Ухвала суду № 67555286, 03.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

про прийняття апеляційної скарги до провадження

"03" липня 2017 р. Справа №910/19119/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Доманської М.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року

у справі № 910/19119/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 35 730,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі № 910/19119/15 позов ПО „Українська ліга авторських і суміжних прав" задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 22 500,00 грн. основного боргу; 410,54 грн. 3% річних; 8 470,90 грн. втрат від інфляції; 3 418,46 грн. пені і 1 779,41 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким провадження у справі припинити.

При цьому скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 910/19119/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Доманської М.Л., Сотнікова С.В.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно частини 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку частини другої статті 93 ГПК) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК) чи про прийняття її до провадження (стаття 98 ГПК).

Відповідно до статті 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно із п. 8 ч. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК."

Так, обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження вищевказаного рішення місцевого господарського суду, скаржник посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення в суді першої інстанції участі не приймала, жодних процесуальних документів про розгляд справи та про прийняте рішення відносно неї за місцем проживання не отримувала, а про зміст оскаржуваного рішення дізналась лише 08.06.2017 року після отримання його копії представником.

При цьому, апелянт зауважує, що станом на дату подання позову вона проживала за адресою: АДРЕСА_2, а направлення судом процесуальних документів за адресою: АДРЕСА_1, яка вказана у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за її твердженням, є помилковим, оскільки на дату подання позовної заяви державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинена з 08.04.2015 року, а відтак остання не мала статусу „фізичної особи-підприємця".

Під час розгляду заявленого клопотання, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам перш за все належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання в принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали господарського суду міста Києва від 27.07.2015 року про порушення провадження у даній справі та від 02.09.2015 року про відкладення розгляду справи, а також оскаржуване рішення від 14.09.2015 року були надіслані відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (01133, АДРЕСА_1), що підтверджується відміткою канцелярії на зворотньому боці вказаних судових актів та повернулись на адресу суду з відміткою поштового відділення „за закінченням встановленого терміну зберігання".

Разом з тим, у наявному в матеріалах справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача міститься запис про припинення державної реєстрації ФОП ОСОБА_2 з 08.04.2015 року за власним рішенням, в той час як позов подано до суду першої інстанції 24.07.2015 року.

Крім того, скаржником до апеляційної скарги додано копії сторінок паспорта ОСОБА_2, в яких містяться відмітки про зняття 28.03.2014 року реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 та про реєстрацію 03.04.2014 року місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, тобто станом на дату подання позовної заяви та подальшого розгляду справи відповідач була зареєстрована за іншою адресою, а відтак не могла бути обізнаною про ініціювання позивачем відносно неї судової справи.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, копію рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року представник відповідача отримав лише 08.06.2017 року, про що свідчить відмітка на заяві від 06.06.2017 року, зареєстрованій судом першої інстанції 06.06.2017 року.

Відтак, розглянувши клопотання, суддя - доповідач у справі вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки скаржником наведено суду поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 53 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 93, 98 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Поновити ОСОБА_2 строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі № 910/19119/15.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі № 910/19119/15 прийняти до провадження.

3. Розгляд справи № 910/19119/15 призначити на 18.07.2017 року. Судове засідання відбудеться о 12 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, зал судових засідань № 1.

4. Запропонувати позивачу подати завчасно відзив на апеляційну скаргу у відповідності до вимог статті 96 ГПК України із документальним обґрунтуванням своїх доводів та заперечень.

5. Викликати для участі в судовому засіданні повноважних представників сторін.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

М.Л. Доманська