Ухвала суду № 67533007, 03.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6798/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1656/17Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргуТОВ «Інформаційне агенство «Полтава»

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агенство «Полтава», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агенство «Полтава», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди завданої поширенням недостовірної інформації через мережу Інтернет на сайті інформаційного агентства «Полтава» у статтях «Вбив людину - йдеш на підвищення!» та «І знов про прокурора Миколу Верблюда: по слідах публікації». У позові посилався на те, що автором вказаних статей є ОСОБА_3 У вказаних статтях викладена недостовірна та така, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформація. Просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ТОВ «Інформаційне агентство «Полтава», яка міститься у статтях ОСОБА_3 «Вбив людину - йдеш на підвищення!» та «І знов про прокурора Миколу Верблюда: по слідах публікації» про те, що позивач вчинив злочини, а саме вбивство людини та порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, що позивач є хамом, грубіяном, брехуном, порочним прокурором, що він знущається над молодим хлопцем. Також просив суд зобовязати ТОВ «Інформаційне агентство «Полтава» негайно видалити з мережі Інтернет вказані статті, та не пізніше трьох календарних днів з дня набрання рішенням законної сили здійснити спростування недостовірної інформації шляхом розміщення на власному веб-сайті інформаційного повідомлення у спосіб, найбільш близький до способу її поширення, за змістом, який він навів у позовній заяві. Крім того, просив суд стягнути з кожного з відповідачів на його користь по 45 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь ОСОБА_2, викладену у статті «Вбив людину - йдеш на підвищення!» від 17 жовтня 2016 року, розміщену на веб-сайті ТОВ «Інформаційне агентство «Полтава», наступну інформацію про позивача ОСОБА_2: «з його провини загинула людина», «знов скоював ДТП».

Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Полтава» та ОСОБА_3 протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили видалити зі статті «Вбив людину - йдеш на підвищення!» від 17 жовтня 2016 року наступну інформацію про позивача ОСОБА_2: «з його провини загинула людина», «знов скоював ДТП», а також оприлюднити спростування вказаної інформації шляхом його розміщення на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Полтава».

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Полтава», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 110 грн. 24 коп. з кожного на відшкодування понесених судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Інформаційне агенство «Полтава», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в звязку з їх безпідставністю, необгрунтованістю та недоведеністю, судові витрати стягнути з позивача.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 17 жовтня 2016 року на веб-сайті ТОВ «ІА «Полтава» розміщена стаття ОСОБА_3 під назвою «Вбив людину - йдеш на підвищення!».

У вказаній статті викладена наступна інформація: «У 2002 р., будучі прокурором Гребінки Полтавської обл., цей ОСОБА_2 скоїв ДТП, в якій з його провини загинула людина».

Як встановлено судом і цей факт визнавав позивач, у 2002 році за його участі дійсно сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинула людина, але вина ОСОБА_2 у скоєнні даної ДТП відсутня, внаслідок чого прокуратурою Полтавської області 24 серпня 2002 року прийнято рішення про закриття кримінальної справи, що розслідувалася за даним фактом, на підставі п.2 ст.6 КПК України редакції 1960 року, тобто за відсутності в діянні ОСОБА_2 складу злочину (а.с. 81).

Інформацією про відсутність вини ОСОБА_2 у ДТП, що сталася за його участю у 2002 році, в повній мірі володів і автор статті «Вбив людину - йдеш на підвищення!» ОСОБА_3 Зазначена обставина підтверджується даними листа прокуратури Полтавської області від 30 вересня 2016 року №19-104 вих.16 на імя ОСОБА_3, першу сторінку якого відповідач розмістив у своїй статті (а.с.24).

Із вказаного листа вбачається, що у 2002 році прокуратурою Полтавської області здійснювалося досудове розслідування у кримінальній справі за фактом ДТП за участю ОСОБА_2

У вказаній справі ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, кримінальна справа закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року).

Незважаючи на наявність у нього вказаної інформації, відповідач ОСОБА_3 у зазначеній вище статті вказав, що у ДТП людина загинула з вини ОСОБА_2: «У 2002 р., будучи прокурором Гребінки Полтавської обл., цей ОСОБА_2 скоїв ДТП, в якій, з його провини загинула людина», «Якщо читачі подумали, що винуватець загибелі людини пішов під суд та отримав строк то дуже помиляєтесь! До кримінальної відповідальності ОСОБА_2 не притягувався! Кримінальна справа на ОСОБА_2 була закрита!».

Також у наведеній статті автор вказує, що ОСОБА_2 «…знов взявся за старе, знов скоював ДТП…».

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання недостовірною іншої інформації, викладеної у статті «Вбив людину - йдеш на підвищення!», місцевий суд встановив, що у ній позивача охарактеризовано як «хама, грубіяна, брехуна». Вказано, що позивач «разом із сімома (!) слідчими СБУ знущаються над молодим хлопцем, який є свідком по ділу і арешту хабарника-СБУшника»,«…прокурор ОСОБА_2 всіляко і панічно намагався позбавитися зайвого свідка, навіть обманом», «читач може сам подивитись на клоунаду прокурора Верблюда, на його хамську поведінку, та надати йому оцінку». Також до ОСОБА_2 автором статті застосовано таке висловлювання як «порочний прокурор».

Також судом встановлено, що 21 листопада 2016 року на веб-сайті ТОВ «Інформаційне агентство «Полтава» розміщено статтю ОСОБА_3 «І знов про прокурора Миколу Верблюда: по слідах публікації».

Задовольняючи частково вимоги про визнання недостовірною інформацію та такою, що принижує честь позивача, викладену у статті «Вбив людину - йдеш на підвищення!», а саме в частині «з його провини загинула людина», «знов скоював ДТП», місцевий суд виходив з того, що інформація щодо вини позивача у загибелі внаслідок ДТП людини не відповідає дійсності, а тому є недостовірною. Обовязок довести достовірність даної інформації закон покладає на відповідачів, але будь-яких належних доказів на підтвердження достовірності інформації відповідачами про те, що ОСОБА_2 «…знов взявся за старе, знов скоював ДТП…» суду не надано, а тому ця інформація також є недостовірною. Ця інформація не є оціночними судженнями, оскільки вона може бути перевірена на відповідність, тому поширена відповідачами вказана інформація щодо дій позивача є фактичним твердженням, а не оціночним судженням. В іншій частині вимог щодо вказаної статті, а саме в частині, в якій позивача охарактеризовано як «хама, грубіяна, брехуна», що позивач «разом із сімома (!) слідчими СБУ знущаються над молодим хлопцем, який є свідком по ділу і арешту хабарника-СБУшника», «…прокурор ОСОБА_2 всіляко і панічно намагався позбавитися зайвого свідка, навіть обманом», «читач може сам подивитись на клоунаду прокурора Верблюда, на його хамську поведінку, та надати йому оцінку», що до ОСОБА_2 автором статті застосовано таке висловлювання як «порочний прокурор», то місцевий суд виходив з того, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_5 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_6 Європи про право на недоторканість приватного життя. На час опублікування статті та на час розгляду справи позивач перебуває на посаді прокурора у прокуратурі Полтавської області, тобто є публічною особою. Згідно Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_5 Європи, а також рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_6 Європи про право на недоторканість приватного життя, публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Тому місцевий суд виходив з того, що як публічна особа ОСОБА_2 мав бути готовим до критики як у звязку з його професійною діяльністю, так і у звязку з подіями в його повсякденному житті. Як вбачається зі статті, під «знущанням над молодим хлопцем» автор має на увазі чисельні виклики особи до слідчого, тобто цим висловом автор надає оцінку подіям, що повязані з цією особою та позивачем, відповідно, висловлює оціночні судження. Також оціночними судженнями, критикою діяльності та поведінки позивача є інші оскаржувані позивачем вислови, тому підстави для визнання їх недостовірною інформацією відсутні.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо інформації, викладеної у статті «І знов про прокурора Миколу Верблюда: по слідах публікації», місцевий суд виходив з того, що у вказаній статті будь-яких фактичних тверджень щодо позивача, які він просив суд визнати недостовірними, такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію, викладено не було. Стаття містить лише оціночні судження автора, які не підлягають доведенню, не можуть бути визнані недостовірними, а також такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію, тому підстави для визнання такої інформації недостовірною відсутні.

Як встановила колегія суддів, такі висновки місцевого суду є правильними, оскільки суд дійшов їх після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночнимисудженнями,за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, щомістятьфактичнідані,зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичнихзасобів(вживаннягіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Частина 1ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 15, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна інформація є оцінкою дій, висловлювання у статтях не можна тлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони не містять твердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише надають можливість читачам проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно власних суб»єктивних переконань, що статті були направлені не на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача, а на доведення до широкого кола людей оцінки діяльності посадової особи, не заслуговують на увагу. При цьому колегія суддів звертає увагу, що ці доводи відповідач стосуються спірних статтей загалом, проте, місцевий суд розмежував статті та викладену інформацію в них та дав кожній викладеній інформації у кожній статті правову оцінку, при цьому позов задоволено частково щодо інформації «з його провини загинула людина», «знов скоював ДТП» у статті «Вбив людину - йдеш на підвищення!».

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, до її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, у даному випадку інформація «з його провини загинула людина» не узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, оскільки відсутній вирок суду відносно позивача. Щодо інформації «знов скоював ДТП», то відповідачем не надано доказів суду на її підтвердження, тому висновки місцевого суду про те, що вказана інформація у цій статті є недостовірною та такою, що принижує честь позивача, є правильними.

Доводи апеляційної скарги щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки за рішенням суду у їх задоволенні відмовлено, крім цього, за змістом ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «Інформаційне агенство «Полтава» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І: