Постанова № 67582523, 04.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 904/8988/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І., Бондар С.В., Палія В.В.,за участю представників сторінвід позивача - Безпалюк О.Л., від відповідача - не з'явився,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову від Дніпропетровського апеляційного господарського суду 02.02.2017та на рішення відГосподарського суду Дніпропетровської області 05.12.2016у справі№ 904/8988/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської областіпростягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі - КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області) про стягнення 875 873,91 грн інфляційних втрат, 131 840,88 грн - 3% річних та 1 728 277,38 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1241/15-БО-3 від 18.12.2014 щодо розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 порушено провадження у справі №904/8988/16 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 875 873,91 грн інфляційних втрат, 131 840,88 грн - 3% річних та 1 728 277,38 грн пені.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мартинюк С.В.) від 05.12.2016 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 875 873,91 грн інфляційних втрат, 131 840,88 грн. -3% річних, 1 209 794,17 грн пені та 41 039 88 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Березкіна О.В. - головуючий суддя, судді Чус О.В., Іванов О.Г.) від 02.02.2017 рішення місцевого господарського суду від 05.12.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині зменшення пені на 30% та прийняти в цій частині вимог нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги про стягнення пені з КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно було застосовано норми матеріального права, а саме ст. 551 ЦК України, ст. 224 ГК України та норми процесуального права -ст.ст. 43, 83 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2017 касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено на 04.07.2017.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій, що 18.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1241/15-БО-3, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за період січень-квітень, жовтень-грудень 2015 поставило відповідачу природний газ на загальну суму 8 081 380,70 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та застережень і не заперечується сторонами.

КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за спожитий природний газ розрахувався в повному обсязі, однак із порушенням встановлених договором строків оплати.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу стало підставою для подання даного позову, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 875 873,91 грн інфляційних втрат, 131 840,88 грн - 3% річних та 1 728 277,38 грн пені.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши умови виконання сторонами своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №1241/15-БО-3 від 18.12.2014 та встановивши, що відповідачем було порушено строки оплати за отриманий природний газ, тобто мало місце неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань і перевіривши розрахунок позивача, з урахуванням ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України дійшли обгрунтованого висновку стягнення з відповідача 875 873,91 грн інфляційних втрат та 131 840,88 грн. -3% річних.

Виходячи з наведеного, а також того, що ПАК "НАК "Нафтогаз України" не оскаржує судові рішення в частині стягнення з відповідача 875 873,91 грн інфляційних втрат та 131 840,88 грн. - 3% річних, то колегія суддів вважає судові рішення в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без змін.

Касаційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стосується правомірності зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача за порушення ним своїх зобов'язань за договором на 30%.

Колегія суддів, за встановлених судами обставин справи, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про зменшення пені, виходить з наступного.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 ГПК України закріплено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Досліджуючи питання про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з порушення ним зобов'язання за договором, судами попередніх інстанцій було встановлено наступні обставини.

КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області відповідач є підприємством комунальної форми власності, яке належить територіальній громаді м. Вільногірська Дніпропетровської області, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; неприбутковим підприємством, основною і метою діяльності якого є задоволення потреб споживачів міста, життєво необхідними послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання. Джерелом розрахунків за природний газ є кошти, отримані від споживачів.

Основними причинами несвоєчасних розрахунків за газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, її несвоєчасна та не у повному обсязі сплата послуг споживачами, 100% яких є бюджетні установи, комунальні дошкільні і медичні заклади, загальноосвітні школи та населення. Отже, підприємство займається пріоритетною, соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою за забезпечення функціонування населеного пункту.

Відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно з п.1.2 договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Фактично діяльність відповідача з реалізації тепла споживачам є збитковою.

КП "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за поставлений природний газ по договору розрахувався повністю до подання даного позову.

Виходячи з наведеного, з врахуванням фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновком щодо наявності правових підстав для зменшення заявленого розміру пені до 1 209 794,17 грн, тобто на 30%.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 у справі №904/8988/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Палій В.В.