Рішення № 67554875, 03.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017р. Справа № 914/1163/17

За позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львівдо відповідача-1:Пустомитівської районної державної адміністрації, Львівська обл., м. Пустомити,до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське», Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра,про:визнання недійсним розпорядження голови Пустомитівської РДА №812 від 12.12.2006р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2006р., державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №554377 від 04.02.2009р., зобовязання повернути земельну ділянку Суддя Крупник Р.В. Секретар Гелеш Г.М. Представники сторінвід прокуратури:ОСОБА_1. прокурорвід позивача:ОСОБА_2 представник (довіреність №08/06-184 від 02.06.2017р.)від відповідача-1: від відповідача-2:ОСОБА_3 представник (довіреність №04/15-129 від 12.01.2017 ОСОБА_4 представник (договір про надання правової допомоги №6-17/07 від 17.07.2013р.)

Представникам сторін розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

09.06.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Заступника прокурора Львівської області (Прокурор)в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (Позивач)до Пустомитівської районної державної адміністрації (Відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» (Відповідач-2) про визнання недійсним розпорядження голови Пустомитівської РДА №812 від 12.12.2006р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2006р., державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №554377 від 04.02.2009р., зобовязання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 12.06.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 26.06.2017р. В подальшому розгляд справи відкладено на 03.07.2017р.

Прокурор в судове засідання 03.07.2017р. зявився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами вивчення законності відчуження Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області земельної ділянки площею 26,8952 га та території Зубрянської сільської ради за межами населеного пункту встановлено, що рішенням Зубрянської сільської ради від 27.10.2006р. №296 надано дозвіл ТОВ «АПП «Львівське» на проведення інвентаризації земельної ділянки господарського двору та виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку. Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 25.10.2006р.№ 698 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано ТОВ «АПП «Львівське» земельну ділянку площею 26,8952 га в оренду терміном на 1 рік для обслуговування будівель господарського двору. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України (у редакції чинній на час прийняття вказаних вище розпоряджень та на даний час), до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, землі під сільськогосподарськими дворами. Натомість, на підставі вказаного розпорядження, 26.12.2006р. між Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області та ТОВ «АПП «Львівське» укладено договір оренди землі, відповідно до п.п. 2.1,5.1 якого в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення, на якій розташовано нежитлові будівлі господарського двору загальною площею 12 359,8 кв.м., що належать на праві власності ТОВ «АПП «Львівське» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 18.05.2004р. Зубрянською сільською радою. Прокуратурою встановлено, що у пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою по продажу земельної ділянки та у технічному завданні № 151 від 20.11.2006р. на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка підлягала продажу у власність ТОВ «АПП «Львівське», зазначено, що вказана земельна ділянка, відповідно до Земельного кодексу України, за категорією земель належить до земель сільськогосподарського призначення. В подальшому розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 812 від 12.12.2006р.прийнято рішення про продаж ТОВ «АПП «Львівське» вказаної земельної ділянки, як земель несільськогосподарського призначення. На підставі зазначеного розпорядження, 19.12.2006 року між Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області та ТОВ «АПП «Львівське» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 4623683300:02:000:0071) несільськогосподарського призначення площею 26,8952 га для обслуговування нежитлових будівель господарського двору, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та 04.02.2009р. видано державний акт серії ЯЕ № 554377 на право власності на вказану вище земельну ділянку.

На думку прокуратури, відповідно до оспорюваних розпорядження, договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на землю, земельна ділянка протиправно віднесена до земель несільськогосподарського призначення та відчужена ТОВ «АПП «Львівське» для обслуговування нежитлових будівель. Разом з цим, прокурор зазначає, що рішення про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки не приймалось. Відповідно до ст.ст. 20, 21 ЗК України (чинних на час прийняття вказаних вище розпоряджень та укладення договорів), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам та визнання недійсними угод щодо земельних ділянок. Враховуючи наведене, розпорядження, договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений на виконання оскаржуваного розпорядження, та державний акт на право власності на землю є недійсними в силу положень ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області шляхом реєстрації права державної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник позивача в судове засідання 03.07.2017р. зявився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов, заявлений прокурором, задоволити повністю, з підстав котрі ним зазначено.

Представник відповідача-1 в судове засідання зявився, проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити. Заперечуючи проти позову представник зазначав, що спірна земельна ділянка, як до моменту передання останньої в оренду ТОВ «АПП «Львівське», так і у момент її відчуження відповідачу-2перебувала у правовому статусі земель сільськогосподарського призначення, а також вказав, що цільове призначення земельної ділянки не змінювалось.

Представник відповідача-2 в судове засідання зявився, проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити.

Заперечення проти позову обґрунтовує тим, що спірна земельна ділянка, як до моменту передання останньої в оренду, так і у момент її відчуження ТОВ «АПП «Львівське» перебувала у правовому статусі земель сільськогосподарського призначення, а також вказав, що цільове призначення земельної ділянки не змінювалось. Наведене представник відповідача-2 підтверджує Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «АПП «Львівське», Технічною документацією з нормативної грошової оцінки, а також Технічною документацією із землеустрою по продажу земельної ділянки ТОВ «АПП «Львівське». При цьому, звертає увагу, що вказана технічна документація, згідно із ст. 1 Закону України «Про землеустрій» (у редакції від 22.05.2003р.), є документом, у якому визначається цільове призначення земельної ділянки. Зазначає, що спірна земельна ділянка проходила експертну грошову оцінку, як така, що відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Також посилається на те, що земельна ділянка відчужена ТОВ «АПП «Львівське» за ціною земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що підтверджується Звітом про оцінку, оспорюваними розпорядженням та договором купівлі-продажу, а також платіжними дорученнями та довідкою Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 15.10.2008р. №182, які долучені до матеріалів справи. При цьому, звертає увагу, що у відповідності до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4605239872017 від 20.06.2017р. та витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.06.2017р. № 1700, виданого Відділом у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області станом на сьогодні земельна ділянка за категорією земель є землею сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для обслуговування нежитлових будівель господарського двору. У звязку з наведеним, представник відповідача-2 зазначив, що за спірних правовідносин не підлягає до застосування ст. 21 ЗК України, якою визначено наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Водночас додав, що прокурор, покликаючись на ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України, не вказує яких саме вимог статті 203 ЦК України недодержано сторонами оспорюваного договору, при цьому, покликається на ст. 21 ЗК України та на ст. 22 ЗК України, в якій міститься визначення земель сільськогосподарського призначення.

Окрім цього, у відзиві на позовну заяву представник відповідача-2 заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. Вказане клопотання обґрунтовував тим, що позивач знав про відчуження земельної ділянки більше ніж за три роки до подання цього позову, оскільки мав у розпорядженні копії правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку, що вбачається із відповіді від 07.02.2017р., яка наявна в матеріалах справи. Вказав, що так як, за спірних правовідносин як і у позивача, так і в прокурора відсутні поважні причини пропуску позовної давності, протилежного належними та допустимими доказами не доведено, відтак даний позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» створено в процесі реорганізації Колективного сільськогосподарського заготхудобовідгодівельного підприємства «Львівське», на підставі рішення та установчого договору між фізичними особами, громадянами України, шляхом обєднання їх майнових прав у КС ЗХВП «Львівське» з метою здійснення господарської діяльності. Товариство є правонаступником прав та обовязків реорганізованого Колективного сільськогосподарського заготхудобовідгодівельного підприємства «Львівське».

Згідно із п. 2.2 Статуту ТОВ «АПП «Львівське», затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «АПП «Львівське» від 22.09.2005р. № 27, у тому числі визначено, що предметом діяльності Товариства є виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції і сировини; переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної; використання та експлуатація земель сільськогосподарського призначення.

Як встановлено судом, відповідач-2 є власником нежитлової будівлі (господарського двору) загальною площею 12359,8 кв.м. за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул.Хмельницького, 144, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серії САА № 143079 від 18.05.2004р., виданим Зубрянською сільською радою на підставі рішення виконкому № 42 від 29.04.2004р.

27.10.2005р. рішенням Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 296 ТОВ «АПП «Львівське» надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки господарського двору, а також дозволено виготовити технічну документацію на земельну ділянку господарського двору ТОВ «АПП «Львівське».

У 2006р. Державне підприємство «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за замовленням ТОВ «АПП «Львівське» розробило Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «АПП «Львівське» на території Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (кадастровий номер 4623683300:02:000:0071).

Крім цього, у 2006р. ПП «Рік» розробило Технічну документацію з нормативної грошової оцінки забудованої земельної ділянки господарського двору сільськогосподарського підприємства, що передається в оренду ТОВ «АПП «Львівське», для функціонального використання для обслуговування господарського двору, що розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., територія Зубрянської сільської ради.

25.10.2006р. розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 698, вирішено:1) затвердити Технічну документацію з нормативної грошової оцінки забудованої земельної ділянки господарського двору сільськогосподарського підприємства, що передається в оренду ТОВ «АПП «Львівське», для функціонального використання для обслуговування господарського двору, що розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., територія Зубрянської сільської ради за межами населеного пункту, розроблену ПП «РІК», що становить 833795,24 грн.; 2) затвердити Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «АПП «Львівське» площею 26,8952 га на території Зубрянської сільської ради за межами населеного пункту; 3) передати ТОВ «АПП «Львівське» земельну ділянку площею 26,8952 га для обслуговування нежитлових будівель господарського двору на території Зубрянської сільської ради в короткострокову оренду терміном на 1 рік; 4) встановити орендну плату за дану земельну ділянку в розмірі 24 890 грн. в рік без ПДВ; ТОВ «АПП «Львівське» укласти договір оренди земельної ділянки з районною державною адміністрацією.

26.10.2006р. між відповідачем-1 та відповідачм-2 укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру Львівської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.10.2006р. за №04:06:458:00186.

12.12.2006р. розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 812 вирішено продати у власність ТОВ «АПП «Львівське» земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 26,8952 га. для обслуговування нежитлових будівель господарського двору на території Зубрянської сільської ради за межами населеного пункту, а також погоджено вартість продажу названої земельної ділянки, виходячи із звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розробленого ТОВ «Експертна група «Богдан» у сумі 5301277 (Пять мільйонів триста одна тисяча двісті сімдесят сім) гривень 00 коп. без ПДВ.

19.12.2006р. між Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області (Продавець) та ТОВ «АПП «Львівське» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 5719 (надалі Договір купівлі-продажу).

Пунктом 1.1 Договору купівлі-продажу встановлено, що Продавець на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 12.12.2006р. № 812 продає за плату, а Покупець приймає у власність земельну ділянку та території Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (за межами населеного пункту), загальною площею 26,8952 га, кадастровий номер 4623683300:02:000:0071, згідно плану земельної ділянки, що додається.

Згідно із п. 1.2 Договору купівлі-продажу встановлено, що Покупець зобовязується оплатити вартість земельної ділянки, що є обєктом продажу за цим Договором, в термін та на умовах, що передбачені цим Договором.

Пунктом 1.3 Договору купівлі-продажу передбачено, що земельна ділянка несільськогосподарського призначення, зазначена в п. 1.1 Договору, продається для обслуговування нежитлових будівель господарського двору та знаходиться на території Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договору купівлі-продажу, оціночна вартість земельної ділянки за цим Договором становить 5301277 (Пять мільйонів триста одна тисяча двісті сімдесят сім) гривень 00 коп. без ПДВ. Ціна продажу земельної ділянки в сумі 5301277 (Пять мільйонів триста одна тисяча двісті сімдесят сім) гривень 00 коп. без ПДВ.

Пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу визначено порядок розрахунків за земельну ділянку.

Матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями № 81 від 26.01.2007р., № 635 № 18.05.2007р., № 821 від 24.07.2007р., № 3179 від 07.05.2008р., № 3472 від 20.08.2008р., № 3481 від 26.08.2008р., а також Довідкою Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 15.10.2008р. № 182 підтверджується факт здійснення повного розрахунку ТОВ «АПП «Львівське» у відповідності до умов Договору купівлі-продажу.

04.02.2009р. відповідачу-2 видано Державний акт серія ЯЕ №554377 на право власності на вказану земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор просить визнати недійсним розпорядження голови Пустомитівської РДА №812 від 12.12.2006р., договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2006р., державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №554377 від 04.02.2009р. та зобовязати відповідача-2 повернути земельну ділянку з тих підстав, що відповідно до оспорюваного розпорядження та договору протиправно було змінено цільове призначення земельної ділянки та віднесено її до земель несільськогосподарського призначення, а також відчужено відповідачу-2 для обслуговування нежитлових будівель. Разом з цим, рішення про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки не приймалось.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог прокурора слід відмовити повністю, з огляду на наступне.

В силу положень статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 статті 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом "а" частини першої статті 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 18 ЗК України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст.19 ЗК України).

За змістом статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно із статтею 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

В даній справі суд не погоджується з доводами прокурора, що відповідно до оспорюваного розпорядження та договору протиправно було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки і віднесено її до земель несільськогосподарського призначення та відчужено відповідачу-2 для обслуговування нежитлових будівель.

Зокрема, у відповідності до статті 1 ЗУ «Про землеустрій» (у редакції станом на момент виникнення спірних відносин), цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається із Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «АПП «Львівське», а також Технічної документації із землеустрою по продажу земельної ділянки ТОВ «АПП «Львівське» спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, за функціональним використанням є землею комерційного та іншого використання, цільовим використанням останньої є обслуговування нежитлових будівель. Також, у характеристиці земельної ділянки вказаної технічної документації вказано, що земельна ділянка за категорією є землею сільськогосподарського призначення, за функціональним використанням є землею комерційного та іншого використання.

Судом встановлено, що Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Технічна документація із землеустрою по продажу земельної ділянки отримали позитивні висновки державної експертизи, що підтверджується висновком №16-5/27 від 16.05.2006р. та висновком №14-11/4 від 14.11.2006р. відповідно.

Відповідно до частини 4 статті 35 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи. (частина 8 статті 35 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації»).

Віднесення спірної земельної ділянки до сільськогосподарських земель підтверджується і наданою позивачем довідкою про правовий статус земельної ділянки по формі №6-зем вбачається, що станом на 01.01.2006р. спірна земельна ділянка відносилася до сільськогосподарських земель, зайнятих господарськими будівлями і дворами.

Згідно положень ч.1 та ч.2 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Відтак судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 26,8952 га. являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а саме несільськогосподарськими угіддями, що знаходяться під господарськими будівлями і дворами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.23 ЗК України для будівництва промислових підприємств, обєктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та звязку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не повязаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Відтак, чинним на момент виникнення спірних відносин земельним законодавством України передбачалася можливість надання сільськогосподарським підприємствам несільськогосподарських угідь для потреб не повязаних із веденням сільськогосподарського виробництва.

А тому, враховуючи наведене положення ст.23 ЗК України, а також те, що спірна земельна ділянка належить до несільськогосподарських угідь і згідно технічної документації за функціональним використанням є землею комерційного та іншого використання, а її цільовим використанням є обслуговування нежитлових будівель, то відповідач-1 прийнявши оскаржуване розпорядження про її продаж для обслуговування нежитлових будівель господарського двору, жодним чином не змінив її цільове призначення.

Суд також відхиляє доводи прокурора та позивача, що зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася у звязку з тим, що відповідач-1 в оскаржуваному розпорядженні та договорі купівлі-продажу зазначив, що дана земельна ділянка є землею несільськогосподарського призначення.

Справді, відповідачем-1 в Розпорядженні №812 від 12.12.2006р., а також і в договорі купівлі-продажу зазначено про продаж відповідачу-2 земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

Разом з тим, вказана обставина не може слугувати підставою для визнання недійсним як розпорядження, так і договору, оскільки вона не має наслідком зміни цільового призначення земельної ділянки.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, а саме Технічної документації з нормативної грошової оцінки, а також Витягу із звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, вказану земельну ділянку було оцінено та продано відповідачу-2, як землю сільськогосподарського призначення.

З наданої позивачем довідки №1620 від 03.07.17р. про правовий статус земельної ділянки по формі №6-зем вбачається, що станом на 01.01.2009р. (тобто після її продажу відповідачу-2) спірна земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських земель, зайнятих господарськими будівлями і дворами.

Також, у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4605239872017 від 20.06.2017р. міститься інформація, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення, видом використання останньої є обслуговування нежитлових будівель господарського двору.

Крім цього, як вбачається із Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.06.2017р. № 1700, виданого Відділом у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, спірна земельна ділянка за категорією земель є землею сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для обслуговування нежитлових будівель господарського двору.

За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України).

Окрім цього, як свідчить зміст постанови Верховного Суду України №6-78цс13 від 25.12.2013р., для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору недостатньо встановити лише факт порушення положень законодавства України укладенням даного договору. Для задоволення вимог також потрібно встановити і факт порушення прав позивача, оскільки в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Враховуючи те, що зазначення відповідачем в оскаржуваному розпорядженні та договорі про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, жодних наслідків щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не має і така залишається надалі землею сільськогосподарського призначення та була продана відповідачу-2 за ціною земель сільськогосподарського призначення, суд приходить до висновку, що вказана обставина є лише формальністю, яка не порушує прав та інтересів позивача, а тому не може слугувати підставою для визнання недійсним розпорядження та договору.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, п.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слід зазначити, що концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і «майном».

Враховуючи те, що відповідач-2 є власником нежитлової будівлі (господарського двору) загальною площею 12359,8 кв.м. за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Зубра, вул.Хмельницького, 144, а тому в силу ст.120 ЗК України має право мати у власності земельну ділянку необхідну для обслуговування цих будівель, беручи до уваги те, що спірну земельну ділянку відповідач-2 набув у власність на законних підставах та сплатив за неї 5301277,00 грн., задоволення позову з формальних підстав, що в розпорядженні та договорі купівлі-продажу вказано, що це земельна ділянка несільськогосподарського призначення, матиме наслідком втручання у право відповідача-2 на майно і вказане втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього, а відтак буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.

Оскільки під час судового розгляду справи прокурором не було доведено належними та допустимими доказами порушення прав держави, відтак відсутні правові підстави для захисту цього права в судовому порядку та задоволення позову.

З приводу заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності, то за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Враховуючи те, що в процесі судового розгляду заступником прокурора Львівської області належними та допустимими доказами не було доведено обґрунтованості позовних вимог, відповідно господарський суд відмовляє в їх задоволенні у звязку із необґрунтованістю, то заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин задоволенню не підлягає.

У звязку із відмовою в позові, судовий збір, відповідно до ст.49 ГПК України покладається на прокуратуру.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 22, 28, 29, 33, 34, 43, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити повністю.

2.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.