Рішення № 67577659, 06.07.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2017 Справа №607/6039/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретарів судового засідання Киренької Г.Я.,

у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк») пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1, у якому просив у рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №1901/0608/71-14 від 27 червня 2008 року, яка станом на 23 травня 2016 року складає 48240,49 доларів США, звернути стягнення на іпотечне майно, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,2 кв.м., житловою площею 20,6 кв.м., що належить ОСОБА_1, шляхом реалізації зазначеного майна на прилюдних торгах, за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Обґрунтував позов тим, що 27 червня 2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк»), правонаступником якого став ПАТ «Дельта Банк», а в подальшому ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1901/0608/71-14, з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 48900 доларів США та зобов'язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту 27 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,2 кв.м., житловою площею 20,6 кв.м. Сторони оцінили предмет іпотеки в розмірі 264159,07 гривень. Однак, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 23 травня 2015 року має заборгованість за кредитом 38445,58 доларів США, за відсотками 9794,91 доларів США. Посилаючись на викладене, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на іпотечне майно.

В подальшому представник позивача ПАТ «Альфа-Банк» - ОСОБА_2 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 39,2 кв.м., її вартість становить 531630 гривень. У звязку із цим просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1901/0608/71-14 від 27 червня 2008 року, яка станом на 23 травня 2016 року складає 48240,49 доларів США, звернути стягнення на іпотечне майно, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,2 кв.м., шляхом реалізації зазначеного майна на прилюдних торгах, за початковою ціною 531630 гривень.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 подав заяву, згідно з якою заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, розглянувши справу в його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 в судове засідання подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

За вказаних обставин суд вважає за можливе відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

27 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк»), правонаступником якого став ПАТ «Дельта Банк», а в подальшому ПАТ «Альфа-Банк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1901/0608/71-14 від 27 червня 2008 року(далі кредитний договір), відповідно до якого відповідачу наданий кредит у розмірі 48900 доларів США, на строк з 27 червня 2008 року по 27 червня 2035 року, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору позичальник зобовязується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, згідно з додатком №1, що є невідємною частиною даного договору.

Додатком № 1 до кредитного договору графіком погашення заборгованості встановлено строк виконання відповідачем зобовязання щодо погашення заборгованості за кредитним договором по 151 долару США, щомісячно, за період з 10 липня 2008 року по 10 травня 2035 року та 127 доларів США 27 червня 2035 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1901/0608/71-14 від 27 червня 2008 рокуна користь ПАТ «Альфа Банк».

Умов кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконувала.

Зокрема, як слідує з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1901/0608/71?14 від 27 червня 2008 року, станом на 23 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить 38445,58 доларів США, за процентами 9794,91 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого став ПАТ «Сведбанк», у подальшому ПАТ «Дельта Банк», а на даний час ПАТ «Альфа-Банк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого вона передала в іпотеку іпотекодержателю однокімнатну квартиру № 20, що знаходиться в будинку №41 по вулиці М. Ломоносова в місті Тернополі.

Як убачається з Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №37045333 від 24 липня 2012 року, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року замінено іпотекодержателя за вказаним іпотечним договором з ПАТ «ДельтаБанк» на ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до п. 3 іпотечного договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 27 червня 2008 року за реєстровим №5076, зареєстрованого в Державному реєстрів правочинів 27 червня 2008 року за №2987108. Право власності виникло в іпотекодавця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири і його державної реєстрації в Державному реєстрів правочинів. Предмет іпотеки має загальну площу 39,2 кв.м., житлову площу 20,6 кв.м., і складається з однієї кімнати в придатному для житла стані.

Згідно з п. 3 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день визначений основним зобовязанням, іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з осново зобовязання, а також в інших випадках, передбачених основним зобовязанням та цим договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобовязання (як основного боргу так і процентів за ним).

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1901/0608/71?14 від 27 червня 2008 року, відповідач ОСОБА_1 з 01 липня 2014 року жодних коштів на позичковий рахунок не вносила, таким чином прострочила строки виконання зобовязання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, встановлені Додатком № 1 до кредитного договору графіком погашення заборгованості.

З цих підстав позивач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, яка станом на 23 травня 2016 року складає 48240,49 доларів США.

Як убачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19511286 від 13 липня 2008 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 27 червня 2008 року за реєстровим №5076.

Крім цього, як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта №62762428, станом на 05 липня 2016 року за ОСОБА_1 також зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 1/4 частку квартири за №146 по вулиці Лепкого, 14 в місті Тернополі.

Відповідно до договору дарування 1/4 частки квартири від 16 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_1 відчужила належну їй частку квартири АДРЕСА_2 своїм дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/8 частині.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 55540450 від 21 березня 2016 року 1/8 частина квартири АДРЕСА_2 зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_7 та 1/8 за ОСОБА_8

Згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна оцінювача ОСОБА_9, встановлено, що ринкова вартість предмету іпотеки однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 39,2 кв.м., що належить ОСОБА_1, складає 531630 гривень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного звязку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (стаття 625 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. ст. 572, 575, 589 ЦК України та ст. ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Реалізація заставного майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (прилюдних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці,

- у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 порушила умови договору щодо строків повернення суми кредиту та процентів, та у встановлений строк коштів не повернула.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №1901/0608/71?14 від 27 червня 2008 року, встановлено, що станом на 23 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить 38445,58 доларів США, за процентами 9794,91 доларів США.

На даний час заборгованість позичальником не погашена.

Таким чином, за наявності заборгованості за кредитним договором на день розгляду справи, кредитор вправі задовольнити свої вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що спірна квартира виступає як забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за споживчим кредитом в іноземній валюті.

У власності відповідача, крім спірної квартири, перебувала також 1/4 частина квартири за №146 по вулиці Лепкого, 14 в місті Тернополі, однак, у 2016 році вона нею відчужена, і на даний час у власності відповідача не перебуває.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 використовує предмет іпотеки як постійне та єдине місце проживання, тому до спірних правовідносин слід застосувати вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набув чинності 7 червня 2014 року.

При цьому, судом враховано, що цей Закон носить тимчасовий характер.

У цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України ).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі Закон), не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки цим Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-58цс15, від 25 березня 2015 року у справі № 6-44цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позов публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» слід задовольнити, в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №1901/0608/71-14 від 27 червня 2008 року, яка станом на 23 травня 2016 року складає 48240,49 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США станом на день ухвалення рішення (2549,59 гривень за 100 доларів США) становить 1229934,71 гривень, звернути стягнення на іпотечне майно однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,2 кв.м., що належить ОСОБА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, із початковою ціною, згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна від 27 жовтня 2016 року, 531630 гривень, зазначивши, що рішення суду в цій частині не підлягає примусовому виконанню у період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Крім цього, із відповідача в користь позивача слід стягнути 7974,45 гривень понесеного судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 553, 625, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст. 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 223, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотекизадовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за кредитним договором №1901/0608/71-14 від 27 червня 2008 року, яка складає 48240 (сорок вісім тисяч двісті сорок) доларів США 49 (сорок девять) центів, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США станом на 31 жовтня 2016 року становить 1229934 (один мільйон двісті двадцять девять тисяч девятсот тридцять чотири) гривні 71 (сімдесят одна) копійка, звернути стягнення на іпотечне майно, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,2 кв.м., що належить ОСОБА_1, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, із початковою ціною 531630 (пятсот тридцять одна тисяча шістсот тридцять) гривень.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не виконувати на період дії Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄРДПОУ 23494714, МФО 300346, п/р №37396000000004) 7974 (сім тисяч девятсот сімдесят чотири) гривні 45 (сорок пять) копійок понесеного судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_10