Постанова № 67530198, 27.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. Справа№ 910/8883/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Суліма В.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом, відповідача-1 за позовом третьої особи): не з'явився

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом, відповідача-2 за позовом третьої особи): не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2016

у справі №910/8883/16 (суддя Домнічева І.О.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 1327753,53 грн

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

про визнання договору недійсним

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору:

Приватного підприємства "АРЯ" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте")

до 1) Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1327753,53 грн, з яких 775200,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 413501,56 грн заборгованості за простроченими процентами, 67899,70 грн пені за простроченим кредитом та простроченими процентами, 57294,98 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого кредиту та прострочених процентів, 13857,29 грн 3% річних, нарахованих на суму простроченого кредиту та прострочених процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо строків повернення кредитної лінії та сплати процентів.

В подальшому від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним з моменту укладення договору №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010 з усіма змінами та доповненнями.

В обґрунтування позовних вимог відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що зміст договору суперечить ст. 638 Цивільного кодексу України, оскільки договір не містить такої істотної умови як строк дії договору, а встановлена у договорі умова про припинення його дії після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором не може вважатися встановленим сторонами договору строком припинення його дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2016 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

В подальшому від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте" як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог третя особа посилається на те, що зміст договору суперечить ст. 638 Цивільного кодексу України, оскільки договір не містить такої істотної умови як строк дії договору, а встановлена у договорі умова про припинення його дії після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором не може вважатися встановленим сторонами договору строком припинення його дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2016 прийнято для спільного розгляду у справі №910/8883/16 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте" до Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліте" до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В подальшому від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте" надійшла заява про зміну (доповнення) підстав позову, в якій третя особа, зокрема, зазначила про те, що положення пунктів 2.4, 3.1 Договору не можуть вважатися правомірними та такими, що відповідають принципу справедливості, добросовісності та розумності, визначеному положенням п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України. На думку третьої особи кредитний договір було укладено ФОП ОСОБА_2 під впливом помилки, оскільки останньому не було проінформовано у доступній для нього формі усі умови договору, а тому договір є таким, що має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 3, 203, 229, 230 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2016 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства банк "Контракт" 774700 (сімсот сімдесят чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп. заборгованості за простроченим кредитом, 413501 (чотириста тринадцять тисяч п'ятсот одну) грн. 56 коп. заборгованість по простроченим процентам, 67899 (шістдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп. пені за простроченим кредитом та простроченими процентами, 57294 (п'ятдесят сім тисяч двісті дев'яносто чотири ) грн. 70 коп. інфляційних, 13857 (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 3% річних, 19916 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 500,00 грн. у первісному позові провадження у справі припинено. В зустрічному позові відмовлено повністю. В позовній заяві третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору відмовлено повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2016 виправлено допущену описку (арифметичну помилку) в рішенні господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/8883/16, а саме:

- у мотивувальній частині замість слів "оскільки сума заборгованості у розмірі 500,00 грн. була погашена…" слід читати "оскільки сума заборгованості у розмірі 1700,00 грн. була погашена…";

- у п. 2 резолютивної частини замість слів "774700 (сімсот сімдесят чотири тисячі сімсот) грн. 00 коп." слід читати "775200 (сімсот сімдесят п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп."

- у п. 2 резолютивної частини замість слів "413501 (чотириста тринадцять тисяч п'ятсот одну) грн. 56 коп." слід читати "411801 (чотириста одинадцять тисяч вісімсот одну) грн. 56 коп."

- у п.3 резолютивної частини замість слів "в частині стягнення 500,00 грн." слід читати "в частині стягнення 1700,00 грн.".

Не погоджуючись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі №910/8883/16 скасувати та задовольнити зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема про те, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано положення ст.25 ГПК України щодо відмови у залученні ПП "АРЯ" до розгляду справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. На думку скаржника судом першої інстанції не досліджено факт надання кредитних коштів за кредитним договором, наявні в матеріалах справи виписки з особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не є достатнім підтвердженням надання коштів. Також скаржник зазначає, що зміст договору суперечить ст. 638 Цивільного кодексу України, оскільки договір не містить такої істотної умови як строк дії договору, а встановлена у договорі умова про припинення його дії після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором не може вважатися встановленим сторонами договору строком припинення його дії, а тому договір має бути визнаний недійсним. Крім того відповідач за первісним позовом стверджує, що шляхом встановлення неустойки, позивач за первісним позовом має на меті подвійно стягнути збитки (забезпечення виконання грошового зобов'язання позичальника перед кредитором та одночасно засобом оплати послуг банку і коштами на покриття ризиків неповернення кредитних коштів є встановлення у кредитному договору відповідної процентної ставки), завдані несвоєчасним поверненням коштів за кредитним договором, однак жодних доводів щодо наявності таких збитків банком не надано, а тому відсутні підстави для стягнення неустойки. Скаржник зазначає про порушення прав третьої особи на подання позовної заяви, в якій було викладено нові обставини. Також скаржник звертає увагу на те, що подання відзивів ПАТ Банк "Контракт" було здійснено в порушення вимог статті 59 ГПК України, посилаючись на те, що відзиви не були надіслані сторонам у справі та особам, які беруть участь у її розгляді.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) прийнято до провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/8883/16 до провадження, зупинено провадження до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2016 у справі №910/8883/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційне провадження у справі №910/8883/16 поновлено та призначено до розгляду на 05.04.2017.

Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі №910/8883/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8883/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Сулім В.В.) прийнято до провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/8883/16 до провадження та призначено до розгляду на 07.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Сулім В.В.) здійснено заміну Товариства з обмежено відповідальністю "Еліте" його правонаступником - Приватним підприємством "АРЯ" шляхом залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору. Розгляд справи відкладено на 27.06.2017. Зобов'язано третю особу Приватне підприємство "АРЯ" надати Київському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу. Зобов'язано відповідача за первісним позовом направити на адресу третьої особи Приватного підприємства "АРЯ" копію позовної заяви з додатками, рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі №910/8883/16, апеляційну скаргу з додатками.

В судове засідання 27.06.2017 представники сторін, третьої особи не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, суд апеляційної інстанції визнав можливим розглядати справу у відсутність представників сторін, третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.10.2010 між Публічним акціонерним товариством Банк "Контракт", як кредитором (далі - Банк), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як позичальником, укладено Договір №36/2010 про відкриття кредитної лінії (далі - Кредитний договір), відповідно до п.2.1 якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитної лінії, що не перевищує 1500000,00 гривень, а позичальник зобов'язується повернути кредит в строк до 25.10.2011, сплатити плату за кредит та можливу неустойку в розмірах та строки, встановлені даним договором.

Додатковими угодами до Кредитного договору сторони змінювали розмір ліміту кредитної лінії, проценти за користування кредитом, строк остаточного повернення кредиту.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору надання кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в ПАТ Банк "Контракт" та/або у будь-який інший не заборонений чинним законодавством спосіб в межах ліміту кредитної лінії відповідно до цільового призначення кредиту, визначеного в п. 2.5 Кредитного договору - поповнення обігових коштів.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує проценти за весь час фактичного користування кредитом з розрахунку процентної ставки, зазначеної в п. 2.3. Кредитного договору, за методом факт/360 на фактично отриману позичальником суму кредиту та за фактичний термін користування кредитом, при цьому день надання і день погашення кредиту рахується як один день.

Відповідно до п.3.4. Кредитного, договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно за період з 25-го числа місяця, що передує поточному, по 24 число (включно) поточного місяця на рахунок, що вказаний в п. 2.3. даного договору, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та у день настання строку остаточного повернення кредиту.

На виконання умов договору Банком було надано кредит у сумі 1500000,00 гривень (ліміт кредиту), що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку позичальника НОМЕР_1 (короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання).

Повернення кредиту здійснюється згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії, передбаченого п. 2.2 Кредитного договору, строк остаточного повернення кредиту - 10 лютого 2016 року (п.2.2 додаткової угоди №8 від до Договору №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010).

Згідно п. 3.5. Кредитного договору у випадку порушення позичальником графіку зниження ліміту кредитної лінії та/або строку остаточного повернення кредиту, встановлених(-ного) п. 2.1 та п. 2.2 цього договору, що призводить до виникнення простроченої заборгованості по кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з розрахунку процентної ставки збільшеної на 5% (п'ять процентів) річних від вказаної в п. 2.3. договору, що нараховується на суму простроченого кредиту.

Пунктом 2.6. Кредитного договору визначено, що належне виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з Кредитним договором забезпечується всім належним йому майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Виходячи зі змісту п.4.3.3.1 Кредитного договору Банк має право припинити надання кредиту, визнати всю заборгованість за цим договором простроченою та вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) повернення у повному обсязі кредиту та/або плати за кредит та/або неустойки, передбачених цим договором, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або плати за кредит та/або інших обов'язків по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Про припинення надання кредиту та необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит та інших платежів у випадку настання подій, що зазначені в п.4.3.3.1 договору, Банк повідомляє позичальника в день настання такої події (п.4.3.3.11 Кредитного договору).

Повідомлення з вимогою дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором з наданням строку для погашення заборгованості вих.№46/07-4926 було відправлено відповідачу рекомендованим листом 01.12.2015.

Вказане повідомлення залишено відповідачем без відповіді та належного реагування, зобов'язання відповідача за Кредитним договором не виконані, кредитні кошти, надані відповідачу за первісним позовом в користування, не повернуті.

Відповідно до п.п. 4.2.1., 4.2.2. Кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит, дотримуючись графіку зниження ліміту кредитної лінії та повністю повернути кредит у строк остаточного повернення кредиту, своєчасно сплачувати плату за кредит, неустойку та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Отже, у зв'язку з простроченням відповідачем за первісним позовом повернення кредиту у строки, встановлені графіком, у позивача виникло право вимагати погашення кредиту, яке кореспондується з обов'язком відповідача за первісним позовом вчинити відповідні дії по погашенню наявної заборгованості по кредиту.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, відповідно до умов кредитного договору №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в частині надання кредиту в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку позичальника НОМЕР_1.

Відповідачем в порушення умов кредитного договору №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010 не було виконано зобов'язання щодо повернення кредиту відповідно до умов даного договору.

Згідно з розрахунком позивача, який перевірений судом, заборгованість за простроченим кредитом за кредитним договором №36/2010 від 26.10.2010 станом на 31.03.2016 становить 775200,00 грн, заборгованість за простроченими процентами та простроченим кредитом - 413501,56 грн. Також позивачем заявлено до стягнення пеню за простроченим кредитом та простроченими процентами в розмірі 67899,70 грн (загальний період з 16.10.2015 по 30.03.2016), інфляційні втрати, нараховані на суму простроченого кредиту та прострочених процентів - 57294,98 грн (загальний період з лютого 2012 по лютий 2016), 3% річні, нараховані на суму простроченого кредиту та прострочених процентів - 13857,29 грн. (загальний період з 05.01.2011 по 30.03.2016).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 Кредитного договору, за несвоєчасну сплату кредиту та/або плати за кредит, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, яка нараховується на суму простроченого платежу із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно на рахунок №63971000101 в Банку.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що 01.07.2016 між фізичною особою-підприємцю ОСОБА_2 (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліте" (сторона-2) укладено договір про співробітництво та взаємну допомогу, відповідно до п.1 якого, у випадку наявності у сторони-1 невиконаних чи неналежно виконаних зобов'язань за договором №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010 перед ПАТ Банк "Контракт", сторона-2 вчинятиме дії щодо врегулювання питання стосовно погашення заборгованості сторони-1 перед ПАТ Банк "Контракт" за вказаним договором.

Під вчиненням дій, що передбачені в п.1.1 договору передбачається: участь у переговорах з ПАТ Банк "Контракт"; пошук кредитора з метою залучення рефінансування для погашення заборгованості за Кредитним договором; часткове або повне погашення заборгованості за Кредитним договором за рахунок власних коштів; можливе надання додаткового забезпечення за Кредитним договором з метою вирішення питання щодо реструктуризації заборгованості чи лонгування Кредитного договору (п.1.1 договору про співробітництво та взаємну допомогу).

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, на банківський рахунок Національного банку України №32073103101026 (на офіційному сайті в мережі Інтернет міститься інформація щодо банківських реквізитів для здійснення платежів у національній валюті на користь ПАТ Банк "Контракт": отримувач: ПАТ Банк "Контракт" в стані припинення, код за ЄДРПОУ отримувача: 19361746, №рахунку: 32073103101026, банк отримувача: Національний банк України, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 300001) ТОВ "Еліте" 28.07.2016 перераховано 1000 грн - призначення платежу: «погаш. кред. зг. дог. №36/2010 від 26.10.10 на підставі дог№01/07 про співр. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Еліте"»; 27.07.2016 перераховано 400 грн - призначення платежу: «погаш. кред. зг. дог. №36/2010 від 26.10.10 на підставі дог№01/07 про співр. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Еліте"»; 15.09.2016 перераховано 300 грн - призначення платежу: «погаш. заборг. за дог. №36/2010 про відкриття кред. лінії від 26.10.10, що укл. між Банк Контракт та ФОП ОСОБА_2 на підставі дог.№01», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій (а.с. 150, 151, 194 т.1).

Відповідно до п.3.9 Кредитного договору, за наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або платі за кредитом та/або неустойки, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- нараховані, але не сплачені в строк комісії та проценти за користування кредитом, в тому числі проценти за неправомірне користування кредитом;

- неустойка, передбачена цим договором;

- прострочена заборгованість кредитом.

Оскільки сума заборгованості в розмірі 1700,00 грн була погашена відповідачем після порушення провадження у справі, з урахуванням визначеної сторонами черговості погашення заборгованості за Кредитним договором, суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі в частині стягнення 1700 грн заборгованості по простроченим процентам підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання за Кредитним договором, перевіривши розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 775200,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 411801,56 грн заборгованості за простроченими процентами, 67899,70 грн пені за простроченим кредитом та простроченими процентами, 57294,98 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого кредиту та прострочених процентів, 13857,29 грн 3% річних, нарахованих на суму простроченого кредиту та прострочених процентів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява відповідача про зменшення розміру неустойки не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності виняткових випадків для зменшення розміру неустойки.

Щодо вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, викладених в зустрічній позовній заяві, щодо визнання недійсним з моменту укладення договору №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010 з усіма змінами та доповненнями, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що зміст договору суперечить ст. 638 Цивільного кодексу України, оскільки договір не містить такої істотної умови як строк дії договору, а встановлена у договорі умова про припинення його дії після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором не може вважатися встановленим сторонами договору строком припинення його дії.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2.1. постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як вбачається зі змісту п.6.1 Кредитного договору, договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (за виключенням умов, порядок набрання якими чинності передбачений п. 6.2. цього Договору) та діє до 25 жовтня 2011 року, або до повного повернення позичальником всіх отриманих сум кредиту, сплати в повному обсязі плати за кредит, неустойки та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань згідно умов цього договору.

Додатковими угодами до кредитного договору №№2 - 7 сторонами змінювались умови щодо строку дії договору: дата дії договору.

Отже, доводи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про наявність підстав визнання недійсним Кредитного договору з приводу не визначення у Кредитному договорі строку дії договору, як істотної його умови, в зв'язку з чим неможливо визначити момент, з яким пов'язано коли сторони вже не можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки є безпідставними, а позовні вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010 з усіма змінами та доповненнями є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним з моменту укладення договору №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010 з усіма змінами та доповненнями, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог третя особа посилається на те, що зміст договору суперечить ст. 638 Цивільного кодексу України, оскільки договір не містить такої істотної умови як строк дії договору, а встановлена у договорі умова про припинення його дії після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором не може вважатися встановленим сторонами договору строком припинення його дії. В заяві про зміну (доповнення) підстав позову третя особа, зокрема, зазначила про те, що положення пунктів 2.4, 3.1 Договору не можуть вважатися правомірними та такими, що відповідають принципу справедливості, добросовісності та розумності, визначеному положенням п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України. На думку третьої особи кредитний договір було укладено ФОП ОСОБА_2 під впливом помилки, оскільки останньому не було проінформовано у доступній для нього формі усі умови договору, а тому договір є таким, що має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 3, 203, 229, 230 Цивільного кодексу України.

Доводи третьої особи про наявність підстав визнання недійсним Кредитного договору з приводу не визначення у Кредитному договорі строку дії договору, як істотної його умови, в зв'язку з чим неможливо визначити момент, з яким пов'язано коли сторони вже не можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки є безпідставними з огляду на те, що як зазначалося вище в п.6.1 Кредитного договору сторонами встановлено строк дії договору.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Твердження ТОВ "Еліте", що умови Кредитного договору не відповідають вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України, а також те, що боржнику навмисно не були роз'яснені усі умови Кредитного договору, Банком не проінформовано у доступній для позичальника формі про усі умови Кредитного договору, договір підписано позичальником під впливом омани є безпідставними, оскільки своїми підписами сторони погодили усі істотні умови Кредитного договору.

Відповідно до ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, неправильне тлумачення позичальником умов Кредитного договору не є підставою для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги третьої особи про визнання недійсним з моменту укладення договору №36/2010 про відкриття кредитної лінії від 26.10.2010 з усіма змінами та доповненнями є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/8883/16 - без змін.

Матеріали справи №910/8883/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

В.В. Сулім