Ухвала суду № 67582469, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/800/35435/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю секретаря Горбатюка В.С.

представника позивача Суярка М.О.

представника відповідача Баталової О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №826/3371/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2016.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби 20.12.2016 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.01.2017 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 та направити справу для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини третьої статті 129 Конституції України, статті 7, частини другої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, як правонаступник Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, 03.10.2016 подав апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2016 та просив суд поновити строк апеляційного оскарження з тих підстав, що був позбавлений можливості сплатити судовий через відсутність коштів.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.10.2016 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишив без руху та запропонував протягом 30 днів з моменту отримання ухвали подати клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження разом із відповідними письмовими доказами.

Відповідач повторно подав суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з посиланням на ті ж самі обставини, письмові докази до клопотання не були приєднані. Вирішення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження здійснювалось у судовому засіданні.

Відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження вмотивована тим, що відповідачем не доведено наявності поважних причин неподання апеляційної скарги з серпня 2016 року - часу коли за твердженням відповідача розпочалось достатнє фінансування видатків на сплату судового збору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

У справі встановлено, що відповідачем 11.04.2016 була подана апеляційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2016, яка ухвалою від 22.04.2016 залишена без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач 06.05.2016 подав клопотання, у якому просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2016 у зв'язку з відсутністю у органів Державної фіскальної служби фінансування для оплати судового збору.

Ухвалою суду від 12.05.2016 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто Міжрегіональному головному управлінню Державної фіскальної служби - Центральному офісу з обслуговування великих платників у зв'язку з не невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, як правонаступник Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, 03.10.2016 повторно подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції та просив суд поновити строк апеляційного оскарження з тих підстав, що був позбавлений можливості сплатити судовий збір через відсутність коштів.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.10.2016 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишив без руху та запропонував протягом 30 днів з моменту отримання ухвали подати клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження разом та надати відповідні письмові докази.

Повторне клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження обґрунтовувалось тими самими обставинами, письмові докази до клопотання не були приєднані. Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що фактичне фінансування видатків на сплату судового збору у достатньому обсязі розпочалося лише у серпні 2016 року. З апеляційною скаргою звернулися лише в жовтні, у зв'язку з тим, що повторне апеляційне оскарження судового рішення вирішується за спеціальною процедурою, яка є тривалою.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 08.12.2016 відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що відповідачем не доведено наявності поважних причин, що зумовили неподання апеляційної скарги, що відповідає вимогам абзаців першого та другого частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, судова колегія вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, наведені відповідачем, зважаючи на їх зміст і характер, не можна визнати поважними для поновлення процесуального строку. Встановлення спеціальної процедури погодження повторного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є внутрішньою організацією роботи податкового органу.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №826/3371/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М.Шипуліна

Судді: ___ Л.І.Бившева

___ І.Я.Олендер