Ухвала суду № 67553430, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ К/800/10977/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної служби інтелектуальної власності України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови, за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року Державна служба інтелектуальної власності України звернулася з позовом до Державної виконавчої служби України (далі - ДСІВУ, ДВС відповідно) в якому просила скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 3 березня 2014 року у виконавчому провадженні ВП № 40228179 (далі - спірна постанова).

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що спірна постанова ДВС не ґрунтується на вимогах закону, порушує її права, а тому ДСІВУ просила про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року, позов задоволено та скасовано спірну постанову відповідача.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідачем не вчинено дії, спрямовані на примусове виконання і не розпочато процедуру примусового виконання виконавчого документу, вимоги якого виконані позивачем добровільно до винесення ДВС спірної постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому правових підстав для стягнення виконавчого збору, в даному випадку, не було.

Судами встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-12400/12/2670 задоволено позов Всеукраїнської громадської організації «ОСНОВА» до ДСІВУ, зокрема, зобов'язано останню викласти перелік товарів та послуг за кодом 511 відповідно до заявки від 22 липня 2010 року №m201011341 щодо реєстрації словесної торговельної марки «ОСНОВА» для товарів 16 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг в редакції заяви про уточнення від 13 липня 2011 року.

В подальшому цим судом видано відповідний виконавчий лист, на виконання якого держаним виконавцем ДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

Одночасно, боржникові надано строк на самостійне виконання рішення суду протягом семи днів з моменту винесення (отримання) постанови.

Згідно відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, позивачем отримано вказану постанову 21 жовтня 2013 року.

Листом від 25 жовтня 2013 за вих. № 1-7/8217 ДСІВУ повідомила відповідача про неможливість виконання рішення суду у семиденний термін, оскільки відповідна публікація може бути здійснена у черговому номері офіційного бюлетеня «Промислова власність».

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач звернулась з листом № 1-12/8279 від 28 жовтня 2014 року до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» з пропозицією забезпечити здійснення підготовчих дій щодо внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей щодо змін до свідоцтва №147792 стосовно викладення переліку товарів та послуг за кодом 511 відповідно до заявки від 22 липня 2010 року №m201011341 щодо реєстрації словесної торговельної марки «ОСНОВА» для товарів 16 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг в редакції заяви про уточнення від 13 липня 2011 року та здійснити підготовку відповідних відомостей до публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Державне підприємство «Український інститут промислової власності» листом від 1 листопада 2013 року повідомило позивача, що до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 30 жовтня 2013 року внесені відомості, про які ішла мова у листі № 1-12/8279 від 28 жовтня 2014 року відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2012 року у справі №2а-12400/12/2670. Публікацію відомостей здійснено 25 листопада 2013 року в бюлетені «Промислова власність» № 22.

Окрім цього, державним виконавцем на адресу позивача направлялась вимога від 3 березня 2014 року щодо негайного виконання рішення суду та надання на адресу відділу примусового виконання рішень ДВС документів, що підтверджують фактичне у повному обсязі виконання рішення суду.

В цей же день відповідачем винесена та направлена на адресу позивача і спірна постанова.

В свою чергу, позивач листом №1-7/1973 від 13 березня 2014 року надав відомості про виконання в повному обсязі постанови державного виконавця відділу примусового виконання ДВС про внесення до Реєстру відомостей стосовно внесення змін до свідоцтва № 147792 в частині викладення переліку товарів 16 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг у редакції заяви про уточнення від 13 липня 2011 року стосовно заявки №m 201011341, про що здійснено відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» №22. До зазначеного листа надано виписку № 1779 від 13 листопада 2013 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 147792 станом на 13 листопада 2013 про внесення змін до свідоцтва за рішенням суду.

У цьому ж листі позивач зазначав, що Пунктом 3 розділу 1 Положення про офіційні видання державної системи правової охорони інтелектуальної власності, затвердженого наказом Державної служби інтелектуальної власності України № 243-н від 8 грудня 2011 року, встановлено, що порядок та строки підготовки відомостей для публікації в офіційних виданнях визначаються відповідними розпорядчими документами Державної служби інтелектуальної власності України.

Пунктом.1 розділу 2 вказаного Положення визначено, що офіційний бюлетень «Промислова власність» - друковане періодичне видання, яке виходить 2 рази на місяць.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, чинний у період виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Наведена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом України у його судових рішеннях від 28 січня 2015 року і 28 листопада 2016 року у справах №№ 3 217гс14 і 21-5597а15 відповідно.

Оскаржувані судові рішення, ухвалені у цій справі, в повній мірі відповідають вказаному висновку Верховного Суду України, а також ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні вимог норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Заїка

Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк