Ухвала суду № 67569796, 29.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-судді Вус С.М.,

суддів: Ковтюк Є.І., Школярова В.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні заяву захисника Томина С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2015 року ОСОБА_1. засуджено за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, на строк три роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком ОСОБА_1. засуджено за частиною першою статті 212, частиною першою статті 366 КК та звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

У поданій до Верховного Суду України (далі - Суд) заяві захисник Томин С.В. просить переглянути зазначену ухвалу суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати її, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

До заяви захисником долучено копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2014 року, в якій, на думку заявника, касаційний суд інакше застосував диспозицію норми частини першої статті 212 КК.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви і долучені до неї матеріали, колегія суддів установила таке.

Підстава, визначена пунктом 1 статті 445 КПК, може бути застосована для перегляду Судом судових рішень, що набрали законної сили, за наявності наступних чинників у їх сукупності:

1) судом касаційної інстанції застосована одна й та сама норма (норми) чинного закону України про кримінальну відповідальність;

2) така норма (норми) матеріального закону застосована у подібних правовідносинах;

3) при застосуванні цієї норми (норм) касаційний суд припустився неоднакового (різного, відмінного) їх застосування;

4) унаслідок застосування такої норми (норм) судом касаційної інстанції ухвалено судові рішення, які є різними за своїм змістом.

Згідно з ухвалою касаційного суду, яку заявник надає як судове рішення для порівняння, у ній містяться висновки касаційного суду з приводу неналежного вмотивування судом першої інстанції вироку щодо ОСОБА_1 у частині доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК. Судові рішення у цій справі судом касаційної інстанції скасовано з мотивів істотного порушення кримінального процесуального закону.

Водночас захисник у заяві ставить питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_1. з підстави неоднакового застосування касаційним судом норми кримінального закону, що унеможливлює порівняння ухвал суду касаційної інстанції у даній справі та у справі стосовно ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 445 КПК.

За наведених обставин заяву захисника слід визнати необґрунтованою.

Керуючись статтями 445, 451 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити захиснику Томину С.В. у допуску справи до провадження Верховного Суду України за заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

С.М. Вус Є.І. Ковтюк В.Ф. Школяров