Постанова № 67569549, 30.06.2017, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/980/17

Номер провадження 3/184/375/17

П О С Т А Н О В А

30.06.2017м. Покров

Суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Томаш В.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про притягнення громадянина

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, працює: в.о. керівника МКП «ЖЕО», мешкає: АДРЕСА_1,

до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №15/409 від 21.06.2017 року, складеного головним державним інспектором Покровського відділення Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про те, що 21 червня 2017 року об 11.00 годині при перевірці в.о. керівника МКП «ЖЕО» ОСОБА_1 встановлено, що не подав до установи банку платіжні доручення на перерахування належних до сплати сум узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2017 року №9094055209 від 22 травня 2017 року в сумі 171553 грн. по строку сплати 30.05.2017 року (фактично на момент перевірки не сплачено), що відображено в акті перевірки № 511/0409-1201/03341581 від 21.06.2017 року, чим було порушено п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та надав суду письмове пояснення, в якому просить закрити справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що в травні 2017 року МКП «ЖЕО» були подані до установ банку платіжні доручення про перерахування до бюджету ПДВ за квітень 2017 року в сумі 71000 грн., отже наведена в протоколі інформація не відповідає дійсності. Всього за квітень 2017 року підприємством було задекларовано податку на суму 171553,00 грн., а сплачено 71000 грн., але не тому, що він, як керівник, вчинив навмисну несплату податку.

Відповідно до норм статей 57 та 203 Податкового кодексу України він, як керівник підприємства, зобов'язаний забезпечити своєчасну сплату задекларованих податкових зобов'язань, але фактично позбавлений можливості дотримуватись вимог Кодексу у зв'язку з наступним.

Податкова заборгованість підприємства існує з 90-х років XX ст. і ніколи не припинялась через постійний брак коштів (невідповідність тарифу реальним витратам, низька платоспроможність населення, підвищення вартості енергоносіїв, ПММ та інших матеріалів тощо).

Але він не може нести відповідальність за виникнення цієї заборгованості, адже обов'язки начальника МКП "ЖЕО" він виконує тільки з січня 2016 року.

Створити умови для своєчасної і в повному обсязі сплати податків (поточних платежів і погашення боргу) він не має можливості - для цього не вистачає коштів, якими розпоряджається підприємство.

Так, від споживачів комунальних послуг підприємство отримує в середньому близько 1,2 млн. грн. в місяць. Фонд оплати праці та обов'язкові платежі на заробітну плату (ЄСВ, ПДФО, військовий збір) складають в загальній сумі близько 1,1 млн. грн. на місяць і це є першочерговим платежем, який він не має права затримувати (кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати згідно ст.175 КК України). У підприємства залишаються приблизно по 100-150 тис. грн. в місяць і він вимушений, крім сплати ПДВ, виділяти якусь частину з цих коштів на енергоносії, ПММ і матеріали, без яких підприємство просто не зможе існувати.

Заборгованість громадян за комунальні послуги постійно зростає і на даний час становить близько 10 млн. грн., але через відсутність коштів підприємство не може вести позовну роботу зі споживачами (необхідність сплати судового збору), тому ця дебіторська заборгованість не може використовуватись як джерело надходження коштів і погашення податкової заборгованості. Слід, також, враховувати, що розрахункові рахунки підприємства контролюються фіскальною та виконавчою службами і він не може вільно розпоряджатися коштами на свій розсуд, що виключає можливість зловживання з його боку і використання коштів на цілі, які не є першочерговими і обовязковими.

Розрахункові рахунки підприємства контролюються фіскальною та виконавчою службами і він не може вільно розпоряджатися коштами на свій розсуд, що виключає можливість зловживань з його боку і використання коштів на цілі, які не є першочерговими і обов'язковими.

Крім цього, він не має права вільно розпоряджатися майном, яке перебуває на балансі підприємства (відчужувати для отримання коштів, яких не вистачає), оскільки власником майна є територіальна громада.

За таких умов, а саме: хронічної відсутності у підприємства достатніх коштів для своєчасного погашення податкових зобов'язань, відсутності у підприємства можливості вільного використання розрахункового рахунку та відсутності у підприємства майна, за рахунок якого можливо було б погашати податкові зобов'язання, тобто з об'єктивних причин, він позбавлений можливості виконувати належним чином і своєчасно норми статей 57 та 203 Податкового кодексу України.

Згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно статті 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

У даному випадку не може йти мова про умисне скоєння мною адміністративного правопорушення, адже він не має необмеженого доступу до розрахункового рахунку підприємства і не може вільно розпоряджатися коштами, тобто він, як керівник підприємства, не має можливості завадити настанню негативних наслідків у вигляді несвоєчасної сплати податків.

Також не може йти мова про його необережність, оскільки він природно не може «легковажно розраховувати» на погашення податкових зобов'язань будь-яким іншим способом, ніж то передбачено законодавством. Наслідки несвоєчасної сплати податкових зобов'язань йому добре відомі, але відвернути їх будь яким з дозволених законом способом він також не може (відсутність коштів, майна, що може бути реалізоване в рахунок погашення зобов'язань).

Стосовно його бездіяльності - це також абсурд, оскільки така бездіяльність могла б мати місце лише тоді, коли б він мав реальну можливість своєчасно розраховуватись по податкових платежах (наявність вільних коштів та вільний доступ до рахунку, власне майно, державна підтримка тощо), але навмисно чи з необережності не використовував цю можливість.

Враховуючи наведене, вважає, що в його діях відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення (умисел або необережність), яка є невід'ємною частиною складу адміністративного правопорушення.

Через це вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за правилами статті 284 КУпАП на підставі статті 247 КУпАП (відсутність складу адміністративного правопорушення).

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі ст.247 КУпАП та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та давши їм належну оцінку, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення і його вина обєктивно не підтверджується протоколом №15/409 від 21.06.2017 року, оскільки відповідно до норм статей 57 та 203 Податкового кодексу України він, як керівник підприємства, зобов'язаний забезпечити своєчасну сплату задекларованих податкових зобов'язань, але фактично позбавлений можливості дотримуватись вимог Кодексу у зв'язку з наступним. Розрахункові рахунки підприємства контролюються фіскальною та виконавчою службами і ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатися коштами на свій розсуд, що виключає можливість зловживань з його боку і використання коштів на цілі, які не є першочерговими і обов'язковими. Через те, що на підприємстві діє тариф на послуги 2011 року, який вже давно не відповідає фактичним витратам і не покриває їх, приймаючи до уваги підвищення мінімальної заробітної плати, тарифів на енергоносії і паливно-мастильні матеріали, а також з урахуванням загального зниження фінансових можливостей населення (комунальні платежі є єдиним джерелом надходження коштів), МКП "ЖЕО" постійно перебуває в умовах кризи розрахунків, внаслідок чого він особисто вимушений обирати між напрямками платежів, першочерговими з яких є податки і заробітна плата, оскільки однаково відповідає як за своєчасну сплату податків, так і за своєчасну виплату заробітної плати. При цьому і заробітна плата і податки є безумовно першочерговими платежами, але підприємство не може існувати без інших витрат (енергоносії, ПММ, матеріали), адже без них МКП "ЖЕО" просто не зможе працювати і припинить діяльність. Крім цього, ОСОБА_1 не має права вільно розпоряджатися майном, яке перебуває на балансі підприємства (відчужувати для отримання коштів, яких не вистачає), оскільки власником майна є територіальна громада. За таких умов, а саме: хронічної відсутності у підприємства достатніх коштів для своєчасного погашення податкових зобов'язань, відсутності у підприємства можливості вільного використання розрахункового рахунку та відсутності у підприємства майна, за рахунок якого можливо було б погашати податкові зобов'язання, тобто з об'єктивних причин, він позбавлений можливості виконувати належним чином і своєчасно норми статей 57 та 203 Податкового кодексу України. Згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно статті 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. У даному випадку не може йти мова про умисне скоєння мною адміністративного правопорушення, адже він не має необмеженого доступу до розрахункового рахунку підприємства і не може вільно розпоряджатися коштами, тобто він, як керівник підприємства, не має можливості завадити настанню негативних наслідків у вигляді несвоєчасної сплати податків.

Тому вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на скоєння вказаного правопорушення, а тому відсутня субєктивна сторона адміністративного правопорушення і провадження по справі відносно нього слід закрити.

Керуючись ст.ст.247 п.1, 256, ст.163-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.163-2 ч.1 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до кримінальної палати Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в строк 10 діб.

Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_3