Постанова № 6757938, 23.03.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2009 р.                                                                       справа № 2а-35748/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Хріпуновій С.Ю.

за участю

представника позивача Козинець Ю.С.,

представника відповідача Аніщенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Красноармійської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових вимог та податкових повідомлень,

встановив:

                                                                                          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», звернувся до суду з позовом до Красноармійської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових вимог та податкових повідомлень.

В обґрунтування позову посилається на те, що 28 листопада 2008 року ТОВ «Краснолиманське» отримало першу податкову вимогу від 24.11.08р. №1/96 Красноармійської об єднаної Державної податкової інспекції (далі – ОДПІ) про те, що станом на 24.11.08р. сума податкового боргу підприємства за узгодженими податковими зобов язаннями складає 7995368,02грн., у тому числі за платежами:

- податок на прибуток приватних підприємств – 7725056,00грн.;

- платежі за користування надрами загальнодержавного значення - 204871,50грн.;

- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету – 64636,92грн.;

- комунальний податок – 483,80грн.;

- комунальний податок – 319,80грн.

          Цією податковою вимогою відповідач також попередив, що, починаючи з 20.11.08р., на всі активи Товариства розповсюджується право податкової застави згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»

          Вважає,що вимогу сформовано ОДПІ без достатніх правових підстав і вона повинна бути визнана недійсною, оскільки 17 листопада поточного року ТОВ «Краснолиманське» надало Філії «Відділення Промінвестбанку в м.Красноармійськ Донецької області» (надалі – Банк) на виконання платіжні доручення №№410, 411, 412, 413, 414, 415 про сплату податків на загальну суму 8043310, 00грн., але Банком ці доручення не виконані, незважаючи на те, що Товариство має на своєму рахунку необхідні кошти. Відповідальність за порушення строків переказу після цього несе банк.

          Із посиланням на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" просить суд Визнати недійсною першу податкову вимогу від 24.11.08р. №1/96 Красноармійської об єднаної Державної податкової інспекції.

Під час судового розгляду справи позивач доповнив свій позов вимогою про визнання недійсною другої податкової вимоги №2/130 від 29.12.2008р. Красноармійської об’єднаної Державної податкової інспекції, яка була отримана підприємством 14 січня 2009 року; та також просив визнати недійсними податкові повідомлення №105160008342206 від 01.12.2008р., №105160008342207 від 01.12.2008р., №105160012211235 від 20.02.2009р., №105160012216766 від 27.02.09р. Красноармійської об’єднаної Державної податкової інспекції про розподіл сплаченої суми податкового боргу з платежів, які є предметом першої та другої податкової вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, якими вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на приписи Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (із змінами та доповненнями), відповідно до якого платник податків не звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджету незалежно від причини несплати податкових зобов»язань.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позов з підстав, зазначених у запереченні, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Красно армійської міської ради Донецької області 14.04.2003 року, включено до ЄДРПОУ за № 32281519 та перебуває на податковому обліку Красноармійської ОДПІ.

Судом встановлено, що 28 листопада 2008 року на адресу ТОВ «Краснолиманське» надійшла перша податкова вимогу від 24.11.08р. №1/96 Красноармійської об єднаної Державної податкової інспекції (далі – ОДПІ) про те, що станом на 24.11.08р. сума податкового боргу підприємства за узгодженими податковими зобов язаннями складає 7995368,02грн., у тому числі за платежами:

- податок на прибуток приватних підприємств – 7725056,00грн.;

- платежі за користування надрами загальнодержавного значення - 204871,50грн.;

- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету – 64636,92грн.;

- комунальний податок – 483,80грн.;

- комунальний податок – 319,80грн.

14 січня 2009 року підприємством отримано другу податкову вимогу Красноармійської об’єднаної Державної податкової інспекції №2/130 від 29.12.2008 р. в який зазначено, що станом на 29.12.08р. сума податкового боргу складає: 7726456,55 грн., з них 7725859,60 грн. – основного платежу та 596,95 грн. – пені.

При цьому відповідачем виключено із суми, що була ним зазначена в першій податковій вимозі, суму збору за геологорозвідувальні роботи – 165000,00грн. та суму платежів за користування надрами загальнодержавного значення – 205000,00грн. у зв’язку з проведенням заліку переплат по податку на додану вартість; нарахувано пеню в розмірі 596,95 грн.

Пунктом 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про правомірність прийняття оспорюваних податкових вимог та вважає, що відповідачем не доведено їх правомірність з наступних підстав.

Судом встановлено, що у встановлені законом строки позивач сплатив зазначені у першій вимозі податкові зобов»язання, надавши через Філію «Відділення Промінвестбанку» в м.Красноармійськ 17 листопада 2008 року наступні платіжні доручення: №№410, 411, 412, 413, 414, 415 про сплату податків, зазначених у першій податковій вимозі на загальну суму 8043310, 00 грн. Але Банком ці доручення не виконані, незважаючи на те, що Товариство мало на своєму рахунку необхідні кошти.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу)          .

Відповідно до підпункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Підпункт 16.5.2 пункту 16.5 вищезгаданого Закону України визначає, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Слід зазначити, що згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2346-III ( 2346-14 ) "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа та фіксування дати прийняття платіжного доручення банком до виконання. Відповідальність за порушення строків переказу після цього несе банк. Отже, суб'єкт підприємницької діяльності, надавши банку платіжне доручення, виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом в повному обсязі.

Разом з тим відповідно до абзацу "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які в установлені законодавством України строки подали в банк платіжні документи для своєчасного та повного внесення податку, не повинні нести відповідальність за несвоєчасне перерахування таких платежів до бюджету.

Відповідно до п. 1.10) статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов”язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Згідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 6.2.3. п.6.2. ст. 6 Закону податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 ч.1 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що у встановлені законом строки позивач виконав свій обов»язок щодо сплати узгоджених сум податкових зобов»язань з податку на прибуток приватних підприємств – 7725056,00грн.; збору за користування надрами загальнодержавного значення - 204871,50грн.; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету – 64636,92грн.; комунального податку – 483,80грн.; комунального податку – 319,80грн., суд приходить до висновку, що першу та друга податкові вимоги відповідача відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту порушеного права позивача слід визнати недійсними з моменту їх прийняття.

Також судом встановлено, що 10 грудня 2008 року позивачем отримані податкові повідомлення Красноармійської ОДПІ №105160008342206 та №105160008342207 від 01.12.2008р. про розподіл сплаченої суми податкового боргу на погашення податкового боргу та пені з платежів, які є предметом першої та другої податкових вимог.

Згідно податкового повідомлення №105160008342206 від 01.12.2008р. сплачена позивачем сума податкового боргу у розмірі 205000 грн. за користування надрами загальнодержавного значення розподілена податковим органом на погашення податкового боргу у сумі 204871,50 грн. та пені 128,50 грн., залишилась несплаченою пеня з цього ж платежу у сумі 596,50 грн.

Згідно податкового повідомлення №105160008342207 від 01.12.2008 р. сплачена позивачем сума податкового боргу у розмірі 165000 грн. зі збору за геологорозвідувальні роботи розподілена податковим органом на погашення податкового боргу у сумі 64636,92 грн. та пені 228,88 грн.

27 лютого 2009 року позивачем отримано податкове повідомлення Красноамійської ОДПІ №105160012211235 від 20.02.2009р., згідно до якого сплачена позивачем сума податкового боргу у розмірі 92000 грн. за користування надрами загальнодержавного розподілена у рахунок погашення пені у сумі 596,50 грн.

7 березня 2009 року позивачем було отримано четверте податкове повідомлення Красноамійської ОДПІ №105160012216766 від 27.02.09р., відповідно до якого сплачена позивачем сума податкового боргу у розмірі 300 грн. за користування надрами загальнодержавного розподілена у рахунок погашення боргу у сумі 270,95 грн. та пені у сумі 0,75 грн.

          Правовою підставою прийняття зазначених повідомлень податковим органом зазначено п.п.16.3.3. п.16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181),відповідно до якого пеня нараховується при частковому погашенні податкового боргу платником.

          Відповідно до п.п.16.5.1. п.16.5. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування банком платежів до бюджетів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Приймаючи до уваги, що, як встановлено судом у цій справі, податковий борг станом на момент прийняття спірних повідомлень у позивача фактично не існував, крім того, банківською установою надані підприємством платіжні доручення були виконані 20.02.2009 року, суд вважає що законні підстави для винесення спірних повідомлень у податкового органу були відсутні, у зв»язку із чим суд вважає за визнати недійсними з моменту прийняття податкові повідомлення Красноармійської об»єднаної державної податкової інспекції №105160008342206 від 01.12.2008 року, № 105160008342207 від 01.12.2008 року, № 105160012211235 від 20.02.2009 року, № 105160012216766 від 27.02.2009 року.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-6, 10 -12, 14, 15, 17- 20, 23, 48, 50, 51, 69 - 72, 79, 81, 82, 86, 92, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Красноармійської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових вимог та податкових повідомлень задовольнити.

Визнати недійсними з моменту прийняття першу та другу податкові вимоги Красноармійської об»єднаної державної податкової інспекції № 1\96 від 24.11.2008 року, № 2/130 від 29.12.2008 року.

Визнати недійсними з моменту прийняття податкові повідомлення Красноармійської об»єднаної державної податкової інспекції №105160008342206 від 01.12.2008 року, № 105160008342207 від 01.12.2008 року, № 105160012211235 від 20.02.2009 року, № 105160012216766 від 27.02.2009 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 23 березня 2009 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 30 березня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Ісаенко Ю.А.