Рішення № 67576234, 05.07.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5576/17

Провадження № 2/522/6652/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ СК «Галицька» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в порядку регресу суму виплати страхового відшкодування у розмірі 50000 гривень та суму сплачених судових витрат у розмірі 1600 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, згідно доданої до позову письмової заяви, просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило.

Суд у зв'язку з неявкою відповідача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача та за згодою позивача, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі суттєві обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.03.2016 р. по справі № 761/3346/16-п, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Так, згідно вказаної постанови, 05 січня 2016 року по вул. Богдана Хмельницького, 15 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки BMW X5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під час здійснення повороту ліворуч перетнув лінію дорожньої розмітки 1.3 та не переконавшись у безпечності маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Volswagen Touareg, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2. Що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Судом встановлено, що транспортним засобом «Volswagen Touareg,» д. з. АА 1705 МН, на момент вчинення ДТП керувала ОСОБА_2.

04.01.2016 року між Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Галицька» та ОСОБА_1 було укладено Договір № АЕ/6855432 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано автомобіль «BMW X5» д. з. ВН 9988 СТ.

На момент ДТП застрахованим транспортним засобом керував ОСОБА_1.

Оскільки унаслідок ДТП 05.01.2016 року автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Остання звернулася до АТ «ПРОСТО-страхування» із заявою-повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volswagen Touareg,» д. з. АА 1705 МН, склала 56 132, 51 грн відповідно до страхового акту.

29.04.2016 року АТ «ПРОСТО-страхування» звернулося з заявою до ПАТ СК «Галицька» про страхове відшкодування відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування».

04.07.2016 р. ПАТ СК «Галицька» відповідно до договору, було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 50000 грн згідно платіжного доручення № 4505.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Матеріалів справи вбачається, що страхова компанія виконала свої зобовязання та відшкодувала ОСОБА_2 у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно достатті 27 Закону України "Про страхування"тастатті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зокрема, з п.п. ґ п. 38.1.1. ст. 38 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У відповідності до п. 33.1. ст. 33 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Так, в матеріалах даної цивільної справи відсутні докази на підтвердження про повідомлення відповідачем страховика про дорожньо-транспортну пригоду, також не надано відповідних документів.

Оскільки, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав вимоги, передбачені ст.. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому ПАТ СК «Галицька» набуло право регресної вимоги до ОСОБА_1

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про набуття позивачем права регресної вимоги після виплати страхового відшкодування та задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст..88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1600 грн.

На підставі ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, керуючись ст. ст. 11, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» в порядку регресу суму виплати страхового відшкодування у розмірі 50000 (пятдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства товариства страхова компанія «Галицька» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 600 грн. (тисячу шістсот).

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя А. Ю. Бойчук