Постанова № 6757789, 29.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11126/09/0570

час прийняття постанови: 17.25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі                                                  Телешові В.М.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

судді Бєломєстнова О.Ю.           

при секретарі Телешові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькагро – Маркет»

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському р-ні м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0005981500/0/18192 від 29.12.2008 р.

за участі представника позивача – Чмелевської М.О.                                        

          представника відповідача – Рибіної О.О.

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькагро – Маркет» до відповідача Державної податкової інспекції у Куйбишевському р-ні м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0005981500/0/18192 від 29.12.2008 р., яким визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2343954 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 117198 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач наводить, що під час камеральної перевірки, за результатами якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач користувався не тільки податковими деклараціями а й іншими відомостями, що є прямим порушенням п.п. «в» п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Встановлені ним під час перевірки порушення не можна вважати арифметичними або методологічними помилками, у зв’язку з якими можливе визначення податкових зобов’язань за результатами камеральної перевірки. Позивач також зазначає, що відповідачем під час перевірки не досліджувалася обов’язкова складова об’єкту оподаткування ПДВ – податковий кредит. Про це свідчить неврахування ним податкових накладних, копії яких додані до позовної заяви. Крім того, позивач вказує, що до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ним були самостійно виправлені помилки у поданих раніш податкових деклараціях за вересень та жовтень 2008 року. З урахуванням цих уточнень заниження сум податкових зобов’язань з ПДВ, яке було встановлене відповідачем, було усунуте, що виключає донарахування податку. За цих підстав позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №0005981500/0/18192 від 29.12.2008 р. Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх з підстав, що наведені у позовній заяві та наданих у подальшому письмових поясненнях.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на те, що згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України були встановлені відхилення сум податкових зобов’язань з ПДВ, які позивач відобразив у деклараціях за вересень, жовтень 2008 року. У зв’язку з цим відповідачем були надіслані запити до позивача у яких вимагались документи на підтвердження даних, наведених у вказаних деклараціях. У встановлений строк позивач такі документи не надав, тому відповідачем була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка, під час якої на підставі деталізованої інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України були встановлені факти не відображення позивачем поставок низці підприємств. Ці підприємства відобразили відповідні суми податкового кредиту у податкових деклараціях, тому вважаються узгодженими у розумінні Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Стосовно уточнюючих розрахунків, якими позивач корегував податкові зобов’язання з ПДВ, відповідач надав суду письмові пояснення (без дати та номеру), згідно з якими наведені розрахунки не були прийняті, оскільки мали виправлення, підчищення та помарки. Представники відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, що наведені у запереченнях на позов та поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькагро-Маркет», зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа рішенням Донецької міської ради від 28.12.206р., код ЄДРПОУ 34849808, взято на податковий облік ДПІ у Куйбишевському р-ні м. Донецька 29.12.2006р., зареєстроване платником ПДВ 22.01.2007р.

22.12.2008 року відповідачем була проведена перевірка позивача, за наслідками якої був складений акт №4776/15/34849808 (надалі – Акт перевірки). Під час перевірки відповідачем було встановлено, що розмір податку на додану вартість, зазначений у деклараціях вересень та жовтень 2008 року є меншим, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при заповненні декларацій платником порушений п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Це призвело до зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на суму за вересень 2008 року – 192562 грн., жовтень 2008 року – 175238 грн., та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у вересні 2008 року – на 1264494,91 грн., жовтні 2008 року – 1079458,71 грн.

На підставі Акту перевірки 29.12.2008р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення №0005981500/0/18192 про визначення позивачеві податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 2343954 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 117198 грн.

Як вбачається зі змісту цього податкового повідомлення – рішення, воно прийняте згідно з підпунктом «в» п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2001 року (надалі – Закон 2181).

Згідно з цією нормою контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

При цьому Законом 2181 визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Інші види перевірок передбачені зокрема п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Згідно з ним органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Суд звертає увагу, що у випадку, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, податкові зобов’язання визначаються на підставі п.п. «б» п. 4.2.2 ст. 4 Закону 2181.

Таким чином, Законом 2181 відокремлюються підстави для визначення податкових зобов’язань за наслідками:

-          камеральних перевірок, що проводяться виключно із застосуванням даних податкових декларацій та пов’язані тільки із арифметичними або методологічними помилками у них;

-          документальних перевірок, під час яких можуть застосовуватися інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів незалежно від способу їх подачі.

Що стосується податку на додану вартість, питання проведення камеральних та документальних перевірок врегульовані наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року N 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», додатком до якого є «Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (надалі – Порядок). Суд приймає до уваги, що даний нормативно-правовий акт не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, тому застосовує його положення з урахуванням приписів ст. 9 КАС України.

На відміну від камеральної перевірки, під час проведення документальної невиїзної перевірки податковим органом мають перевірятися документи, перелічені у п. 4.2 Порядку. Так, під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці: реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, - товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Усі з наведених документів були витребувані відповідачем у позивача листом від 04.12.2008р. (отриманий 10.12.2008р.).

Пунктом 4.4. Порядку передбачене, що складання акту перевірки за результатами документальної невиїзної перевірки можливе лише на підставі документів, зазначених у п.4.2 цього Порядку.

Відповідно до п. 4.19 Порядку у разі неотримання, неповного отримання переліку документів, передбачених пунктом 4.2 Порядку, від платника податків на звернення органу ДПС (неможливість виявлення помилки в показниках поданої звітності з податку на додану вартість) працівником підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб вживаються заходи, передбачені пунктами 4.5 та 4.6 Порядку.

Згідно з п. 4.5 Порядку у разі неотримання документів, передбачених пунктом 4.2 цього Порядку, протягом 15 днів з моменту направлення запиту платнику ПДВ (отримувачу) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених пунктом 6.2 розділу VI цього Порядку (опитування посадових осіб, збирання документів, тощо).

Пунктом 4.6. Порядку передбачене, що у разі неповного отримання переліку документів, передбачених пунктом 4.2 цього Порядку, від платника ПДВ (отримувача) працівник підрозділу оподаткування юридичних осіб передає вказані матеріали:

- підрозділу податкового контролю - для проведення виїзної перевірки;

- підрозділу податкової міліції - для оперативного супроводження такої перевірки.

          Таким чином, проведення документальної невиїзної перевірки зі складенням за її результатами акту перевірки можливо лише за умови надання платником податків необхідних для цього документів, перелік яких передбачений п. 4.2 Порядку. У разі ж неподання таких документів органи податкової служби мають вчиняти інші дії, у тому числі проводити позапланові виїзні документальні перевірки.

          На підтвердження останнього твердження свідчить ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з якою позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з перелічених обставин, зокрема (п.3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

          Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем на вимогу відповідача не були надані витребувані документи (замість цього позивач подавав уточнюючі розрахунки), що виключає можливість проведення документальної невиїзної перевірки. У той самий час проведена перевірка не може вважатися камеральною, оскільки при її проведенні використані дані з інших джерел, ніж податкові декларації.

Крім того, за результатами перевірки не встановлені арифметичні або методологічні помилки при складанні позивачем декларацій з ПДВ. У Акті перевірки відображене порушення позивачем п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», який регулює питання часу виникнення податкових зобов’язань, а не методологію складання декларації з ПДВ чи арифметичного підрахунку суми зобов’язань у ній.

За таких умов, визначення податкових зобов’язань позивача шляхом проведення невиїзної документальної або камеральної перевірки та прийняття за її наслідками податкового повідомлення-рішення відповідно до п. «в» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону 2181 є таким, що не відповідає наведеним вище нормам законодавства.

          Суд звертає увагу на те, що наведені порушення не можна вважати формальними, оскільки їх наслідки є суттєвими при визначені можливих результатів перевірки. Так, якщо б відповідачем у даному випадку була проведена позапланова виїзна документальна перевірка (як того вимагає ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»), він мав би враховувати податкові накладні, копії яких додані позивачем до матеріалів справи, що суттєво вплинуло б на результати перевірки.

За умов ненадання відповідачеві до перевірки податкових накладних, копії яких додані позивачем до позовної заяви, суд не приймає їх до уваги у якості доказів формування податкового кредиту, втім оцінює як підтвердження суттєвості можливого впливу на результати перевірки, якщо вона була б проведена відповідачем у відповідності з вимогами законодавства.

Крім того, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону 2181 податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Щодо декларації позивача з ПДВ за вересень 2008 року, вона була складена 20.10.2008р. і цього ж дня подана відповідачеві. Зазначені в ній відомості уточнювалися позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку та додатку 5 до нього, оскільки уточнювалися показники в частині податкових зобов’язань та податкового кредиту. Уточнюючий розрахунок складений позивачем 26.11.2008р. та цього ж дня прийнятий відповідачем. У подальшому дані декларації з ПДВ за вересень 2008 року уточнювалися позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку від 26.12.2008р., який був надісланий кур’єром 29.12.2008р. Загальна сума податкових зобов’язань, що збільшувалися згідно з цими уточнюючими розрахунками склала 1464225,57 грн.

Відповідачем у поясненнях (без дати та номеру) підтверджується факт отримання цих розрахунків. Втім щодо розрахунку від 26.12.2008р. відповідач стверджує про прийняття його «до відома» згідно з п. 4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, які затверджені наказом ДПА України від 15 квітня 2008 р. N 250.

Щодо декларації позивача з ПДВ за жовтень 2008 року, вона була складена 05.11.2008р. і цього ж дня подана відповідачеві. У межах терміну на подачу декларації за жовтень 2008р. позивачем 19.11.2008р. було подано до податкового органу Декларацію звітну нову, яка прийнята податковим органом, що підтверджується відповідною відміткою на першому аркуші декларації. У подальшому позивач уточнював показники декларації з ПДВ за жовтень 2008р., як в поточній декларації, так і шляхом подання окремих уточнюючих розрахунків, зокрема: в декларації за листопад 2008р. (декларація від 22.12.2008р. надіслана кур’єром 25.12.2008р); в уточнюючому розрахунку від 23.12.2008р. (надісланий кур’єром 25.12.2008р.); в уточнюючому розрахунку від 24.12.2008р. (надісланий кур’єром 25.12.2008р.). Загальна сума податкових зобов’язань, що збільшувалися згідно з цими деклараціями та уточнюючими розрахунками склала 1554100,1 грн.

Як зазначено відповідачем у письмових поясненнях останні три уточнюючі розрахунки та декларацію за листопад 2008 року він за аналогічних декларації за вересень 2008 року підстав прийняв «до відома» через наявність підчищень, помарок та виправлень.

Листами №18208/10/28-013-10 від 30.12.2008р. та № 18191/10/28-013-10 від 29.12.2008р. відповідач повідомив позивачеві про неприйняття отриманих поштою податкових декларацій з ПДВ за листопад 2008 року та уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань за вересень та жовтень 2008 року. У якості причин цього зазначено, що «Податкова звітність надана у ДПІ має бути заповнена відповідно вимогам та мати належний вигляд. Підставою для визнання звітності недійсною є виправлення, підчищення, помарки та відсутність необхідних додатків».

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України №2181 податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Згідно з п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, даним законом передбачений вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність у якості податкової.

Відповідно до п. 4.1.3 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України , які затверджені наказом ДПА України від 15 квітня 2008 р. N 250 (що діяв на момент виникнення спірних відносин) під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документу (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника; код платника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ для юридичної особи; код виду економічної діяльності (КВЕД); код форми власності; код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ (якщо передбачено формою); ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або в разі відмови від нього серія та номер паспорту для фізичної особи; реєстраційний (обліковий) номер платника в разі спільної (сумісної) діяльності; місцезнаходження платника; ОДПС, до якого подається звітність; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ; дата подання звіту (або дата заповнення - в залежності від форми); ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб для звітів, в яких це передбачено формою; підписи цих осіб, засвідчені печаткою.

З наявних у матеріалах справи декларацій позивача з ПДВ та уточнюючих розрахунків вбачається, що у них зазначені усі з наведених вище обов’язкових реквізитів, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою позивача. Отже позивач виконав усі умови, за яких податкові накладні мають бути визнані та прийняті органом державної податкової служби.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що підчищення, помарки та виправлення є підставою для невизнання податкових декларацій, оскільки такі підстави не відповідають п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України №2181.

Таким чином, відповідач неправомірно не прийняв до уваги уточненні дані до декларацій позивача з ПДВ за вересень та жовтень 2008р., за якими збільшувалися податкові зобов’язання позивача за 1464225,57 грн. за вересень 2008 року та 1554100,1 грн. за жовтень 2008 року. Ці відомості не були ним враховані при прийнятті спірного податкового повідомлення – рішення, що обумовлює його оцінку судом як необґрунтованого та незаконного.

З урахуванням наведеного, зважаючи на незаконний спосіб проведення перевірки, внаслідок чого відповідачем не були враховані документи, на підставі яких позивач визначав базу оподаткування ПДВ; безпідставність визначення податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій відповідно до п.п «в» п. 4.2.2 ст. 4 Закону 2181; неправомірність неприйняття звітності, якою уточнювалися дані декларацій, що перевірялися, суд дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення відповідача №0005981500/0/18192 від 29.12.2008 р.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:          

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькагро – Маркет» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському р-ні м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0005981500/0/18192 від 29.12.2008 р. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському р-ні м. Донецька №0005981500/0/18192 від 29.12.2008 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 2 343 954 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 117 198 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькагро – Маркет» (83008, м. Донецьк, вул.. Югославська, 28/а, код ЄДРПОУ 34849808) судові витрати з судового збору у сумі 3,4 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 29 вересня 2009 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 05 жовтня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Бєломєстнов О. Ю.