Рішення № 67529202, 29.06.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2017 р. Справа № 911/1163/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсвет", 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Горького, будинок 21

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСТ-Інжиніринг", 07400, АДРЕСА_1

про стягнення 85825,98 грн.

суддя Н.Г. Шевчук

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 03.01.2017);

від відповідача: не з'явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсвет" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСТ-Інжиніринг" про стягнення 81335,48 грн. основного боргу, 4282,02 грн. 3% річних за сукупний період з 02.12.2016 по 13.04.2017 та 208,48 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2017 по 21.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обовязку з оплати отриманого від позивача товару.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, у судові засідання не зявився, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсвет" в період з 01.12.2016 по 26.12.2016 здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НСТ-Інжиніринг" поставку товару згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних №Ю_008584 від 01.12.2016 на суму 102044,64 грн., №Ю_008585 від 06.12.2016 на суму 305892 грн., №Ю_008586 від 06.12.2016 на суму 52117,61 грн., №Ю_008587 від 06.12.2016 на суму 17083,97 грн., №Ю_008705 від 06.12.2016 на суму 44296,92 грн., №Ю_008808 від 09.12.2016 на суму 1044331,20 грн., №Ю_008986 від 14.12.2016 на суму 1243800 грн., №Ю_008987 від 14.12.2016 на суму 255763,78 грн., №Ю_009277 від 20.12.2016 на суму 55603,20 грн., №Ю_009392 від 20.12.2016 на суму 190,80 грн., №Ю_009396 від 20.12.2016 на суму 74716,80 грн., №Ю_009183 від 21.12.2016 на суму 177100 грн., №Ю_009245 від 22.12.2016 на суму 769507,20 грн. та №Ю_009384 від 26.12.2016 на суму 6427,88 грн. (арк.с. 27-39).

З перелічених накладних вбачається, що поставки здійснювались згідно договору №01122016/1 від 01.12.2016, проте позивач надав письмові пояснення (арк. с. 61), в яких зазначив, що даний договір між сторонами не укладався, а поставки здійснювались виключно на підставі видаткових накладних.

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 81335,48 грн., на підтвердження чого додає до позовної заяви виписки з власного банківського рахунку за період з 09.12.2016 по 29.12.2016.

З вимогою про стягнення цієї заборгованості позивач звернувся до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та третьої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи, що заборгованість за поставлений товар час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 81335,48 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення 4282,02 грн. 3% річних за сукупний період з 02.12.2016 по 13.04.2017 та 208,48 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2017 по 21.03.2017.

Згідно з приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а отже вимога про стягнення з відповідача 208,48 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2017 по 21.03.2017 підлягає задоволенню.

Стосовно нарахованих позивачем 3% річних суд встановив, що розрахунки позивача виконані арифметично невірно, у звязку з чим, судом було здійснено власний розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон та встановлено, що розмір 3% річних за заявлений позивачем період складає 4272,20 грн. згідно наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів102044.6402.12.2016 - 05.12.201643 %33.46512435.1406.12.2016 - 08.12.201633 %126.01573770.7309.12.2016 - 11.12.201633 %141.09718795.0512.12.2016 - 13.12.201623 %117.842218358.8314.12.2016 - 14.12.201613 %181.832057410.5815.12.2016 - 19.12.201653 %843.202187921.3820.12.2016 - 20.12.201613 %179.342339721.3821.12.2016 - 21.12.201613 %191.783045645.0722.12.2016 - 25.12.201643 %998.573052072.9526.12.2016 - 28.12.201633 %750.5181335.4829.12.2016 - 13.04.20171063 %708.57Всього 4272,20 грн.За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 81335,48 грн. основного боргу, 4272,20 грн. 3% річних за сукупний період з 02.12.2016 по 13.04.2017 та 208,48 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2017 по 21.03.2017. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача, оскільки спір у справі виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НСТ-Інжиніринг" (код 38564379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсвет" (код 39115503) 81335 (вісімдесят одна тисячу триста тридцять пять) грн. 48 коп. основного боргу, 4272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 20 коп. 3% річних, 208 (двісті вісім) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 04.07.2017