Постанова № 67580178, 29.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року № 810/1506/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Виробниче обєднання «Тетерів» до ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ОСОБА_2 управління державного казначейства України у Київській області про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Виробниче обєднання «Тетерів» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 14.03.2013 по 25.05.2016 за прострочення відшкодування суми податку на додану вартість за лютий 2009 року у розмірі 1 209 255,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.18 ст. 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Позивач 20.03.2009 подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, однак, сума бюджетного відшкодування на рахунок позивача не надійшла.

Також із посиланням на п. 200.23 ст. 200 ПК України, згідно якого суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню у розмірі 1 209 255, 68 грн.

До судового засідання представники сторін не зявились.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України у Київській області до судового засідання не зявився, надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив у задоволенні позову відмовити та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у звязку з наступним.

Позивачем 20.03.2009 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 2 305 676 грн. разом з Додатком № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та Додатком № 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування» - відповідно до вимог Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97) та наказу ДПА України від 30.05.1997року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (чинні на момент подання звітності).

Відповідно до п.п.7.7.5, п.7.7, ст. 7 Закону № 168/97 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З урахуванням вимог п.п.7.7.5, п.7.7, ст. 7 Закону № 168/97 після отримання податкової декларації із заявленою сумою бюджетного відшкодування по податковій декларації за лютий 2009 року у розмірі 2 305 676 грн. на поточний рахунок в установі банку (ряд.25.1), податковим органом на підставі п.9, ч.6, ст. 111 Закону України від 05.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2009року.

За результатами перевірки порушень вимог чинного законодавства в частині визначення та декларування суми бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за лютий 2009 року у розмірі 2 305 676 грн. не встановлено, про що складено довідку від 18.05.2009 № 601/23/32783473.

Як слідує з позовної заяви, із задекларованої суми бюджетного відшкодування (наявної переплати) у розмірі 2 305 676гривень за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2009 позивач скористався сумою 271 987гривень шляхом зменшення суми наявною переплати на суму нарахованого податку до сплати за податковою декларацією за грудень 2010року.

Таким чином, бюджетна заборгованість становила 2 033 689гривень (2 305 676 217 987), що не заперечується податковим органом.

При цьому, податковим органом не було подано до органу казначейства відповідного висновку для повернення бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з даною бездіяльністю, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (справа № 2а-2308/12/1070).

Під час судового оскарження податковий орган в період з 15.06.2012 року по 19.06.2012 року повторно провів позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 року по 28.02.2009 року.

За результатами повторної перевірки складено акт від 19.06.2012 №294/22/32783473 та винесено податкове повідомлення рішення від 19.06.2012 № 00002422300, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2 305 676,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 зупинено провадження у справі (№ 2а-2308/12/1070) про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 2 033 689 грн. до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі (№ 2а-3558/12/1070) про скасування податкового повідомлення рішення від 19.06.2012 року № НОМЕР_1.

Постановою Київського окружного суду від 01.11.2012 року у справі №2а-3558/12/1070, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, позовні вимоги позивача задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 19.06.2012 року № НОМЕР_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.06.2015, касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом 03.04.2013 поновлено провадження у справі № 2а-2308/12/1070.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року, залишено без змін Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.07.2013 року, позовні вимоги позивача задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2033689 гривень.

Не погоджуючись з рішенням судів, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.07.2013 року відкрито касаційне провадження та зупинено виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року до закінчення касаційного перегляду справи.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 22.04.2015 року здійснив процесуальне правонаступництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Тетерів» та залишив без задоволення касаційні скарги відповідачів, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року без змін.

Як слідує з платіжного доручення від 25.05.2016 року, на розрахунковий рахунок позивача 25.05.2016 року надійшло відшкодування ПДВ за декларацією за лютий 2009 року у розмірі 2 033 689 грн.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим та другим пункту 23 вказаного Порядку, стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження зазначених документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

Крім того, у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як слідує з матеріалів справи, пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за період з 14.03.2013 по 25.05.2016 становить 1 209 373, 69 грн.

Облікова ставка НБУ у період з 14.03.2013 по 25.05.2016 становила:

-з 14.03.2013 року по 09.06.2013 року - 7,5%;

-з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року - 7%;

-з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року - 6,5%;

-з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року - 9,5%;

-з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року - 12,5%;

-з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року - 14%;

-з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 19,5%;

-з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року 30%;

-з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року 27%;

-з 25.09.2015 року по 21.04.2016 року 22%;

-з 22.04.2016 року по 25.05.2016 року 19%.

Кількість днів прострочення становить 1169 днів в тому числі:

- з 14.03.2013 року по 09.06.2013 року 88;

- з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року - 64;

- з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року - 245;

- з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року - 93;

- з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року - 119;

- з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року - 85;

- з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 26;

- з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року 177;

- з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року 28;

- з 25.09.2015 року по 21.04.2016 року 210;

- з 22.04.2016 року по 25.05.2016 року 34.

Отже, розрахунок нарахування пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року за період з 14.03.2013 року по 25.05.2016 року становить:

з 14.03.2013 року по 09.06.2013року 44128,27 грн. (2033689 х 7,5% х 120:365 х 88);

з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року 29953,73 грн. (2033689х7% х 120:365 х 64);

з 13.08.2013року по 14.04.2014року 106476,16 грн. (2033689 х 6,5% х 120:365 х245);

з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року 59071,70 грн. (2033689 х9,5% х 120:365 х 93);

з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року 99455,75 грн. (2033689 х 12,5% х120:365х119);

з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року - 79564,60 грн. (2033689 х14% х 120:365 х 85);

з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 33898,53 грн. (2033689 х19,5% х 120:365 х 26);

з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року 355031,95 грн. (2033689 х30% х 120:365 х177);

з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року 50546,92 грн. (2033689 х27% х 120:365 х 28);

з 25.09.2015 року по 21.04.2016 року 308053,87 грн. (2033689 х22% х 120:365 х210);

з 22.04.2016 року по 25.05.2016 року 43074,20 грн. (2033689 х19% х 120:366 х 34).

Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 у справі №К/800/36094/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки суму податку на додану вартість за лютий 2009 року не відшкодовано позивачу у визначені ПК України строки, позивач має право на стягнення сум пені відповідно до п.200.23 ст. 200 ПК України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційне, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо стягнення пені є обґрунтованими, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про зобовязання ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, задовольняючи адміністративний позов, суд враховує, що бездіяльність податкового органу, розумних і правових підстав якої судом під час розгляду справи не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодування ПДВ тривалістю понад два роки.

Суд таку бездіяльність розцінює як свідчення неспроможності виконання відповідачами, зокрема, податковим органом, власних функцій та обовязків, спрямованих на реалізацію платниками податків передбачених чинними законами та Конституцією України прав, що змушує останніх постійно звертатись до суду за їх захистом.

Крім того, суд зазначає, що позивачем виконано вимоги закону для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з цією правовою позицією способом захисту права платника ПДВ на стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування є зобовязання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обовязок надати такий висновок територіальному органу державної казначейської служби.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду стосується стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування з ПДВ, має зобовязальний характер, а обставини, викладені в позовній заяві, дають обґрунтовані підстави вважати, що податковий орган може ухилятись від його виконання, суд за клопотанням позивача може встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобовязання ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у десятиденний строк з часу набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 18 140,60 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підлягають судові витрати у сумі 18 140,60 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Тетерів» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 1 209 255,68 (один мільйон двісті девять тисяч двісті пятдесят пять ) грн. 68 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання «Тетерів» судові витрати у сумі 18 140,60 (вісімнадцять тисяч сто сорок) грн. 60 коп.

Зобовязати ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.