Рішення № 67583577, 06.07.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р.Справа № 925/640/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради до Державного підприємства "Черкаський консервний комбінат" про стягнення 59 460,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 59 460,99 грн. на підставі договору № 235 від 02.03.2011, укладеного між сторонами, який рахується станом на квітень 2017 року.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.

Відповідач свого представника в жодне судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Суд вважає за можливе розглядати справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами, виходячи з такого:

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 07.06.2017 та від 22.06.2017 надіслані відповідачу за адресами, вказаними в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2011 року між сторонами по справі було укладено договір № 235 на водопостачання та водовідведення, у відповідності до умов якого Комунальне підприємство "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради зобов'язалося забезпечувати Державне підприємство "Черкаський консервний комбінат" водою питною якості згідно з ГОСТ 2874-84 "Вода питна" та приймати від відповідача, як Абонента, стічні води.

Облік води, що споживається відповідачем, проводиться за показниками вимірювальних приладів або за Правилами користування, якщо прилади обліку встановити неможливо. Стічні води приймаються до системи міської каналізації, якщо вони відповідають вимогам Правил приймання.

Вартість послуг водопостачання та водовідведення визначається згідно з діючими тарифами.

Платежі за послуги водопостачання та водовідведення мають оплачуватися відповідачем у 3-денний термін після отримання рахунків (п. 8 договору).

Розділом 13 договору передбачено, що послугами водопостачання та водовідведення забезпечується гуртожиток по вул. Чигиринська, 48.

Згідно розділу 15 договору договір між сторонами укладається з 02.03.2011 по 02.03.2012 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заявка однієї зі сторін про розірвання договору чи його перегляд.

Також за умовами розділу 1 договору його сторони зобов'язалися керуватися діючими Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правилами приймання стічних вод підприємств і організацій в систему комунальної каналізації м. Черкас, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України".

За правовим змістом вказаний договір між сторонами відповідає ст. 714 ЦК України, якою визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до ст.6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За доводами позивача, відповідачу з квітня 2016 року по квітень 2017 року включно було виставлено рахунки на оплату послуг централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 9-21). За наростаючим підсумком і з урахуванням часткових оплат відповідачем, станом на квітень 2017 року за відповідачем рахувався борг на загальну суму 62 294,99 грн. ( 28292,32 грн. за водопостачання та 34002,67 грн. за водовідведення).

Представник позивача вказує, що станом на час подачі позову залишок боргу становить лише 59 460,99 грн., які в просить стягнути за заявленим позовом.

Відповідач заперечень проти доводів та розрахунків позивача суду не направив, доказів про проведення розрахунків у більшій сумі, ніж вказує позивач, у справу не подав.

У відповідності до п. 8 договору № 235 між сторонами, платежі за послуги водопостачання та водовідведення мають оплачуватися відповідачем у 3-денний термін після отримання рахунків.

Заперечень щодо неотримання рахунків, копії яких знаходяться у справі, відповідач суду не подав. Також у справі немає доказів припинення відповідачем споживання послуг водовідведення та водопостачання, які надає йому позивач.

Також чинним законодавством не передбачено, що неотримання рахунків на оплату послуг при наявності факту споживання цих послуг, звільняє відповідача від сплати боргу.

Доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав. Строк виконання зобов'язання по оплаті всіх рахунків, копії яких наявні у справі, вже є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 59 460,99 грн. боргу за водопостачання та водовідведення станом на квітень 2017 року.

На підставі ст. 49 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід також стягнути і 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Черкаський консервний комбінат" (ідентифікаційний код 05529691, м Черкаси, вул. Чигиринська, 13) на користь Комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 03357168, м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12) -- 59 460,99 грн. боргу за водопостачання та водовідведення на підставі договору № 235 від 02.03.2011 року та 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 06 липня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських