, виділивши відповідачу у приватну власність 5/6 ідеальних часток, а позивачу відповідно 1/6 ідеальну частку, залишивши спірну квартиру у спільній частковій власності.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду і вважає його обґрунтованим.

Статтями 62-70 СК України передбачено порядок збільшення частки одного з подружжя.

Колегія суддів вважає правильним констатування судом першої інстанції того, що трудова та грошова участь відповідача у покращенні майна значно переважала участь позивача. Відповідач фізично брав участь у організації та виконанні будівельних робіт, купівлі будівельних матеріалів, залучав родичів, знайомих без оплати послуг.

Крім цього, Верховний Суд України по зазначеній категорії справ у постанові ВСУ від 25.11.2015 року по справі № 6-2333цс15 висловив правову позицію відповідно до якої, суд повинен установити не тільки факт набуття майна, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти подружжя.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, відповідно до яких у разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Пунктами 22-24 згаданої постанови судам надано розяснення, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відмовляючи в задоволенні інших вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не здобуто доказів придбання у період спільного проживання позивача та відповідача спірного рухомого майна, зокрема: легкового автомобіля НОМЕР_2, його істотного збільшення у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, холодильної камери вартістю, кріселка дитячого, їх дійсної вартості на час розгляду справи.

Дійсної вартості легкового причепа як на час придбання, так і на час розгляду справи. Не надано належних доказів і в засідання апеляційного суду.

Посилання апелянта на те, що вона приймала участь у реконструкції спірної квартири і їй належить ? частина цієї квартири при розподілі, колегія суддів відхиляє, оскільки наведене судом враховано при ухваленні рішення. Доводи апелянта про те, що судом не поділено інші спільно придбані речі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки не доводяться належними та допустими доказами, що судом першої інстанції також враховано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про часткове задоволення позову є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах поданої заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду від 16 травня 2017 року, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_9