Рішення № 67582987, 29.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2017р. Справа № 914/828/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівельний завод”, м.Кременчук

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м.Львів

про: стягнення пені та трьох процентів річних. Ціна позову: 3008,68 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Папроцька Б.С.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівельний завод”, м.Кременчук, до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м.Львів, про стягнення пені та трьох процентів річних. Ціна позову: 3008,68 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 28.04.2017р. призначив розгляд справи на 24.05.2017 р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

22.05.2017р. за вх. №18168/17 відповідач подав Лист-повідомлення про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, який судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

22.05.2017р. за вх. №18167/17 відповідач подав відзив на позовну заяву, який суд прийняв та приєднав до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.05.2017р. розгляд справи відкладено на 12.06.2017р.

07.06.2017р. за вх.№20067/17 позивач подав заяву від 17.05.2017р. №49-34/152 про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, який судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

07.06.2017р. за вх.№20068/17 позивач подав клопотання про виправлення описки в позові, у якій зазначив, що сума позовних вимог складає 3008,68 грн., проте у зв’язку з технічною помилкою невірно вказана сума пені заявлена до стягнення, а тому, відповідно до ст.22 ГПК України, просить суд прохальну частину позовної заяви вважати в наступній редакції: «Стягнути з Регіональної філії “Львівська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівельний вагон» пеню в розмірі 2375,28 грн. 3 % річних в розмірі 633,40 грн.».

07.06.2017р. за вх.№20070/17 позивач подав клопотання, у якому, у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання, через необхідність участі в інших судових засіданнях, просить суд розглядати дану справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами з врахуванням клопотання про виправлення описки в позовній заяві та долучених додаткових доказів. Дане клопотання судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Відповідач подав Лист-повідомлення про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, який судом прийнято та приєднано до матеріалів справи від 22.05.2017р. №НХЛьв-1/3564 (вх.№20643/17 від 12.06.2017р.). Заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у поданому відзиві від 22.05.2017р. №НХЛьв-1/3564 (вх.№20645/17 від 12.06.2017р.).

Ухвалою суду від 12.06.2017р. розгляд справи відкладено на 29.06.2017р.

29.06.2017р. за вх.№23004/17 подав клопотання, в якому просить суд розглядати дану справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами та задоволити позовні вимоги. Крім того, зазначив, що відповідач своїм листом №НХ-1/1065 від 17.02.2017 року (відповідь на претензію) визнав факт підписання акту-прийому передачі продукції та видаткової накладної 06.12.2016р., копію відповіді на претензію позивачем додано до позовних матеріалів.

Позивач явки представника в судове засідання 29.06.2017р. не забезпечив.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 12.06.2017р. не забезпечив.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов’язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав та обов’язків сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності в судовому засіданні представників позивача і відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Підставою заявлених позовних вимог є укладений 16 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Договір поставки №Л/НХ-161376/НЮ, за яким позивач зобов’язався передати товар, зазначений в специфікації №1 , а відповідач мав прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 5.1 Договору позивач (постачальник) мав здійснити поставку товару на умовах DАР за правилами «ІНКОТЕРМС-2010».

Згідно п. 5.2 Договору поставка товару повинна проводитися в строк не більше 15 днів після письмової заявки Покупця(відповідача).

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі.

Позивач у позовній заяві стверджує, що на виконання умов Договору, на підставі листа-заявки №ИХ ПБВ1 15261 від 05.12.2016р., здійснив поставку товару відповідачу на суму 989700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №КВ-75042 від 06.12.16 р та підписаним Актом приймання-передачі кришки люка №1 від 06.12.16 р.

Посилається на те, що у відповідності до умов в п.4.1 Договору розрахунки за поставлений товар повинні бути здійснені після пред»явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару протягом 30 банківських днів з дати поставки товару , тобто, – в строк до 20.01.1017 року. Однак, відповідач зобов»язань по оплаті отриманого товару у встановлені Договором строки не виконав, оплату отриманого товару в сумі 989700,00 грн. провів лише 27.01.2017 року, у зв»язку з чим має місце прострочення виконання грошового зобов»язання з боку відповідача.

Керуючись п.7.5 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2375,28 грн., а згідно ст.625 ЦК України – 3% річних в сумі 633,40 грн., про стягнення яких заявив позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує, що згідно з п. 1.1. Договору, укладеного між позивачем та відповідачем 16.11.2016р. за №Л/НХ161376/НЮ, Постачальник зобов’язується поставити Покупцю товар, зазначений в специфікації (додаток №1 до Договору), а Покупець – прийняти і оплатити такий товар.

Відповідач також підтверджує, що відповідно до п.5.2. Договору поставка товару проводиться не більше 15 днів після письмової заявки Покупця, відповідно, 05.12.2016р. Покупцем (відповідачем) було направлено на адресу Постачальника (позивача) письмову заявку щодо поставки товару та що на виконання умов Договору постачальник провів поставку товару в строки, передбачені Договором, що підтверджується видатковою накладною від 06.12.ю2016 №КВ-75042 та актом прийому-передачі від 06.12.2016 року; підтверджує також що одночасно з підписанням видаткової накладної, акту прийому-передачі, для оплати за поставлений товар постачальник виставив на адресу покупця рахунок-фактуру №КВ-12019 від 06.12.2016 року на суму 989 700, 00 грн.

Проте, позовні вимоги відповідач не визнає та просить в їх задоволенні відмовити позивачу повністю з тих мотивів, що зобов»язання по оплаті ним виконано відповідно до умов Договору ( покупець здійснив оплату 27.01.2017 р. – платіжне доручення №56 від 24.01.2017 р., проведено банком 27.01.2017р.), прострочення виконання грошового зобов»язання у відповідача відсутнє, а відтак вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов»язання є безпідставними.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що у позовній заяві зміст п.4.1 договору позивач наводить в іншій редакції, ніж це погоджено сторонами в Договорі.

При прийняття рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови , на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов’язання визначається тими правами та обов’язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, поняття належного виконання зобов’язання охоплює виконання його належними суб’єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 16 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» укладено Договір поставки №Л/НХ-161376/НЮ, відповідно до умов в п.1.1 якого Постачальник зобов»язується у 2016 році поставити Покупцеві товар, зазначений у Специфікації №1 (Додаток №1 до даного Договору), а Покупець – прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: (Запасні частини до вантажного вагона) Код ДК 016:2010-30.20.4 (Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом).

Код ДК 021:2015 -34631000-9 (Частини локомотивів чи рухомого складу).

Кількість товару:270 шт. ( визначається в Специфікації №1 ( Додаток №1)).

Відповідно до п.5.1 Договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами «ІНКОТЕРМС-2010», за реквізитами зазначеними в заявці Покупця (реквізити виробничий підрозділ «Головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Львівська залізниця» Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»).

Відповідно до п.5.3 Договору місце поставки товару: Україна,79025, вул.Широка,2, м.Львів, виробничий підрозділ «Головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Львівська залізниця» Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Виробничий підрозділ «Головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Львівська залізниця» Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» - вантажоодержувач ( розділ Х1У. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін Договору).

Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) — одна з умов (термінів) Інкотермс. Умова означає, що продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару у зазначене місце.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору, підставі листа-заявки відповідача №ИХ ПБВ115261 від 05.12.2016р. здійснив поставку товару останньому на суму 989700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №КВ-75042 від 06.12.16р. та підписаним Актом приймання-передачі кришки люка №1 від 06.12.16р.

У заявці №ИХ ПБВ115261 від 05.12.2016р. передбачена поставка товару залізничним транспортом. Місце поставки товару – станція Клепарів, код станції -370400, код підприємства -9799.

В матеріалах справи є підписана обома сторонами та завірена печатками видаткова накладна №КВ-75042 від 6 грудня 2016 року на поставку товару згідно Договору на загальну суму 989700,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на оплату товару Постачальником було виписано Покупцю рахунок-фактуру №КВ-12019 від 6 грудня 2016 року на суму 989700,00 грн.

Відповідно до п.5.4 Договору датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом: оплати Покупцем після пред’явлення Постачальником рахунка-фактури на оплату товару (далі-рахунок) після 30 (тридцяти) банківських днів з дати поставки товару, (за наявності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Інших умов оплати, ніж як це передбачено в п.4.1 Договору №Л/НХ-161376/НЮ від 16.11.2016 року, який є підставою заявлених позовних вимог, Сторонами не узгоджено, тобто, зміни в п.4.1 Договору шляхом підписання Додаткових угод до Договору не вносились.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно з ч.1 ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України , якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України не визначена форма пред’явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка-фактури тощо. Днем пред’явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв’язку і підприємством зв’язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред’явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Позивачем долучено до позовних матеріалів копію Акту №1 приймання-передачі кришки люка згідно Договору Л/НХ-161376/НЮ від 16.11.16р. без дати його підписання обома сторонами. Вбачається, що акт складався в м.Кременчук. Поряд з цим, позивач стверджує, що акт приймання-передачі підписаний сторонами 06 грудня 2016 року. Відповідач підтвердив, що товар отриманий по видатковій накладній №КВ-75042 від 6 грудня 2016 року та що акт приймання-передачі товару теж датований цією датою.

Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання ( ч.1 ст.35 ГПК України).

Судом зазначається, що матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та одержання відповідачем обумовленого Договором товару на загальну суму 989700,00 грн. 06.12.2016р., що підтверджується відповідачем у відповіді на претензію від №НХ-1/1065 від 17.02.2017р. та у відзиві на позовну заяву, належно підписаною та завіреною печатками обох сторін (постачальника і покупця) печатками. Видаткова накладна підписана покупцем без будь-яких зауважень, претензій як стосовно товару , який поставлений так і стосовно дати поставки, яка зафіксована у видатковій накладній ( 06.12.2016 року).

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст..692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачена розстрочка платежу.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу ( ч.1 ст.694 ЦК України).

Як вбачається зі змісту п.4.1 Договору покупцю була надана відстрочка платежу за поставлений товар в кількості 30 банківських днів з дати поставки товару.

Виходячи із системного аналізу наведених норм ЦУ України, умов в п.4.1 Договору, покупець повинен був провести розрахунок з постачальником по закінченню відстрочки платежу.

Доводи відповідача про те, що строки оплати не встановлені, а вимоги позивача до відповідача в порядку ч.2 ст.530 ЦК України про оплату вартості товару не було, судом до уваги не приймається, оскільки згідно п.4.1 Договору відстрочка платежу була надана лише на 30 банківських днів з моменту поставки, а ст..692 ЦК України передбачає обов»язок покупця провести оплату отриманого товару по факту поставки і отримання покупцем товаророзпорядчих документів на товар.

Якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Долучені відповідачем до справи (клопотання вх.№18495/17 від 24.05.2017р. ) документи теж не підтверджують , що датою поставки товару є 10 грудня 2016 року (дата яка від руки дописана лише в акті відповідача), як і не підтверджують, що днем поставки є інша, відмінна від доводів позивача, дата. Тим більше, у відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує факт отримання товару по видатковій накладній 06.12.2016 року.

Отже, суд прийшов до висновку, що 06.12.2016 року відповідач прийняв товар за накладною №КВ-75042. Одночасно з поставкою товару відповідач отримав й рахунок – фактуру №КВ-12019 на оплату отриманого товару. Тому за умовами договору, після закінчення 30 банківських днів відстрочки відповідач мав здійснити оплату товару без будь-яких вимог позивача.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що «якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.»

За неналежне виконання договірних зобов’язань, відповідачу нараховано 2375,28 грн. пені, 633,40 грн. 3% річних.

Виходячи із умов в п.4.1 Договору, враховуючи, що початок перебігу 30 банківських днів відстрочки платежу почався з 07.12.2016 року, однак із врахуванням робочих днів банківської системи у січні місяці 2017 року закінчився 19 січня 2017 року (що вірно зазначив позивач у розрахунку суми позовної заяви по Договору №Л/НХ-161376/НЮ від 16.11.2016р.), з 20.01.2017 року має місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов»язання. Матеріалами справи підтверджується, що оплату товару відповідач здійснив 27.01.2017 року. День оплати в розрахунок пені і 3% річних не включається. Відповідно, пеня та 3 % річних підлягають нарахуванню за період з 20.01.2017 р. по 26.01.2017 року включно.

Провівши перерахунок 3% річних за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», заявлених позивачем до стягнення за період з 20.01.2017 по 26.01.2017р. відповідно до суми боргу 989700,00 грн. суд встановив, що сума 3% річних, яка підлягає до стягнення складає 569,42 грн. Відтак заявлена позивачем вимоги про стягнення 633,40 грн. 3% річних підлягає до задоволення частково у розмірі 569,42 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5 договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Провівши перерахунок пені за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», заявлених позивачем до стягнення за період з 20.01.2017 по 26.01.2017р. відповідно до суми боргу 989700,00 грн. суд встановив, що сума пені становить 5314,55 грн., яка підлягає до стягнення складає

Провівши перерахунок пені за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», заявлених позивачем до стягнення за період з 20.01.2017 по 26.01.2017р. відповідно до сум боргу суд встановив, що сума пені, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають пеня в сумі 2375,28 грн.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог частково, а саме до стягнення підлягає 2375,28 грн. пені та 569,42 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись, ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” 03680, м.Київ, вул.Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” (79000, м.Львів, вул.Гоголя,1, код ЄДРПОУ 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (39621, Полтавська область, м.Кременчук, вул.І.Приходько, 139; код ЄДРПОУ 05763814) 2375,28 грн. пені, 569,42 грн. 3% річних та 1565,98 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 05.07.2017 р.

Суддя Кітаєва С.Б.