Ухвала суду № 67532488, 03.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/9647/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1835/17Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря Лимар О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_5

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, як уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства«Автокразбанк» про виконання зобов'язання договору купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок, що находиться за адресою: м. Кременчук, вул. Чкалова, 140-Б, загальною площею 366, 3 кв.м., житловою площею 150 кв.м.

Ухвалу оскаржив представник ОСОБА_5, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Вказує, що накладення заходу забезпечення позову відносно його майна, як особи, що не є відповідачем по справі, порушує його права вільно користуватися і розпоряджатися власним майном.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобовязати ПАТ «Автокразбанк» виконати умови попереднього договору від 24 грудня 2013р. про купівлю-продаж житлового будинку по вул. Чкалова, 140-Б м.Кременчука.

Однак, вказаний будинок згідно договору купівлі-продажу від 02 лютого 2017 року, укладеного між ПАТ «Автокразбанк» (продавець) і ОСОБА_5О.(покупець) був переданий у власність покупцю ОСОБА_5 (а.с. 48-51).

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок, ОСОБА_2 вказував на існування реальних підстав, які свідчать про наміри ОСОБА_5 здійснити відчуження будинку, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду ( а.с.85-87).

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів погоджується із такими висновком місцевого суду.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Верховний суд України у Постанові від 25 травня 2016 р. (справа № 6-605цс16) визначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 разом з сімєю зареєстрований та постійно проживає в будинку по вул. Чкалова, 140-Б м.Кременчука.

Таким чином, вжиття судом першої інстанції заходу забезпечення позову у даній справі було ні чим іншим, ніж застосуванням ефективного юридичного захисту прав та інтересів позивача.

Враховуючи зазначене, а також обставини та підстави, на які Позивачка посилався у заяві про забезпечення позову, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вжив захід забезпечення позову у вигляді арешту спірного будинку.

У рішенні від 29 червня 2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 р. справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої, будуть незворотними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосовані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленимипозовними вимогами. Забезпечення позову, у вигляді накладення арешту, є обґрунтованим, оскільки невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312ч.1 п.1, 315ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1