Постанова № 67555169, 12.06.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.06.2017 року справа №908/2130/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді За участю представників сторін:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу не зявились; не зявились; Комунального підприємства "Вознесенське" Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, с. Вознесенка, Мелітопольського району Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід30.11.2016 рокуу справі №908/2130/16 (суддя Колодій Н.А.)за позовом до відповідача про Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя Комунального підприємства "Вознесенське" Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, с. Вознесенка, Мелітопольського району Запорізької області стягнення 417034,80 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 року у справі №908/2130/16 позов Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до Комунального підприємства "Вознесенське" Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області про стягнення 417034,80 грн. задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "Вознесенське" Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області шкоду завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 417034,80 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Комунальне підприємство "Вознесенське" звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 року у справі №908/2130/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити Державній екологічної інспекції у Запорізькій област у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що КП "Вознесенське" оскаржувало дії державного інспектора Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, у зв'язку із чим, за наслідком оскарження, постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22.09.2016 року дії державного інспектора Державної екологічної інспекції у Запорізькій області щодо винесення постанови про притягнення директора КП "Вознесенське" до адміністративної відповідальності визнані неправомірними, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача відповідальності щодо завдання збитків такого як вини.

Крім того, апелянт посилаючись на норми Закону України "Про питну воду", вважає, що КП "Вознесенське", як субєкт господарювання, не повинно було отримувати одночасно як дозвіл на спеціальне водокористування так і спеціальний дозвіл на користування надрами, оскільки господарська діяльність відповідача з централізованого водопостачання є окремим видом діяльності, тобто є відмінною від діяльності повязаною із видобуванням підземних прісних вод, а тому кожен із цих видів діяльності підлягає ліцензуванню в окремому порядку. Діяльність підприємства відповідача спрямована лише на забезпечення безперебійного постачання населенню вже видобутої води, а тому КП "Вознесеньське" повинно мати і має дозвіл на спеціальне водокористування від 01.01.2014 року строком дії до 31.12.2016 року та ліцензію на право здійснювати централізоване водопостачання та водовідведення серія АВ №617383 від 25.02.2012 року строком дії до 24.02.2017 року.

Разом з тим, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що підприємство відповідача не є власником земельної ділянки на якій розташовані обєкти водопостачання, оскільки всі обєкти водопостачання є комунальною власністю Вознесенської сільської ради, та лише цей орган місцевого самоврядування, як власник обєктів водопостачання та розпорядник землі на якій вони перебувають, видобуває воду з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, тобто населення відповідної територіальної громади. При цьому, жоден із водозаборів (свердловин), що обслуговує КП "Вознесенське" та знаходитьсь у власності Вознесенської сільської ради не перевищив продуктивності водозаборів понад 300м3 на добу, що є підставою для здійснення її видобування без спеціального дозволу. Тобто, апелянт вважає, що розрахунок добування води повинен проводитись по кожній свердловині, а не в сукупності для землекористувача за 3 роки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2016 року для розгляду апеляційної скарги КП "Вознесенське" сформовано колегію суддів та визначено у наступному складі: ОСОБА_2 - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням її розгляду у судовому засіданні на 01.02.2017 року об 11 год. 20 хв.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року та від 01.03.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладався.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №499 від 04.04.2017 року, у звязку з неможливістю головуючого судді Будко Н.В. продовжувати розгляд справи у звязку із перебуванням у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2130/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2017 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Агапов О.Л., Малашкевич С.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.05.2017 року об 14 год. 20 хв.

В письмових поясненнях, які надійшли через канцелярію суду 12.05.2017 року від Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, позивач виклав додаткові обґрунтування щодо здійсненого розрахунку розміру шкоди.

04.05.2017 року через канцелярію суду від КП "Вознесенське" надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів:

- наявності у відповідача права на землекористування земельними ділянками на яких знаходяться свердловини;

- початку процесу отримання спеціальних дозволів на надрокористування;

- подобового використання обємів води у спірний період (04.11.2012 року по 03.11.2015 року).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 12 год. 40 хв. Крім того, зобовязано відповідача надати письмові пояснення з відповідними доказами щодо звернення із заявою та надання до неї документів для отримання дозволу на користування надрами відповідно до вимог "Порядку надання спеціалізованих дозволів на користування надрами" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 року (додаток №1 - "Перелік документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону") та Додатку №1 до "Регламенту погодження Мінприроди України надання надр у користування"; пояснення щодо того, чи звертався відповідач до відповідних органів Держгеокадастру України та з якими документами; пояснення щодо того, чи здійснювалися будь-які дії щодо процедури отримання спеціальних дозволів протягом спірного перевіряємого періоду (з 04.11.2012 року по 03.11.2015 року).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2017 року за заявою КП "Вознесенське" продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2017 року виправлено описку допущену в резулятивній частині ухвали від 17.05.2016 року, шляхом викладення пункту 1 резолютивної частини в наступній редакції: відкласти розгляд апеляційної скарги на 12.06.2017 року о 10 год. 20 хв.

12.06.2017 року в судове засідання апеляційної інстанції представники позивача та відповідача не з'явилися. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася судом обовязковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 03.11.2015 року по 05.11.2015 року Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проводилась планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "Вознесенське".

За результатами перевірки встановлено, що КП "Вознесенське" в період з 04.11.2012 року по 03.11.2015 року здійснювало забір води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра. За вказаний період підприємством було забрано з підземного водоносного горизонту (свердловини) 487760 м3 води, згідно довідки відповідача від 04.11.2015 року №79.

Під час проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області був складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КП "Вознесенське" від 03.11.2015 року - 05.11.2015 року, де в пункті 2 таблиці "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)" зафіксовано вищевказане порушення.

На підставі матеріалів перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області на ім'я Керівника КП "Вознесенське" було винесено припис №17 від 05.11.2015 року, в пункті 1 якого було приписано до 05.03.2016 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

На підставі довідки відповідача від 04.11.2015 року за №79 про кількість забраної питної води в період з 04.11.2012 року по 03.11.2015 року - 487760 м3 води та відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області була розрахована сума збитків, заподіяних державі з боку відповідача внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами), яка складає 417034,80 грн.

У зв'язку з виявленими порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра постановою від 04.11.2015 року за №000054/01/06 було притягнуто до адміністративної відповідальності уповноважену посадову особу КП "Вознесенське" - ОСОБА_4 за ст. 47 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Штраф сплачено директором відповідача в добровільному порядку, про що свідчить квитанція № 20 від 05.11.2015 року.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 01.02.2016 року з метою вирішення даного питання в добровільному порядку на адресу відповідача було направлено лист-претензію №364/12 разом із розрахунком розміру шкоди.

Враховуючи вищевикладені обставини, в добровільному порядку шкоду відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась із даним позовом до суду.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Методикою розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389 (з подальшими змінами та доповненнями), встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Відповідно до п. 9.1 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України (п. 2 ч. 2 ст. 3), а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (ст.ст. 1, 6).

Тобто підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України).

Частиною 1 ст. 16 Кодексу України про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання, про що було вірно зазначено місцевим господарським судом.

Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (ст. 67 Кодексу України про надра).

Відповідно до Водного кодексу підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.12.1994 року за №827).

Разом із тим Кодекс про надра передбачає випадки, за яких господарюючі субєкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу про надра).

Статтею 23 Кодексу про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 м3 на добу, субєкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обовязкових умов для звільнення субєкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів гл. 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), гл. 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними обєктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів гл. 2 (надання надр у користування), гл.4 (плата за користування надрами) Кодексу про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

З матеріалів справи вбачається, що КП "Вознесенське" створено за рішенням Вознесенської сільської ради №2 від 11.07.2000 року, шляхом обєднання власного та переданого їй майна, і організації на базі цього майна підприємницької діяльності з метою задоволення населення регіону у комунальних послугах.

Відповідно до п. 1.2 Статуту, підприємство є спільною власністю територіальної громади Вознесенської сільської ради.

Предметом діяльності підприємства є видобування води, її реалізація з водовідведенням (п.1.5.4 Статуту).

Як закріплено в п. 2.1 Статуту, підприємство є юридичною особою, маю самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки у банківських установах, тощо.

Відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що КП "Вознесенське" є підприємством питного водопостачання, яке здійснює видобування води, її реалізацію з водовідведенням. Тобто, здійснює забір та постачання води населенню, не використовує її для власних господарсько-побутових потреб, а використовує для потреб населення.

З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період з 03.11.2015 року по 05.11.2015 року було проведено планову перевірку дотримання КП "Вознесенське" Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено Акт.

Перевіркою встановлено порушення КП "Вознесенське" ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, а саме порушення права державної власності на надра, оскільки відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) про що складено відповідний Акт перевірки.

За наслідками встановленого правопорушення Державним інспектором Державної екологічної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_5 04.11.2015 року було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно директора КП "Вознесенське" у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 47 КУпАП.

Постановою Державного інспектора Державної екологічної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_5 за №000054/01/06 від 04.11.2015 року на директора відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до Акту перевірки, уповноважена особа КП "Вознесенське" пояснень, зауважень або заперечень щодо проведеної перевірки не має.

Згідно з п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом №464 від 10.09.2008 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

В матеріалах справи міститься довідка КП "Вознесенське" за підписом директора ОСОБА_4 (№79 від 04.11.2015р.), в якій вказано, що комунальним підприємством зібрано та використано без спеціального дозволу на користування надрами із свердловин №6, 13, 14, 1942 у період з 04.11.2012 року по 03.11.2015 - 487760м3 води.

У п. 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389 зазначено, що вказана методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Пунктом 9.1. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою:

Керуючись вказаною Методикою Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області за порушення КП "Вознесенівське" вимог ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра визначено розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) в розмірі 471034,80 грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції перевірено вказаний розрахунок та визнано його арифметично правильним.

18.10.2013 року позивач склав припис про усунення порушень №17, який був отриманий директором КП "Вознесенівське".

Дії Державної екологічної інспекції у Запорізькій області з проведення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства були оскаржені відповідачем та визнані незаконними постановою Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 22.09.2016 року в адміністративній справі №320/5557/16-а, відповідно до якої було задоволено позов КП "Вознесенське"; визнано протиправними дії Державного інспектора Державної екологічної інспекції у Запорізькій області при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення №000054/01/06 від 04.11.2015 року відносно директора відповідача про застосування фінансової санкції у розмірі 510,00 грн.; скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення за №000054/01/06 від 04.11.2015 року, згідно якої накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 47 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях директора КП "Вознесенське" складу адміністративного правопорушення.

Вказане рішення, на переконання заявника апеляційної скарги, свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, а саме вини.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача, оскільки дане рішення суду адміністративною юрисдикції не має приюдиційного значення для вирішення даного господарського спору, оскільки обставини встановлені Мелітопольським міськрайонним судом в адміністративній справі №320/5557/16-а не свідчать про відсутність вини в діях відповідача щодо спричинення шкоди з огляду на те, що у вказаній адміністративній справіоцінювалась правомірність дій державного інспектора саме з винесення постанови про накладення адміністративного штрафу, а не відсутність вини в діях КП "Вознесенське" щодо завдання збитків. При цьому господарським судом в даній справі надавалась оцінка іншим доказам, зокрема, Акту перевірки, припису №17 від 05.11.2015 року, інше.

Разом з тим, колегією суддів апеляційної інстанції з урахуванням повноважень передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 року постанову Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 22.09.2016 року в адміністративній справі №320/5557/16-а скасовано, у задоволенні позову директора КП "Вознесенівське" відмовлено.

Станом на 17.05.2017 року відкрито касаційне провадження, про стан розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформація відсутня.

Таким, чином у встановленому законом порядку дії державного інспектора були визнані правомірними та такими, що не суперечать вимогам законодавства.

Слід зазначити, що до проведення позивачем перевірки відповідача, КП "Вознесенівське" отримувало Дозволи на спеціальне водокористування з термінами дії з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Спеціальний дозвіл на користування надрами за період дії з 04.11.2012 року по 03.11.2015 року у відповідача - відсутній.

Факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання відповідного дозволу, завдання збитків державі саме в сумі 417034,80 грн. протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, наявність вини відповідача підтверджуються матеріалами перевірки.

В силу приписів п. 9 ст. 44, ст.ст. 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету міністрів України від 13.03.20012 року за №31, відповідно до п. 2 якого дозволи на спеціальне водокористування надаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного та місцевого значення.

Дозвіл на спеціальне водокористування, видача якого передбачена приписами Водного кодексу України, не можна ототожнювати із спеціальним дозволом на користування надрами, який передбачений нормами Кодексу України про надра та який надається у разі видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300м3.

Для отримання дозволу на спеціальне водокористування не має значення на які потреби використовувалась вода.

Отже, у спорі, що розглядається, після закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування відповідач повинен був його продовжити або отримати новий дозвіл. У свою чергу, не вчинення таких дій з боку відповідача за наявності факту здійснення подальшого спеціального водокористування свідчить про самовільний характер такого водокористування, що є порушенням водного законодавства, а саме: правил спеціального водокористування, та тягне за собою, згідно ст. 110 Водного кодексу України дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. При цьому, водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідно до приписів ст.ст. 68, 69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

В силу ст. 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

При цьому, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для стягнення збитків (шкоди) необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

-протиправної поведінки;

-наявністю збитків (шкоди);

-причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою);

-вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Такий елемент, як наявність збитків (шкоди), полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною заподіяння шкоди.

Вина є субєктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено та обставини справи свідчать про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка КП "Вознесенівське" полягає у самовільному водо- та надрокористуванні, що підтверджується актом перевірки (а.с. 11 - 16), приписом №17 від 05.11.2015 року, протоколом про адміністративне правопорушення від 04.11.2015 року (а.с. 18), постановою про накладення адміністративного стягнення №000054/01/06 від 04.11.2015 року (а.с. 19);

- наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389;

- а також причинний зв'язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

Законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України покладено на відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує й на тому, що докази щодо оскарження відповідачем дій посадових осіб Державної екологічної інспекції та скасування складеного за результатом перевірки актом матеріали справи не містять. Тобто, з наведеного слідує, що уповноважена особа КП "Вознесенівське" не спростувала встановлений факт своєї вини - самовільного видобування підземних вод без дозвільних документів та протиправної поведінки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 417034,80 грн.

Доводи апелянта щодо відсутності необхідності одночасного отримання дозволу на спеціальне водокористування і спеціального дозволу на користування надрами не приймаються до уваги з огляду на вищевстановлені обставини справи та аналіз викладених норми чинного законодавства.

Що стосується посилання відповідача на те, що КП "Вознесенівське" не здійснює видобування води, а лише функціонує для забезпечення водопостачання населення територіальної громади, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судовою колегією встановлено, що одним з видів діяльності (основним) відповідача є забір, очищення та постачання води (код КВЕД 36.00).

Згідно з наданими відповідачем договором від 25.12.2007 року про управління майном Вознесенської сільської ради майновим комплексом системи водозабезпечення с.Вознесенка, Вознесенською сільською радою було передано, а відповідачем прийнято в управління майновий комплекс Вознесенської сільської ради систему водозабезпечення с.Вознесенка із супутними будівлями, спорудами, приміщеннями та іншим майном.

Майно передано в інтересах Вознесенської сільської ради з метою управління будівлями, спорудами, приміщеннями та іншим майном для забезпечення функціонування системи водозабезпечення с. Вознесенка, обслуговування будівель та іншого майна; утримання їх в належному стані, відповідно до правил експлуатації та утримання.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" організація питного водопостачання забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів: дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Згідно з ст. 17 Закону підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Системний аналіз зазначених норм законодавства спростовує твердження КП "Вознесенівське" викладені в апеляційній скарзі про те, що йому достатньо для своєї діяльності дозволу на спеціальне водокористування, який у нього був за перевірений період.

Посилання апелянта на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 року за №867-VIII щодо звільнення від відповідальності землевласників та землекористувачів, які на момент набрання чинності розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів для видобування підземних вод також судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження початку процесу отримання спеціальних дозволів.

На підставі наявної в матеріалах справи звітності КП "Вознесенське" "Про використання води" судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем здійснювалось видобування та використання водних ресурсів саме на потреби своєї основної господарсько-виробничої діяльності, а не для задоволення власних господасрько-побутових потреб.

Із дозоволу на спеціальне водокористування (а.с. 14, т. 2) вбачається назва і місце розташування водозабірних, підпірних споруд (для підземних джерел зазначається глибина і дебіт свердловин та потожність насосного обладнання): джерела водопостачання: забір води - з підземного водоносного комплексу у відкладах нижнього та середнього еоцену, артсвердловини знаходяться у с. Вознесенка: південня частина: №1а - глибина 63,0 м, потужність 5,0 м3/годину; №14 - глибина 245,0 м, потужність 6,0 м3/годину; західна частина: №6 - глибина 315,0 м, потужність 30,1 м3/годину; центральна частина: №9 - глибина 317,0 м, потужність 27,0 м3/годину; східна частина: №13 - глибина 317,0 м, потужність 9,0 м3/годину; північна частина: №1942-ре - глибина 295,0 м, потужність 12,0 м3/годину.

Так, із наявних в матеріалах справи копій журналів щодобового обліку використаної води у спірний період з 01.11.2012 року по 30.11.2015 року вбачається, що відповідач здійснював господарсько-виробничу діяльності із використанням чотирьох свердловин (№6, №13, №14, №1942).

Відповідно до довідки (а.с. 20, т. 1) від 04.11.2015 року №79 відповідачем підтверджено забір води за період з 04.11.2012 року по 03.11.2015 року в загальному розмірі 487760м3.

Розглянувши звіти про використання води, які є обов'язковою звітністю для використання води Форма №2-ТП (водогосп), за період з 01.11.2012 року по 30.11.2015 року поквартально із визначенням кількості забраної води (а.с. 17-34, т. 2) судом встановлено, що загалом за всіма свердловинами (№6, №13, №14, №1942) добовий забір води відповідачем здійснювався у кількості більшій ніж 300м3 на добу.

Дослідивши первинну документацію - журнали щодобового обліку використання (видобування) води КП "Вознесенське" води (за кожний день) судом встановлено, що забір перевищує 300м3 на добу. Наприклад, 01.11.2012 року було видобуто: по свердловині №6 - 0м3, №13 - 178м3, №14 - 155м3 , №1942 - 117м3. Тобто, всьго 01.11.2012 року, у сукопності по всім чотирьом артсвердловинам, було видобуто 450м3 підемної води, що є більшим ніж передбачено ст 23 Кодексу України про надра. Аналогічні показники, з перевищенням допустимого ліміту, вбачаються на протязі всього перевіреного періоду, зокрема станом на кінець перевіряємого періоду - 30.11.2015 року: по свердловині №6 - 0м3, №13 - 50м3, №14 - 122м3 , №1942 - 179м3. Всього 30.11.2015 року було забрано 351м3 води.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 року за №867-VIII внесено зміни до ст. 21 та ст. 23 Кодексу України про надра, якими визнано право землевласників та землекористувачів видобувати в межах наданих їм земельних ділянок підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, без спеціальних дозволів та гірничого відводу за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Вказаний закон, яким скасовано низку дозвільних процедур, набрав чинності з 01.01.2016 року. Тобто, на спірні правовідносини, які виникли у перевіряємий період його дія не розповсюджується.

Проте, суд апеляційної інстанції досліджуючи обставини отримання відповідачем дозволу на видобування підземних вод та можливість застосування приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" виходить з наступного.

Відповідно до положення абз. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 року за №867-VIII землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничного відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничного відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Положення зазначеної правової норми містять вказівку на зворотну дію цього Закону щодо звільнення землекористувачів від відповідальності за видобування підземних вод до набрання ним чинності.

При цьому, в процесі дослідження питання щодо звільнення від відповідальності КП "Вознесенське", як землекористувача, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в такому випадку відповідачеві було необхідно подати документи разом із заявою для отримання дозволу на користування надрами згідно вимог "Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (додаток № 1 "Перелік документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону") та Додатку № 1 до "Регламенту погодження Мінприроди України надання надр у користування", досліджено питання відповідно чи почав відповідач процедуру щодо отримання таких документів, зокрема, чи звертався до відповідних органів Держгеонадр України щодо отримання геологічної інформації про ділянку, якщо звертався, то чи є таке звернення дією, яка передує отриманню документу дозвільного характеру та початком процедури щодо отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону для видобування корисних копалин.

Так, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року було зобовязано відповідача надати письмові пояснення з відповідними доказами щодо звернення відповідача із заявою та надання до неї документів для отримання дозволу на користування надрами відповідно до вимог вказаного Порядку; пояснення щодо того, чи звертався відповідач до відповідних органів Держгеонадр України та з якими документами; пояснення щодо того, чи здійснювалися будь-які дії щодо процедури отримання спеціальних дозволів протягом спірного перевіряємого періоду (з 04.11.2012 року по 03.11.2015 року).

В письмових поясненнях, які надійшли через канцелярію суду 12.06.2017 року від КП "Вознесенське", відповідач зазначив про початок та підготовку матеріалів для оформлення дозволу на використання надр, проте у звязку із направленням оригіналів означених документів до Державного комітету України з промислової безпеки та гірничого нагляду у відповідача відсутня можливість надати їх суду. На підтвердження початку отримання спеціального дозволу для використання надр відповідачем надано:

- довідку Мелітопольської районної ради за №604, відповідно до якої станом на 12.12.2008 року Мелітопольською районною державною адміністрацією та Мелітопольською районною радою проводяться роботи по отриманню КП "Вознесенське" спеціального дозволу на користування надрами;

- договір №17/6 від 01.06.2009 року укладений між КП "Південукргеологія" та КП "Вознесенське" про підготовку гідрогеологічних матеріалів для оформлення спеціального дозволу на дослідно промисловий видобуток підземних вод та проекту зон санітарної охорони свердловини;

- рішення Запорізької обласної ради №30 від 31.03.2010 року про погодження питання надання КП "Вознесенське" дозволу на користування надрами на території Запорізької області;

- лист Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №1/04-7.12/2867 від 30.04.2010 року;

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем заяви до Державної геологічної служби України, що в свою чергу може підтвердити факт початку процесу отримання спеціального дозволу на користування надрами, у з'язку із чим не є необхідним досліджувати інші матеріали, що стосуються подальших правовідносин сторін в процесі отримання такого дозволу, оскільки КП "Вознесенське" на момент набрання чинності Законом від 08.12.2015 року за №867-VIII взагалі не розпочало відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціального дозволу на користування надрами. Як вбачається з матеріалів справи останні дії відповідача направлені на здійснення заходів з оформлення та отримання дозволу на користування надрами здійснювались у 2010 році. Проте, будь-яких дій спрямованих на отримання такого дозволу як до початку перевірки, так і протягом перевіряємого періоду (2012 - 2015 роки) відповідачем не здійснювалось.

Колегія суддів вважає, що відповідач не був позбавлений обов'язку отримати дозвіл на користування надрами у 2012 - 2015 роках.

Із матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було надано належні докази, які б підтверджували вчинення останнім заходів щодо вирішення питання по оформленню дозволу на користування надрами.

Отже, відповідачем не було вчинено всіх необхідних дій на розпочаток процедури отримання спеціального дозволу користування надрами на виконання вимог до порядку та процесу отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі - субєкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних обєктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Таким чином, субєкт господарювання, який має дозвіл на спеціальне використання води або договір на поставку води, не є платником рентної плати за спеціальне використання води у разі використання ним води для задоволення виключно власних (співробітників) питних і санітарно-гігієнічних потреб (санітарно-гігієнічнимх потреб). При використанні ж субєктом господарювання води одночасно як для виробничих потреб, так і для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, він є платником рентної плати за спеціальне використання води за весь обсяг фактично використаної води.

Внаслідок неотримання відповідачем дозволу на користування надрами, КП "Вознесенське" не здійснювало оплату рентної плати за користування підземними водами в порядку та за ставками визначеними ст. 255 Податкового кодексу України, що призвело до спричинення шкоди державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі визначеною із врахуванням Методики.

Посилання заявника апеляційної скарги на використання ним водних ресурсів у відповідності до положень ст. 23 Кодексу України про надра, як на підставу відмови у позові, є необґрунтованими, оскільки дозвіл на спеціальне водокористування та дозвіл на видобування прісних підземних вод (ст. 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними дозвільними документами, з огляду на що, виконання або невиконання відповідачем умови, передбаченої ст. 23 Кодексу України про надра, з якою закон пов'язує можливість видобування підземних прісних вод без дозволу на користування надрами, не звільняє відповідача від передбаченої законодавством відповідальності за забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

В даній справі при стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, суд першої інстанції правомірно врахував приписи ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги п. 7 ч. 4 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.

На підставі Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 09.08.13 №128, кошти, які надійшли на рахунки 3311, у регламентований час розподіляються Головним управлінням в автоматичному режимі за встановленими нормами між державним бюджетом та відповідним місцевим бюджетом.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим апеляційна скарга КП "Вознесенівське" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 року у справі №908/2130/16 підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга КП "Вознесенівське" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Вознесенське" Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, с. Вознесенка, Мелітопольського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 року у справі №908/2130/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2016 року у справі №908/2130/16 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3