Ухвала суду № 67532770, 15.02.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.02.2017 Справа № 554/875/17

№ 554/875/17

1-кс/554/1214/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

15.02.2017 м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Січиокно Т.О. ,

при секретарі Ромаховій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017170040000516 від 05.02.2017 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 185 КК України про арешт майна,-

у с т а н о в и в:

06.02.2017 року до суду надійшло зазначене вище клопотання, яке погоджене з прокурором Дяченко С.Г..

Ініціатор клопотання просить слідчого суддю винести ухвалу про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене в ході огляду 05.02.2017 року за адресою: м.Полтава, вул. Грушевського, 4 у кафе «Арарат» у ОСОБА_2, грошові кошти у сумі 4107 грн., паперові копії грошових коштів з надписом сувенір терміналом 100 грн. в кількості 6 штук, надписом 200 грн. в кількості 8 штук, шприц обємом 2 мл. без упаковки з голкою в футлярі, голка в упаковці в футлярі, будівельний інструмент, а саме пістолет для заклепок, квитанція з ломбарду від 12.02.2017 року для надання фінансового кредиту під заставу №3, №1645/50 від 12.02.2017 року про заставу мобільного телефону, виданий на імя ОСОБА_2, із забороною їх відчужувати, розпоряджатися та користуватися.

У судовому засіданні слідчий Топчій В.В. підтримав клопотання, просить його задовольнити з підстав викладених у ньому.

Власник майна повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак не зявився у судове засідання.

Заслухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку:

в даний час Полтавським ВП ГУ НП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12017170040000516 від 05.02.2017 року з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.185 КК України.

Із клопотання слідує, що 05.02.2017 близько 05:50 год. ОСОБА_2 шляхом віджиму метало-пластикового вікна незаконно проник до приміщення кафе «Арарат» звідки таємно викрав грошові кошти в сумі близько 4327 гривень, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

В ході огляду місця події 05.02.2016 року ОСОБА_2 добровільно надав для огляду грошові кошти в сумі 4107 грн., паперові копії грошових коштів з надписом сувенір терміналом 100 грн. в кількості 6 штук, надписом 200 грн. в кількості 8 штук, шприц обємом 2 мл. без упаковки з голкою в футлярі, голка в упаковці в футлярі, будівельний інструмент, а саме пістолет для заклепок, квитанція з ломбарду від 12.02.2017 року для надання фінансового кредиту під заставу №3, №1645/50 від 12.02.2017 року про заставу мобільного телефону виданий на імя ОСОБА_2

Відповідно до положень ч.1, 2ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.) (далі Конвенція) учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності(рішенняпосправі«Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла, кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Зазначені міжнародні гарантії прав людини на недоторканість житла, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканість прав власності нормативно визначені в Конституції України та є, відповідно до положень ст.2 КПК України.

У судовому засіданні встановлено, що вилучені в ході обшуку грошові кошти у сумі 4107 грн., паперові копії грошових коштів з надписом сувенір терміналом 100 грн. в кількості 6 штук, надписом 200 грн. в кількості 8 штук, шприц обємом 2 мл. без упаковки з голкою в футлярі, голка в упаковці в футлярі, будівельний інструмент а саме пістолет для заклепок, квитанція з ломбарду від 12.02.2017 року для надання фінансового кредиту під заставу №3, №1645/50 від 12.02.2017 року про заставу мобільного телефону виданий на імя ОСОБА_2. відповідно до ч.1 ч.2 ст.170 КПК України для збереження речових доказів, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 5 ст.171 КПК України, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що майно вилучене в ході огляду місця події у вигляді грошових коштів у сумі 4107 грн., квитанції з ломбарду від 12.02.2017 року для надання фінансового кредиту під заставу №3, №1645/50 від 12.02.2017 року про заставу мобільного телефону виданий на імя ОСОБА_2 можуть мати значення для даного кримінального провадження, оскільки належать підозрюваному.

Інше майно, зазначене у клопотанні не має відношення до кримінального провадження, а тому підстав накладати на нього арешт немає.

Керуючисьст.170 КПК України,слідчий суддя,-

у х в а л и в:

клопотання старшого слідчого Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017170040000516 від 05.02.2017 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 185 КК України про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти у сумі 4107 грн., квитанції з ломбарду від 12.02.2017 року для надання фінансового кредиту під заставу №3, №1645/50 від 12.02.2017 року про заставу мобільного телефону, виданого на імя ОСОБА_2 які були вилучені 05.02.2016 року в ході огляду приміщення кафе «Арарат» по вулиці Грушевського, 4 із добровільної згоди власника ОСОБА_3.

В іншій частині клопотання відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1

Особа, яка не була присутня при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, яка не була присутня у судовому засіданні в цей же строк з моменту отримання її копії.

Слідчий суддя: Т.О. Січиокно