Постанова № 675722, 29.05.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції

справа №АС-42/453-06 суддя –Яризько В.О.

Доповідач по 2-й інстанції

суддя –Кравець Т.В.

«22»травня 2007 р. м. Харків

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Олійник В.Ф. судді Кравець Т.В., Істоміна О.А.

при секретарі Кобзєвій Л.О.

за участю представників сторін:

позивача –Підкіпної Л.С., Кулікова В.В. (директора)

відповідача –Хижняк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. №855Х/2-5) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод спортивних виробів “Динамо”, м. Київ (вх. № 1343Х/2-5) на постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007р. по справі № АС-42/453-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод спортивних виробів “Динамо” м. Харків

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

У вересні ТОВ «Харківський завод спортивних виробів «Динамо»звернувся до господарського суду з позовом до ДПІ у Червонозаводському районі, в якому просить визнати податкове повідомлення-рішення № 000052310/0 від 28.02.2006 року недійсним.

Постановою господарського суду Харківської області від 08.02.2007 року по даній справі позов задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 000052310/0 від 28.02.2006 року в частині нарахування суми основного платежу в розмірі 14093,00 грн. та 21139,15 грн. штрафних санкцій. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Червонозаводському районі, звернувся з апеляційною скаргою, в якої просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову.

ТОВ «Харківський завод спортивних виробів «Динамо»також не погодившись з постановою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якої просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача була здійснена комплексна позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства, за період з 21.02.2003 – 21.02.2006 роки. За результатами перевірки складено Акт № 58/231/31021717 від 28.02.2006 року. Під час перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем ст. 14, ст. 17 Закону України «Про плату за землю»в частині неподання звітності по податку за землю за 2003-2005 роки.

Як зазначено контролюючим органом в Акті перевірки, підставою для сплати позивачем податку на землю є висновок від 07.09.2000 року Даних державного земельного кадастру (а.с. 52 т. 1), яким підтверджено право позивача на користування спірною земельною ділянкою, яка розташована по вул. Миргородська, 4, м. Харків. Виходячи з висновку Державного земельного кадастру, контролюючий орган робить власний висновок, що спірна земельна ділянка знаходиться у власності або користуванні позивача, позивач своєчасно не сплачує земельний податок, не оформлює документи на право користування земельною ділянкою, виходячи з викладених обставин, контролюючий орган за встановленою формулою нараховує податок на землю у сумі 42278,30 грн. грн. та з посилання на ст. 17 п. 17.1 п.п. 17.1.1, 17.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами" ( 2181-14 ) застосовує штрафні санкції.

На підставі складеного акту перевірки, відповідачем було прийнято і направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 000052310/0 від 28.02.2006 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на землю у розмірі основного платежу 42278,30 грн. та 21139,15 грн. штрафних санкцій.

Позивач не погодився з визначенням суми податкового зобов'язання та застосуванням штрафних санкцій, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000052310/0 від 28.02.2006 р. В якості підстави визнання недійсним податкового повідомлення-рішення позивач зазначає, що в період з 21.02.2003 –21.02.2006 роки він не був ні власником, ні користувачем земельної ділянки, документів на право власності або користування земельною ділянкою не мав. 04 липня 1996 року між виконкомом Харківської міської ради та Харківським орендним заводом „Спортінвентар" було укладено договір оренди на право користування землею на умовах оренди. 22.09.2000 року було створено ТОВ «Харківський завод спортивних виробів «Динамо», засновниками якого були Центральна рада ФСТ «Динамо»та Харківський орендний завод «Спортінвентар». З моменту створення ТОВ розрахунковий рахунок не відкривався, фінансово-господарська діяльність ТОВ не велась, тому позивач стверджує, що і податок на землю сплачувати не могло. Однак, цей податок сплачувався одним із засновників ТОВ - Харківський орендний завод «Спортінвентар». Центральною радою ФСТ «Динамо»на загальних зборах засновників було внесено пропозицію про ліквідацію ТОВ, тому правовстановлювальних документів на спірну земельну ділянку у позивача не було, що унеможливлює обов’язок позивача щодо сплати податку на землю за спірну земельну ділянку.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" встановлює, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що знаходиться у власності або у користуванні, а суб'єктом плати є власник ділянки або землекористувач. Стаття 15 закону встановлює, що зобов'язання сплачувати податок за землю виникає з моменту виникнення права власності або права користування на земельну ділянку.

Статтею 22 Земельного кодексу, що діяв до 31.12.2001 р. передбачено наявність двох умов виникнення права власності або права користування земельною ділянкою - це установлення границь земельної ділянки на місцевості й одержання документу, що свідчить про таке право. При відсутності однієї з умов право користування (власності) на земельну ділянку не виникає, відповідно визначити розмір землекористування за відсутності границь землекористування неможливо.

Згідно статті 116 Земельного кодексу (в редакції від 25.10.2001 р.) надання в користування земельної ділянки, що знаходиться у власності або в користуванні, здійснюється тільки після вилучення (викупу) його в порядку, передбаченому кодексом у попереднього землекористувача (власника).

Пунктом 1ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 цього Кодексу передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Пункт 3 ст.125 Земельного кодексу України забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Стаття 126 Земельного кодексу України вказує на те, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Проте, на час перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, у Товариства були відсутні будь-які підстави для сплати податку за землю, а саме: відсутнє рішення відповідного органу виконавчої влади щодо надання у користування земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Харківський завод спортивних виробів" відсутній договір оренди земельної ділянки; відсутній державний акт щодо права постійного користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у попереднього користувача –Харківський орендний завод «Спортінвентар», не проводилось.

Довідка Даних Державного земельного кадастру датована 7.09.2000 роком, на яку послався господарський сул не підтверджує наявності у позивача земельних ділянок за адресами: вул. Миргородська, 4, вул. Українська, 78, так як землекористувачем в ньому вказано і Харківський орендний завод «Спортінвентар», який й сплачував податок на землю до 2006 року, свідоцтво на право власності будинків видано позивачу 21.12.2001 року. Довідка Даних Державного земельного кадастру дійсна протягом 2000 року. Інших документів, які б підтверджували реєстрацію за позивачем земельних ділянок суду надано не було. Крім того, господарським судом встановлено, що підприємство позивача було створено 22.09.2000 року, тобто після надання довідки.

Проте, судом першої інстанції зроблено висновок про наявність обов’язку позивача щодо сплати податку на землю на спірну земельну ділянку за період перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, що зумовило його розглянути дану справу у даному аспекті, та частково задовольнити позов, визнавши правомірним нарахування податку на землю за 2004-2005 роки.

Однак, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів з цим не погоджується, та вважає, що у позивача не було підстав для сплати зазначеного податку, та визначає постанову господарського суду Харківської області від 08.02.2007 року такою, що прийнята при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи.

Крім того, посилання відповідача на відсутність повноважень Кулікова В.В. на подання позову є документально необґрунтованим. Згідно протоколу позачергових зборів учасників ТОВ «Харківський завод спортивних виробів «Динамо»№ 2 від 23.06.2006 року Кулікова В.В. було призначено директором ТОВ «Харківський завод спортивних виробів «Динамо». Документів в підтвердження відсутності у Кулікова В.В. повноважень директора відповідач суду не надав, у зв’язку з чим суд обґрунтовано відмовив йому в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. (а.с. 122, том 1)

З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову місцевого господарського суду в частині відмови у позові, та в цій частині задовольнити позов, визнавши повністю недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі № 000052310/0 від 28.02.2006 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 3 ст. 198, п. 3, 4 ст. 202, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно,

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод спортивних виробів “Динамо” м. Харків задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Харківської області від 08 лютого 2007 року по справі № АС-42/453-06 в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

В цій частині прийняти нову постанову. Позов в цій частині задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі № 000052310/0 від 28.02.2006 року в частині нарахування податку на землю за 2004-2005 роки на суму 28185,30 грн. та 340 грн. штрафних санкцій.

В іншій частині позов залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Адміністративну справу № АС-42/453-06 направити до господарського суду Харківської області.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Олійник В.Ф.

Судді Кравець Т.В.

Істоміна О.А.