Рішення № 67528930, 29.06.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 червня 2017 р. Справа № 902/401/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання О. Матущак

за участю представників:

позивача : Сускова Н.П. - згідно довіреності;

відповідача : ОСОБА_3 - згідно довіреності;

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Міського комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна контора № 7" (м.Вінниця, вул.600 - річчя, 80)

до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

про стягнення 5 545,37 грн. з яких 3 216,16 пені, 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних.

ВСТАНОВИВ :

Відповідач у відзиві проти позову заперечив покликаючись на те, що Позивачем пропущено строк позовної давності. Вказує про те, що Позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за договором №154 від 30.12.2013 року, а саме пеню нараховану за період з березня 2014 року по лютий 2017 року, при цьому з позовом до суду Позивач звернувся 04 травня 2017 року. Зазначає про те, що для вимог про стягнення пені статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в межах одного року. Вказує про те, що оскільки Позивач подав заяву 04.05.2017 року то строк позовної давності на стягнення пені діє в межах одного року до дня її пред'явлення, таким чином пропущено строк позовної давності до вимог по сплаті пені які виникли до 04.05.2016 року. Враховуючи викладене Відповідач просить суд застосувати наслідки пропущення строків позовної давності встановлені ст.267 ЦКУ до вимог Позивача зазначених у позовній заяві за період з березня 2014 року по 04.05.2016 року. Зазначає про те, що вимоги викладені в позовній заяві не обгрунтовані, розрахунок пені не містить самого розрахунку, не вказано період за який нарахована пеня, сума з якої пеня розраховувалась та кількість днів (період) за який пеня нарахована. Вказує про те, що за таких умов вказані в позовній заяві нараховані щомісячні суми пені не можуть бути визнано обгрунтованими та такими які відповідають дійсним обставинам по справі. Зазначає про те, що в даному випадку Відповідач не порушував зобов'язань за договором №154 від 30.12.2013 року, оскільки пунктом 43 договору встановлено зобов'язання Відповідача здійснювати оплату послуг за договором лиш після отримання від Позивача актів виконаних робіт та рахунків на оплату. Вказує про те, що відповідач, в період який вказаний у позовній заяві, не отримував ні актів виконаних робіт ні рахунків по яким мав сплачувати за послуги, оплата Відповідачем була проведена після того як він отримав претензій від Позивача. Зазначає про те, що таким чином оскільки Позивач не надав до позовної заяви доказів того коли сам Відповідач отримав акти виконаних робіт та рахунки на оплату послуг і чи отримував він їх взагалі, факт порушення Відповідачем зобов'язання за договором є недоведеним, а отже застосування штрафних санкцій є незаконним. Вказує про те, що розмір пені не відповідає вимогам ст. 1 ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницько діяльності за несвоєчасне внесення сплати за спожиті комунальні послуги та утриманню прибудинкових територій» і перевищує 100% від суми боргу. Зазначає про те, що Позивач вимагає стягнути пеню у розмірі 28 530,67 грн при тому, що розмір заборгованості на яку нараховано пеню складала 9 472,61 грн. Вказує про те, що таким чином Позивач всупереч вимогам зазначеної вище норми закону нарахував пеню яка більше 100% від суми заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву № б/н від 29.06.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3216,16 грн.- пені, 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних

З огляду на права надані позивачеві ст. 22 ГПК України, ст.20 ЦК України, вказана заява представника позивача судом приймається як така, що не суперечить закону та матеріалам справи.

Суд розцінює зменшені позовні вимоги як нові позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача подав заяву № б/н від 29.06.2017 р. в якій визнає зменшені позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 29.06.2017 підтримав зменшені позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 29.06.2017 проти позову не заперечив.

Повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст.11, 16, 20, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 901, 903 ЦК України, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в сумі 5 545,37 грн. з яких 3 216,16 пені, 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 7» є балансоутримувачем частини житлового фонду м. Вінниці та виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

З-поміж будинків, які обслуговує позивач, знаходиться і будинок АДРЕСА_2 у м. Вінниці, у якому розташоване нежитлове приміщення, яке використовується відповідачем, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем житлово-комунальних послуг».

Між позивачем та відповідачем 30.12.2013 укладено договір №154 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно якого Виконавець (позивач) надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку по АДРЕСА_2, в свою чергу Замовник (відповідач) зобов'язується оплатити такі послуги відповідно до умов договору.

Згідно п.2.1 Договору тариф на момент укладання договору на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складає 2,30 грн./м.кв..

Згідно п.2.2 Договору В залежності від фактичних витрат на утримання будинку та прибудинкової території вартість послуг щомісяця буде змінюватися, що буде відображено в рахунках.

Згідно п.3.2.1 Договору Замовник зобов'язується оплачувати послуги в установлений цим договором строк.

Згідно п.4.3 Договору плата за отримані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вноситься не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, відповідно до діючого на момент оплати тарифу й фактичного об'єму наданих послуг.

Згідно п.5.1.3 Договору при порушенні строки оплати за надані послуги, вказаного в п.1.3, 4.3 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені починається з 1-го числа місяця, що настає за місяцем, у якому здійснювались розрахунки.

Відповідач частково сплачував платежі за надані послуги, станом на 31.01.2017 у Відповідача утворився борг в розмірі 8 926,34грн..

Враховуючи вказане, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 03.02.2017 вих.№89 з вимогою оплатити борг та пеню.

Відповідач 14.02.2017 в повному обсязі оплатила заборгованість, яка з урахуванням платежу за лютий місяць 2017 року складала 9 472,61 грн..

Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини які регулюються главою 63 ЦК України "Послуга. Загальні положення".

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї статті застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.І ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із приписів ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, у відповідності до ч.2.ст.З, ст. 19 вказаного Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути, споживачем, виконавцем або виробником послуг.

За своїм функціональним призначенням, у відповідності до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є житлово-комунальною послугою.

Така послуга за своїм змістом є комплексною, тобто, передбачається надання споживачу в якості єдиного цілісного результату певної сукупності дій (послуг), перелік яких визначено в додатку до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2016 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Згідно зі статтею 1 Закону виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 21 Закону встановлено права та обов'язки виконавців житлово- комунальних послуг. До їх обов'язків, зокрема відносяться: забезпечення своєчасності та відповідної якості житлово-комунальних послуг, здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, своєчасне проведення підготовки жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньо будинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій тощо.

В той же час, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, згідно зі статтею 20 Закону, є обов'язком споживача.

Відповідач в порушення вимог вказаних норм закону та договору сплатив за надані житлово - комунальні послуги позивачу з порушенням строку такої оплати, передбаченої договором, що і стало причиною виникнення спору.

Позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 5 545,37 грн. з яких 3 216,16 грн. пені, 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних, за прострочення в оплаті за надані житлово - комунальні послуги.

Позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 3 216,16 грн.- пені.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.

Зокрема ч.1 ст.1 Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, сплачують пеню за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно п.5.1.3 Договору при порушенні строки оплати за надані послуги, вказаного в п.1.3, 4.3 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені починається з 1-го числа місяця, що настає за місяцем, у якому здійснювались розрахунки.

Таким чином, заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за житлово - комунальні послуги відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені судом не виявлено помилок при обрахуванні позивачем пені з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Тому, суд дійшов висновку про задоволення зменшених позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3 216,16 грн..

Окрім суми пені позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок при обрахуванні позивачем вказаних сум.

Тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних.

В силу ст. ст.4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача проти позову викладені у відзиві, з огляду на те, що в судовому засіданні представник відповідача подав заяву № б/н від 29.06.2017 р. в якій визнає зменшені позовні вимоги.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в сумі 5 545,37 грн. з яких 3 216,16 пені, 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних.

В зв'язку із задоволенням зменшених позовних вимог, судові витрати на судовий збір в сумі 1 600 грн. на підставі ст. 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись викладеним, ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 35, 36, 43, ст.49, ст.75, 82 - 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Зменшені позовні вимоги задовольнити в сумі 5 545,37 грн. з яких 3 216,16 пені, 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних. Судові витрати на судовий збір в сумі 1 600 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, ідент. код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Міського комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна контора № 7", код ЄДРПОУ 13343960 (м.Вінниця, вул.600 - річчя, 80) 3 216,16 пені, 2 023,32 грн.- інфляційних втрат, 305,89 грн.- 3% річних, 1 600 грн. для відшкодування судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 29.06.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 04 липня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи