Ухвала суду № 67567389, 04.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

04 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: Національний банк України, про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк) 04.04.2008 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав кредитні кошти в сумі 30 600,00 доларів США. Однак в нього відсутні будь-які документи (меморіальний ордер, платіжне доручення, заява на видачу готівки), які підтверджують видачу коштів у вказаній сумі.

Зазначав, що 29 серпня 2015 року він звернувся до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», із запитом про надання інформації, в якому просив повідомити чи передавались права кредитора по кредитному договору третім особам, якщо передавались, то направити правові підстави такої передачі. Надати інформацію про суму погашеного кредиту; суму нарахованих відсотків (комісії); суму сплачених відсотків (комісії); суму нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій; сальдо розрахунків на дату надання інформації. Надати положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату підписання спірного правочину (04.04.2008). Підтвердити повноваження особи, яка підписала кредитний договір № 014/0095-23/60056 від 04.04.2008 від імені Банку. Повідомити чи направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 30 600,00 доларів США від позичальника через Банк на купівлю української гривні. Якщо направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США, то вказати, по якому курсу був проведений продаж валюти на гривню, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано в гривні після продажі вказаної суми валюти. Повідомити номер валютного рахунку, на який Банк зарахував 30 600,00 доларів США кредитних коштів. Надати копії меморіальних ордерів та/або платіжних доручень та/або заяви на видачу готівки на оплату 30 600,00 доларів США від 04.04.2008.

Вважав, що листом Банку від 04.09.2015 йому безпідставно було відмовлено в наданні запитуваної інформації з тих підстав, що така інформація є банківською таємницею.

Позивач, вважаючи, що такі дії Банку у безпідставному ненаданні інформації є незаконними, порушують його права як клієнта Банку, в тому числі, яка містить банківську таємницю, просив визнати бездіяльність ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» протиправною та зобов'язати надати інформацію на запит від 29.08.2015.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною залишено без розгляду.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.

Як на підставу скасування рішення посилався на те, що при ухваленні рішення судом не застосовано положення ст. 1076 ЦК України та не взято до уваги, що Банком неправомірно відмовлено в наданні інформації клієнту, у зв'язку з чим безпідставно відмовлено в задоволенні позову.

Вказував, що судом не взято до уваги факту не спростування Банком того, що для видачі кредиту в іноземній валюті комерційному банку необхідно здійснити конвертацію на міжбанківській валютній біржі.

Судом при ухваленні рішення також порушено норми процесуального права, а саме положення ст. 215 ЦПК України.

Просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача ОСОБА_1

Від представника відповідача - ЦюнькоТ.П. надійшла заява про розгляд справи без участі представника Пат «РайффайзенБанк Аваль».

Третя особа - Національний банк України в судове засідання свого представника не направила та надіслала на адресу суду пояснення на апеляційну скаргу, в яких просив розгляд справи проводити без участі представника третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/0095-23/60056, за умовами якого Банк зобов'язався надати позивачу кредит на суму 30 600,00 доларів США.

29 серпня 2015 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із запитом про надання інформації, в якому просив: повідомити чи передавались права кредитора по даному кредитному договору третім особам, якщо передавались, та направити правові підстави такого передання; надати інформацію про суму погашеного кредиту, суму нарахованих відсотків (комісії), суму сплачених відсотків (комісії), суму нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації; надати положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату підписання спірного правочину (04.04.2008); підтвердити повноваженн6я особи, яка підписала кредитний договір № 014/0095-23/60056 від 04.04.2008 від імені Банку; повідомити чи направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 30 600,00 доларів США від позичальника через Банк на купівлю української гривні та якщо направлялась така заявка, то вказати, по якому курсу був проведений продаж валюти на гривню, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано в гривні після продажі вказаної суми валюти; повідомити номер валютного рахунку, на який Банк зарахував 30 600,00 доларів США кредитних коштів; надати копії меморіальних ордерів та/або платіжних доручень та/або заяви на видачу готівки на оплату 30 600,00 доларів США від 04.04.2008.

Листом віл 04.09.2015 № 151-2-7-00/1265 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовив представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у наданні запитуваної інформації.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Банком правомірно відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки підпис ОСОБА_1 не був належним чином засвідчений та строк дії повноважень особи за довіреністю, яка звернулася із запитом, закінчився, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильними, оскільки такий висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. При цьому банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів. А також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Статтями 47, 49 та 55 Закону передбачено, що банки здійснюють кредитне обслуговування боржника на договірних умовах.

Відповідно до пункту 1.8. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23, банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення.

Згідно з ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ст. 56 Закону клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати, зокрема, інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

В той же час, у відповідності до частини першої статті 60 Закону інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Статтею 61 Закону визначено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Порядок розкриття інформації, що становить банківську таємницю, встановлений статтею 62 Закону. Так, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.

Крім цього, вимоги щодо захисту, зберігання, використання та розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, визначені Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Національного банку України від 14.07.2006 № 267 (далі - Правила).

Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю, визначені Розділом 3 Правил.

Відповідно до пункту 3.1. Правил письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Аналізуючи наведені положення діючого банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, банк повинен забезпечувати захист інформації, що становить банківську таємницю.

Як вбачається з матеріалів справи запит про надання інформації до Банку подано та підписано представником позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності від 18.04.2012. При цьому, у відповідності до вимог, встановлених Правилами запит на надання інформації не містить підпису клієнта ОСОБА_1, а відтак і засвідчення його підпису керівником банку (вповноваженою особою Банку) або нотаріально.

Крім цього матеріалами справи також підтверджується, що запит про надання інформації подано неналежним представником ОСОБА_1 Звертаючись до Банку із запитом ОСОБА_2 зазначав, що діє на підставі довіреності.

Разом з цим матеріалами справи, а саме листом Банку від 04.09.2015 підтверджується, що на момент звернення ОСОБА_2 до Банку із запитом 29.08.2015 строк дії довіреності закінчився 18.04.2015.

Підпис на письмовому запиті від імені ОСОБА_1 не був засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Крім того цей запит було надано особою, строк дії повноважень якої за довіреністю закінчився.

Оскільки запит до Банку про надання запитуваної інформації подано неналежним представником клієнта, а також враховуючи те, що дії Банку були направлені на збереження банківської таємниці, суд першої інстанції дійшов правильного та законного висновку про те, що відмова Банку в наданні інформації на запит є обґрунтованою та правомірною.

Посилання в апеляційній скарзі на норми матеріального, якими врегульовано питання щодо розкриття банківської таємниці є безпідставними. Предметом даного позову не є розкриття банківської таємниці, оскільки надання інформації, яка містить банківську таємницю розглядається в іншому порядку.

Так, пунктом 3.2. Правил передбачено, що Банки зобов'язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.

Також не заслуговують на увагу судової колегії доводи апеляційної скарги про порушення судом положень ст. 215 ЦПК України (зміст рішення суду), оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам, встановленим ст. 215 ЦПК України та складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та дав належну оцінку згідно зі ст. 10, 60 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Згідно з ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 757/3764/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7666/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.