Постанова № 67583994, 04.07.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 918/1200/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Демидюк О.О. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (представник за довір. №14-89 від 14.04.2017р.)

відповідача - ОСОБА_2 (представник за довір. №03-05/3/3 від 03.01.2017р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 01.02.17 р. у справі №918/1200/16 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 29006967 грн. 30 коп.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернуся до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 29 006 967 грн. 30 коп., з яких 19 940 206 грн. 30 коп. - основного боргу, 6 545 122 грн. 99 коп. - пені, 670 697 грн. 80 коп. - 3 % річних та 1 850 940 грн. 21 коп. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.02.2017 р. у справі №918/1200/16 позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 29006967 грн. 30 коп. задоволено частково. Провадження у справі в частині позовних вимог про 2937771 грн. 92 коп. - пені, 257181 грн. 75 коп. - 3 % річних та 993581 грн. 71 коп. - інфляційних втрат - припинено. Стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19940206 грн. 30 коп. - основної заборгованості, 3607351 грн. 07 коп. - пені, 413516 грн. 05 коп. - 3 % річних, 857358 грн. 50 коп. - інфляційних втрат та 176853 грн. 02 коп. - судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" не було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання, а тому немає підстав для припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення в сумі 29006967 грн. 30 коп. задоволено частково. Провадження у справі в частині позовних вимог про 2937771 грн. 92 коп. - пені, 257181 грн. 75 коп. - 3 % річних та 993581 грн. 71 коп. - інфляційних втрат.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2014р. ОСОБА_5 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (покупець) уклали Договір купівлі-продажу природного газу № 4064/15-КП-28 (далі - договір) /а.с. 9-14/.

Пунктом 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця).

Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 7 639,00 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.1 договору, ціна (граничний рівень цін) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач з січня по грудень 2015 року передав, а відповідач отримав природний газ на суму 40 906 649 грн. 54 коп.

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2015 року на суму 7 232 611 грн. 14 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2015 року на суму 5 865 340 грн. 91 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2015 року на суму 6 598 627 грн. 64 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2015 року на суму 4 012 055 грн. 50 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2015 року на суму 879 454 грн. 20 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2015 року на суму 3 390 грн. 90 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2015 року на суму 169 123 грн. 24 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2015 року на суму 3 204 802 грн. 03 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2015 року на суму 5 366 440 грн. 99 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2015 року на суму 7 565 803 грн. 80 коп. /а.с. 28-37/.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази оплати основного боргу, доказів в підтвердження спростування факту поставки природного газу на зазначену суму відповідачем не подано та не зазначено про їх існування.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 19 940 206,30 грн. основного боргу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Невиконання відповідачем покладеного на нього обовязку щодо оплати поставленого природного газу у строки, встановлені п.6.1 Договору, слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 6 545 122 грн. 99 коп. - пені, нарахованої за період прострочення з 15 лютого 2015 року по 24 червня 2016 року від сум заборгованості за кожний період сплати, передбаченої умовами договору, 670 697 грн. 80 коп. - 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 15 лютого 2015 року по 15 липня 2016 року та 1 850 940 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 15 січня 2015 року по 31 липня 2016 року.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до част.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Тобто п.7.2 Договору сторони погодили відповідальність покупця ТОВ "Рівнетеплоенерго" у разі порушення умов Договору щодо оплати поставленого природного газу.

Враховуючи факт прострочення відповідача по оплаті поставленого природного газу, колегія суддів дійшла висновку, що 6 545 122 грн. 99 коп. - пені, 670 697 грн. 80 коп. - 3 % річних та 1 850 940 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, є підставними та обґрунтованим.

Поряд з цим, Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі Закон), який набрав чинності 30.11.2016р., визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, згідно із статтею 1 якого учасники процедури врегулювання заборгованості підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст.2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Згідно із ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 2 937 771 грн. 92 коп. - пені, 257 181 грн. 75 коп. - 3 % річних та 993 581 грн. 71 коп. - інфляційних втрат на суму заборгованості, яка була сплачена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" слід припинити у зв'язку із її погашенням в порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо: відсутній предмет спору.

Згідно із п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що позовна заява це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. З аналізу норм чинного в Україні законодавства, а також теоретичних засад доктрини права вбачається, що елементами позову, які є його структурними складовими та визначають його зміст, є предмет та підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Натомість, підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 29 006 967 грн. 30 коп., з яких 19 940 206 грн. 30 коп. - основного боргу, 6 545 122 грн. 99 коп. - пені, 670 697 грн. 80 коп. - 3 % річних та 1 850 940 грн. 21 коп. - інфляційних втрат.

Як зазначалося вище, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач здійснював розрахунки з порушенням строків, передбачених п. 6.1 договору купівлі - продажу природного газу № 4064/15-КП-28 від 29.12.2014р.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що між сторонами існує спір щодо нарахованих та заявлених до стягнення у даній справі пені, інфляційних втрат та річних, тобто відсутні підстави для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 937 771 грн. 92 коп. - пені, 257 181 грн. 75 коп. - 3 % річних та 993 581 грн. 71 коп. - інфляційних втрат. В цій частині необхілно прийняти нове рішення.

Відповідачем до матеріалів справи надано копію наказу Міністрества регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 142 від 08.06.2017 р. "Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання". Згідно додатку до вказаного наказу до Переліку господарювання, які включаються до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії включено, зокрема, ОСОБА_4 з обмежною відповідальністю "Рівнетеплоенерго" /а.с. 227-231/.

Таким чином, станом на 01.02.2017р. (дата прийняття рішення) суду першої інстанції не було відомо про факт включення ОСОБА_4 з обмежною відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення та враховуючи, що станом на 04.07.2017р. підтверджено факт включення ОСОБА_4 з обмежною відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання, дійшов висновку, що у частині позовних вимог про стягнення 2 937 771 грн. 92 коп. - пені, 257 181 грн. 75 коп. - 3 % річних та 993 581 грн. 71 коп. - інфляційних втрат на суму заборгованості, яка була сплачена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", слід відмовити.

Здійснивши перерахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд (з урахуванням п. 3 ст. 7 вищезазначеного Закону), визнає обґрунтованим нарахування пені, 3 % річних та інфляційні втрати на суму заборгованості 19 940 206 грн. 30 коп., яка не була сплачена відповідачем ні до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ні після. Відтак, до стягнення підлягає пені в сумі 3 607 351, 07 грн, 3 % річних в сумі 413 516 грн. 05 коп. та інфляційні втрати в сумі 857 358 грн. 50 коп.

Крім того, відповідачем до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру пені.

Колегія суддів вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Передбачене законодавчими нормами право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, базується на оцінці судами доказів, наданих сторонами.

Однак, в матеріалах справи відповідачем не надано належних доказів на підствердження наявності істотних обставин для зменшення розміру неустойки, а тому заява про зменшення розміру пені не підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів в межах ст. 101 ГПК України оцінила докази та дійшла висновку, що доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі, є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

За таких обставин наявні підстави, визначені ст. 104 ГПК України, для скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2017р. у справі №918/1200/16 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2017р. у справі №918/1200/16 в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 937 771 грн. 92 коп. - пені, 257 181 грн. 75 коп. - 3 % річних та 993 581 грн. 71 коп. - інфляційних втрат скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення. В позові відмовити.

В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

2. Матеріали справи №918/1200/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Саврій В.А.