Ухвала суду № 67552265, 05.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року справа №805/1265/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року в справі № 805/1265/17-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, треті особи: Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування рішення про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу за платежем єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування та штрафу в загальному розмірі 18925,53 грн № Ф-29769-17 від 07.11.2016 та рішення Державної фіскальної служби України № 1730/Ж/99-99-11-02-02-25.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, якого на підставі п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» звільнено від обовязків, передбачених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою такого звільнення є заява, яка подається платником єдиного внеску у встановленому порядку. Проте суд першої інстанції не врахував факт звернення ФОП ОСОБА_2 до відповідача із вказаною заявою. На підставі викладеного апелянт наполягає на протиправності податкової вимоги № Ф-29769-17 від 07.11.2016 та необхідності її скасування.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (далі позивач) зареєстрований як фізична особа-підприємец, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії Б № 094911, перебуває на обліку Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі відповідач, Красноармійська ОДПІ), є пенсіонером за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

17 листопада 2016 року Красноармійською ОДПІ винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 29769-17, відповідно до якої станом на 31.10.2016 у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 18755,53 грн та йому нараховано штраф у сумі 170,0 грн.

Не погодившись із рішенням податкового органу ОСОБА_2 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, яку рішенням від 07.02.2017 № 1730/Ж/99-99-11-02-02-25 було залишено без розгляду.

Вважаючи, що вказані рішення податкових органів прийняті із порушенням норм чинного законодавства, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 07.07.2011, яким ст. 4 Закону № 2464-VІ було доповнено ч. 4 такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Тобто, за змістом цієї норми фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах зі зменшенням віку) та отримують пенсію на підставі закону.

За приписами абзаців першого та другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) встановлений виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками 55 років та наявності страхового стажу не менше п'ятнадцяти років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримує пенсію за вислугу років.

Проаналізувавши наведені норми Законів № 2464-VI, № 1788-ХІІ, 1058-IV колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для звільнення ФОП ОСОБА_2 від сплати єдиного внеску згідно з вимогами ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не отримує пенсію за віком на загальних підставах або пенсію за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в оскаржуваній постанові та є результатом доводів позивача, що призначена йому пенсія за вислугу років є довічною, тому він не повинен сплачувати за себе єдиний соціальний внесок.

Таким чином, колегія судді спростовує посилання апелянта, що суд першої інстанції не вірно визначив обґрунтування позовних вимог.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на доводи, викладені в апеляційній скарзі, стосовно розповсюдження на ОСОБА_2 положень п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон № 1669-VII), згідно зі ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належать, зокрема, міста Луганськ та Сєвєродонецьк Луганської області.

05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м. Покровськ Донецької області.

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079-р.

Частиною 4 статті 11 Закону № 1669-VII було внесено зміни до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.»

Цей пункт у подальшому було перейменовано на 9-4.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообовязкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового звязку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Таким чином, в період з 14 квітня 2014 року та до закінчення проведення антитерористичної операції позивач звільнений від відповідальності, тобто штрафних та фінансових санкцій, за невиконання або несвоєчасне виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів. За приписами п. 4 розділу ІІІ цього Порядку нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 затверджено Інструкцію «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Згідно з ч. 1 п. 6.3 цієї Інструкції органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, у тому числі у випадку якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Частиною 4 п. 6.3 вказаної Інструкції передбачено, що вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, яка перевищує 10 гривень.

Відповідно до інформації щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_2, наданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, яка надійшла до відповідача 08 квітня 2014 року, штрафні санкції в розмірі 170,0 грн нараховано позивачу за період січень-червень 2013 року, тобто до початку проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Тому доводи апелянта щодо протиправності податкової вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилання ФОП ОСОБА_2 на звернення до податкового органу із заявою про звільнення від виконання обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах справи заява не містить відмітки Красноармійської ОДПІ про отримання. Будь-які підтвердження надіслання цієї заяви відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не звільнено від обовязку сплачувати єдиний внесок, що недоїмка з його сплати виникла на підставі поданої платником податкової звітності та не списана в порядку списання безнадійного боргу, що штрафні санкції були нараховані до набрання чинності п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові щодо правомірності дій Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області при винесенні податкової вимоги № Ф-29769-17 від 07.11.2016.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року в справі № 805/1265/17-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, треті особи: Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування рішення про сплату боргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року в справі № 805/1265/17-а залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддівМ. Г. Сухарьок

ОСОБА_3

ОСОБА_4