Ухвала суду № 67560848, 30.06.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37354/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В.,

при секретарі Бажан О. А.,

за участі сторін кримінального провадження

підозрюваного ОСОБА_1,

прокурора Тищенко Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві Карпенко Тетяни Вікторівни про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні № 12017100060002967 від 28.06.2017 ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В :

30.06.2017 Слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві Карпенко Т.В. за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Мрачком Я.І. звернувся до слідчого судді з наведеним вище клопотанням.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 будучи раніше засудженим у 2003 році Розділянським судом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі, 2007 році Біляєвським судом Одеської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 5 місцяв позбавлення волі, 2010 році Суворовським судом міста Одеса за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, та 11.08.2014 звільнившись з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, маючи не зняту та не погашену в установленому Законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, повторно вчинив злочин за наступних обставин.

Так, 28.06.2017, ОСОБА_1 приблизно о 00 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, вступив у злочинну змову з невстановленими слідством особами з метою вчинення таємного викрадення чужого майна з проникненням у житло, чи інше володіння особи.

Так, 28.06.2017, ОСОБА_1 перебуваючи з невстановленою досудовим розслідуванням особою за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 50-А з корисливих мотивів, вступив у злочинну змову з метою вчинення таємного викрадення чужого майна з проникненням у приміщення, а саме майна, яке знаходилося в офісі ТОВ «МСЛ», що на першому поверсі буд. 50-А по вул. Шовковична, 50-А.

З цією метою, ОСОБА_1 та невстановлена слідством осіб розподіли між собою злочинні ролі. Так, ОСОБА_1 та невстановлена слідством осіб, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони залишаються не поміченими, підійшли до вікна, де розташоване вказане вище товариство.

ОСОБА_1 та невстановлена особа зняли москітну сітку з вказаного вище вікна, після чого заздалегідь підготовленим предметом для вчинення злочину, шляхом віджиму відкрили вікно.

Додатково переконавшись, що їх дії залишаються не помітними та таємними, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій проникли до вказаного вище офісу.

Перебуваючи у вказаному офісі ОСОБА_1 та невстановлена особа незаконно заволоділи трьома керамічними статуетками у вигляді «Слонів» та сумкою чорного кольору, загальною вартістю 500 грн. 00 коп.

В той час, коли невстановлена слідством особ та ОСОБА_1 побачили, що до будинку № 50-А по вул. Шовковична під'їхав автомобіль поліції з увімкнутими мигалками та розуміючи, що їх дії викрито, останні почали втікати з вказаними вище речами, маючи можливість розпорядись ними на власний розсуд.

Проте, в подальшому ОСОБА_1 28.06.2017 було затримано, в порядку ст. 208 КПК України, працівниками поліції неподалік від місця вчинення злочину.

28.06.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зібрані на даному етапі досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у скоєнні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені в клопотанні.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавлення волі, а саме у вигляді домашнього арешту або ж застави.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

В провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження за №12017100060002967 від 28.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК.

28.06.2017 року ОСОБА_1, було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

28.06.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 30.06.2017 р. о 08-00 год.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

З матеріалів доданих до клопотання, зокрема, протоколами огляду місця події, протоколами допиту свідків, протоколом допиту підозрюваного, вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Матеріалами доданими до клопотання доводиться також наявність достатніх підстав вважати, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (оскільки ОСОБА_1, являється мешканцем іншої області, не має міцних соціальних зв'язків в м. Києві та джерела доходів); вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто перебуваючи на волі, підозрюваний становить небезпеку для суспільства та може вчинити новий умисний злочин, а інші, більш м'які запобіжні заходи, застосовані до нього не забезпечать, належної поведінки останнього.

Ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_1, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації ОСОБА_1, виходячи з наявних в наданих суду матеріалах клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п.3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно уразі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_1 не допускає тримання його під вартою слідчому судді не надано, а тому слід вважати, що таких перешкод не має.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя у відповідності до ч.1 ст. 178, ст. 183 КПК України враховує, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, а також особу підозрюваного ОСОБА_1, раніше судимий, вік та стан його здоров'я, який не виключає можливості тримання останнього під вартою, та приходить до висновку, що докази та обставини на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати встановленню істини та своєчасному прийняттю процесуальних рішень у провадженні, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні прокурором вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, на застосуванні яких наполягав підозрюваний, відтак клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

З огляду на викладене, достатнім розміром застави для запобігання доведеним ризикам, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його майновий стан, відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, для запобігання доведеним ризикам, слідчий суддя вважає встановити в розмірі 168400 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста) грн. що зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.08.2017 включно, але не більше ніж на строк проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12017100060002967.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов'язків, визначених частиною 5 статті 194 КПК України.

Розмір застави визначити у сумі 168400 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Отримувач ТУДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ 26268059

МФО 820172

Банк Державна казначейська служба України м. Київ

р/р № 37318005112089

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, у разі внесення застави, наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора із встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (с. Щербанка Роздільнянського району Одеської області), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому або іншій уповноваженій особі свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу може внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного, в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова